Рішення № 12211876 від 29.10.2010 , Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/9729.10.10 За позовом Приватного підприємства "Сябри"

до Міністерства оборони України

Третя особа-1 Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська Міністерства оборони України

Третя особа-2 військова частина А 0225

про визнання права власності

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Тарасова Т.А.(дов. від 05.09.2010)

Від відповідача Ковалець І.М.(дов. від 11.01.2010)

Від третьої особи-1не прибув

Від третьої особи-2не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на 9759/10000 часток будинків колишнього військового містечка Б-1, розташованих за адресою: м. Севастополь, Тавріческая набережна, 32 у цілому що складаються з будинку № 65 літ. "А", будинку № 7 літ. "Б".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору оренди № 190/2002Голов КЕУ від 17.12.2002 та зі згоди відповідача ПП «Сябри»за власні кошти провів реконструкцію обєкту оренди, який знаходився у незадовільному стані, що унеможливлювало його експлуатацію за цільовим призначенням за договором оренди.

Внаслідок реконструкції, проведеної позивачем була створена нова річ цілісний майновий офісно-готельний комплекс. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення|становища| договору оренди № 190/2002Голов КЕУ від 17.12.2002 та на норми цивільного законодавства України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2008 порушено провадження у справі №50/97 та призначено до розгляду на 21.07.2008.

В судове засідання 21.07.2008 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 21.07.2008 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 06.08.2008.

06.08.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1 та дали свої пояснення по суті справи. Також представники присутніх сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був попереджений належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 02.09.2008.

02.09.2008 в судове засідання з'явився представник позивача та дав пояснення по справі.

Представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 02.09.2008 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 18.09.2008.

18.09.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2 та дали пояснення по суті справи. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення слухання справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 09.10.2008.

09.10.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2 та дали пояснення по суті справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи по справі. В обґрунтування свого клопотання позивач пояснив таке:

Приватне підприємство "Сябри" здійснило будівельно-ремонтні роботи на орендованому майні в рамках договору оренди і з урахуванням письмової згоди орендодавця на суму 783422,57 грн. Даний факт підтверджується аудиторською перевіркою та її висновками від 13.03.2008.

Позивач наголосив, що він більш, ніж в 20 разів збільшив реальну вартість орендованого майна, фактично створивши нову річ, що дає право позивачу, у відповідності зі ст. 778 ЦК України, просити суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Клопотання мотивоване необхідністю у висновках експертів, які необхідні для встановлення даних на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У зв'язку з цим позивач просить призначити по справі експертизу та поставити на розгляд експерта питання, що були зазначені в клопотанні.

Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, крім питань наданих позивачем, суд поставив на розгляд експерта інші питання, що необхідні для встановлення даних, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи-2 не заперечували проти проведення будівельно-технічної експертизи по справі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 09.10.2008 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

З огляду на викладене, оскільки для встановлення вищезазначених питань, потрібні спеціальні знання і в силу статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини можуть бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, тобто допустимим доказом у даному випадку є висновок судових експертів, суд задовольнив клопотання відповідача та ухвалою від 09.10.2008 призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора Бокаріуса Н.С., а провадження у справі зупинив до надання висновків судової експертизи у справі.

05.05.2009 до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи з експертної установи, у звязку з чим, суд ухвалою від 12.05.2009 поновив провадження у справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні з викликом представників сторін на 08.06.2009.

Оскільки 08.06.2009 є вихідним днем, то у зв"язку з цим розгляд справи було перенесено на 09.06.2009.

09.06.2009 в судове засідання з'явилися представники позивача та дали пояснення по суті справи.

Представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, відповідач та третя особа-2 причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від третьої особи-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Розгляд справи був відкладений на 01.07.2009.

22.06.2009 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить визнання права власності на 9089/10000 часток будинків колишнього військового містечка Б-1, розташованих за адресою: м. Севастополь, Тавріческая набережна, 32 у цілому що складаються з будинку № 65 літ. "А", будинку № 7 літ. "Б".

Суд прийняв до уваги дані уточнення.

01.07.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по справі. Дане клопотання обґрунтоване тим, що згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1041 від 30.03.2009 об'єкти оренди, які позивач орендує у відповідача, є об'єктами незавершеного будівництва. Отже, вимога позивача про визнання права власності на об"єкти незавершеного будівництва є безпідставною та суперечить чинному законодавству України.

В судовому засіданні 01.07.2009 було оголошено перерву на 27.07.2009, а 27.07.2009 - на 04.08.2009 для подання додаткових доказів по справі.

04.08.2009 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по суті справи.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи був відкладений на 23.09.2009.

04.08.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій останній просив:

1) визнати за приватним підприємством „Сябри” право власності на 912/1000 часток нерухомого обєкту цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу, що складається з будівлі № 65 літ. „А” корпусу № 1, будівлі № 7 літ. „Б” корпусу № 2, корпусу № 3, майданчика внутрішнього двору, підпірної стіни, майданчику комплексної трансформаторної підстанції, зовнішніх мереж водопостачання та електропостачання, ємності під очисні споруди, залізобетонних сходів, розташованого за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32;

2) визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлю військового містечка Б-1, яке складається з будівлі № 65 літ. „А”, будівлі № 7 літ. „Б” від 15.02.2005 року, виданого на імя держави України в особі Міністерства оборони України.

Суд прийняв до уваги дані зміни.

23.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв"язку з хворобою судді, оголошено перерву на 09.10.2009.

09.10.2009 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по суті справи.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про призначення додаткової судової експертизи по справі.

В обґрунтування свого клопотання позивач пояснив таке:

У звязку зі зміною підстав позову виник ряд нових обставин та питань, для вирішення яких потрібні спеціальні знання в області будівництва.

У зв'язку з цим позивач просить призначити додаткову будівельну-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Відповідає чи ні зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва реконструкції офісно-готельного комплексу ППКП „Сябри” у військовому містечку у м. Балаклава, складений в поточних цінах станом на 10 жовтня 2003 р., дефектним актам, складеним 9 ВМІС ВМС ЗС України станом на січень 2003 року?

2. Яка вартість робіт, вказаних в зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва реконструкції офісно-готельного комплексу ППКП „Сябри” у військовому містечку у м. Балаклава (складеного в поточних цінах станом на 10 жовтня 2003 р.) в поточних цінах за станом на 01 січня 2009 року?

3. Яка вартість робіт, вказаних в договірній ціні на капітальний ремонт і реконструкцію будівель № 7, 65 у в/м Б-1 (складеного в поточних цінах станом на 17 січня 2003 року) в поточних цінах за станом на 01 січня 2009 року?

4. В якій сумі (якому розмірі) витрати, проведені ПП „Сябри” на реконструкцію і капітальний ремонт, є необхідними витратами на поліпшення і реконструкцію будівель № 7, 65 у в/м Б-1 в офісно-готельний комплекс?

5. Яку ідеальну частку складають проведені ПП „Сябри” необхідні витрати в офісно-готельному комплексі (військове містечко Б-1), розташованому у м. Балаклава, Таврійська набережна, 32 від всього офісно-готельного комплексу?

Представник відповідача не заперечував проти проведення додаткової будівельно-технічної експертизи.

З огляду на викладене, оскільки для встановлення вищезазначених питань, потрібні спеціальні знання і в силу статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини можуть бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, тобто допустимим доказом у даному випадку є висновок судових експертів, суд призначив по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора Бокаріуса Н.С.

Оскільки, встановлення спірних обставин спору потребує спеціальних знань, то на підставі статті 41 та пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України, провадження у справі було зупинено до проведення судової експертизи.

22.07.2010 до господарського суду м. Києва повернулися матеріали справи № 50/97 з експертної установи з висновком судової експертизи.

З огляду на викладене суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 06.10.2010.

В судовому засіданні 06.10.2010 було оголошено перерву на 29.10.2010 для подання додаткових доказів по справі.

29.10.2010 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача і дали пояснення по суті справи.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сябри»(далі позивач, ПП «Сябри») звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до Міністерства оборони України(далі відповідач) про визнання права власності на 9759/10000 часток будинків № 65 літ «А»та № 7 літ. «Б»колишнього військового містечка Б-1, розташованих у м. Севастополі за адресою: Таврійська набережна, 32 (раніше м. Севастополь, Балаклава, вул. Мармурова, 17).

Судом встановлено, що 17.12.2002 між приватним підприємством «Сябри»і Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України полковника Драло В.Г., що діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 13.02.2002р. №148/292, був укладеній|ув'язнений| договір оренди № 190/2002Голов КЕУ від 17.22.2002 військового|воєнного| майна будівель №7, 65 військового|воєнного| містечка №Б-1, розташованих|схильних| за адресою: м. Севастополь, вул. Мармурова, 17 (російською мовою ул. Мраморная), які знаходяться|перебувають| на балансі 9 ВМІС| ВМС ЗС| України загальною площею 275,8 кв.м.

Згідно довідки Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/3194-8 від 23.12.2004 обєктам нерухомого майна військового містечка Б-1, яке складається з будівлі № 65 літ. „А”, будівлі № 7 літ. „Б” присвоєній адрес: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32.

З аналізу умов договору випливає, що він у повному обсязі відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки при його укладанні сторони домовились про усі істотні умови, які необхідні для договорів оренди.

Таким чином, правовідносини|правостосунки| за даним договором регулюються відповідними положеннями|становищами| Цивільного кодексу України, що регулюють відносини з приводу оренди, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна»та Господарського Кодексу України.|спільні|

Відповідно до п. 1.3. договору оренди від 17.12.2002 державне майно військове містечко Б-1 було передано в оренду для організації офісно-готельного комплексу.

З акту інвентаризації будівель №№ 7, 65 за генпланом військового містечка № Б-1 від 12.12.2002 вбачається, що станом на момент укладання договору оренди будинок № 7 за цільовим призначенням використовувалось як учбове приміщення, а будинок № 65 як баталерка.

Вказане вище також підтверджується відповідними актами технічного стану будівель, складених та затверджених відповідними посадовими особами як позивача так і відповідача.

Відповідно до п. 5.4. договору оренди від 17.12.2002 позивач прийняв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати капітальний, поточний і інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних засобів та коштів|коштів|.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди від 17.12.2002 термін оренди складає 20 років, тобто до 17.12.2022.

Як встановлено судом, договір оренди від 17.12.2002 в передбаченому законом порядку|ладі| не розірваний, не припинений, недійсним не визнаний, що підтверджується рішенням|розв'язанням,вирішенням,розв'язуванням| господарського суду м. Севастополя від 12.05.2004 по справі №20-8/046 та ухвалою господарського суду м. Севастополя від 18.04.2006 по справі №20-4/062.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване майно було передано позивачу в незадовільному стані, що виключало його використання за цільовим призначенням для організації офісно-готельного комплексу. Дана обставина підтверджується письмовими доказами, які є у матеріалах справи, а саме:

- актом інвентаризації будівель №7, 65 по генплану військового|воєнного| містечка №Б-1 (Додаток|застосування| №1 до договору оренди від 17.12.2002).

Таким чином суд приходить до висновку, що укладаючи договір оренди від 17.12.2002, предметом якого було|з'являлося,являлося| майно, що знаходилося|перебувало| в незадовільному стані і було непридатне для подальшого|дальшого| використання, з метою організації офісно-готельного комплексу, відповідач завідомо знав про необхідність проведення реконструкції і технічного переоснащення переданого в оренду майна для організації на його місці офісно-готельного комплексу.

- технічний стан будівлі №7 є|з'являється,являється| незадовільним, потрібен капітальний ремонт будівлі і інженерних мереж|сітей|.

- технічний стан будівлі №65 є|з'являється,являється| незадовільним, оскільки|тому що| порушення несучих конструкцій могло привести до руйнування об'єкту.

Довіреністю від 13.02.2002 №148/292 Міністерство оборони України уповноважило полковника Драло Віктора Григоровича на укладення|укладення,ув'язнення| від імені Міністерства оборони України договору оренди військового|воєнного| майна, для чого надало|уявило| йому право підписання усіх видів документів, необхідних для виконання вказаного договору. Термін дії довіреності 1 рік.

В подальшому листом за вих. №144/1/6/153 від 27.01.2003 полковник Драло В.Г., діючи в межах наданих йому Міністерством оборони України повноважень, надав дозвіл на проведення реконструкції і капітального ремонту відповідно до затвердженого кошторису за умови виконання вказаних робіт ПП| «Сябри»за рахунок власних коштів|коштів|. Одночасно на військову|воєнну| частину|частку| А-1758 був покладений обов'язок по технічному контролю за здійсненням реконструкції і ремонту, а також на прийняття|прийняття,приймання| виконаних робіт.

Зі змісту листа №144/1/6/153 від 27.01.2003 вбачається, що належним чином уповноважена особа військового відомства полковник Драло В.Г. надав ПП «Сябри»дозвіл на проведення реконструкції і капітального ремонту обєкту оренди вже після того, як був затверджений відповідний кошторис реконструкції обєкту оренди, про що останньому було відомо.

На виконання покладених обов'язків по технічному контролю військова частина А-1758 за вих. №154/18/1-1143 від 08.05.2003 направила|спрямував,скерував| на адресу ПП| «Сябри»розпорядження|припис|: до початку робіт замовити проведення технічного обстеження будівель інспекцією державно-архітектурного контролю. Після|потім| отримання|здобуття| позитивного висновку|виведення| про те, що основні несучі конструкції будівель відповідають вимогам СНіП П-7-81, замовити проектну документацію на реконструкцію будівель, яку необхідно погодити|узгоджувати| у встановленому порядку, а також одержати|отримати| містобудівний висновок|укладення,ув'язнення| управління містобудування та архітектури. Одночасно до відома позивача було доведено, що за узгодженим|погодженим| проектом технічний контроль за реконструкцією і прийманням виконаних робіт буде здійснювати відділ капітального будівництва в/ч А-1758.

На виконання покладених обов'язків по здійсненню технічного контролю за реконструкцією військова частина А-1758 23.03.2004(в особі командира і головного інженера ВКБ|) погодила|узгоджувало| зведений кошторисний розрахунок на суму 1093,94грн.

Матеріалами справи підтверджується, що яких-небудь заперечень на дану пропозицію|речення| від відповідача на адресу позивача не надходило|надходило|.

Таким чином, з аналізу фактичних обставин справи вбачається, що зведений кошторисний розрахунок на суму 1093,94 тис. грн. фактично був узгоджений|погоджений| орендодавцем, балансоутримувачем| і органом, що здійснює технічний контроль за реконструкцією об'єкту оренди.

Отже, протягом терміну володіння обєктом оренди позивач здійснив реконструкцію останнього, змінивши|помінявши| його цільове призначення (з військового|воєнного| майна на майно, що використовується у народному господарстві), значно збільшивши його площу|майдан| і ринкову вартість, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №1041 від 30.03.2009.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 п. 1. ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 778 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовий режим майна в Збройних Силах України і його особливості визначені положеннями|становищами| Закону України «Про Збройні Сили України» (ч. 2 ст. 14) і Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», згідно до якого майно в Збройних Силах України є|з'являється,являється| державною власністю і належить військовим|воєнним| частинам|часткам|, військовим|воєнним| учбовим закладам, установам і організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду державного і комунального майна, а також відносини між орендодавцями та орендарями|орендаторями|, не врегульовані Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки|тому що| згідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини|ставлення| оренди рухомого і нерухомого майна, закріпленого за військовими|воєнними| частинами|частками|, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань|воєнних|, які ведуть його облік|урахування| у спеціальному порядку|ладі|, регулюються вказаним законом з урахуванням|з врахуванням| особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Таким чином, до правовідносин|правостосунків|, пов'язаних з орендою військового|воєнного| майна, не врегульованих нормами Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за умови, якщо інше не передбачене договором оренди.

При таких обставинах спірні правовідносини|правостосунки| підпадають під одночасне нормативне регулювання Законами України «Про оренду державного та комунального майна»і «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Враховуючи викладене, правовідносини|правостосунки| сторін, пов'язані з виконанням договору оренди від 17.12.2002 повинні відповідати вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар|орендатор| має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачене договором оренди, за рахунок власних коштів|коштів| здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення|покращання| орендованого майна.

Яких-небудь інших умов договором оренди від 17.12.2002, а також Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»не передбачено.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що в процесі реконструкції будівлі № 65 літ. „А” та будівлі № 7 літ. „Б” колишнього військового містечка Б-1, що розташоване за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32 були створені нові обєкти нерухомості, призначення яких функціонально та технічно відрізняється від орендованих будівель № 65 та № 7, а саме:

- будівля № 65 літ. „А” незавершений будівництвом (реконструкцією) корпус № 1 згідно до проекту;

- будівля № 7 літ. „Б” незавершений будівництвом (реконструкцією) корпус № 2 згідно до проекту;

- незавершений будівництвом (реконструкцією) корпус № 3 згідно до проекту;

- майданчик внутрішнього двору;

- залізобетонні сходи;

- підпірна стіна;

- КТП з майданчиком;

- ємність під очисні споруди;

- зовнішні мережі водопостачання та електропостачання.

Висновками додаткової судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що витрати, здійснені ПП «Сябри»на поліпшення будівлі № 65 літ. «А»та будівлі № 7 літ. «Б» колишнього військового містечка Б-1 в офісно-готельний комплекс, що розташованій за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32 в сумі 908191,34 грн. є необхідними витратами на поліпшення та реконструкцію будівель № 7, 65 в/м Б-1 та вартість необхідних робіт, проведених ПП «Сябри»по реконструкції офісно-готельного комплексу у військовому містечку Б-1 в поточних цінах станом на 01.01.2009 складає 2733655,00 грн., що становить 83% від кошторисної вартості всього офісно-готельного комплексу.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, якій засвідчує його право власності.

Оскільки відповідач не визнає за позивачем право власності на частку у спірному нерухомому обєкті у розмірі необхідних витрат, витрачених позивачем у звязку з реконструкцією цього обєкту, права останнього підлягають судовому захисту у спосіб, передбаченій ст. 392 ЦК України шляхом визнання за ПП «Сябри»права власності на 83/100 часток нерухомого обєкту - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів прав власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 391 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові майна належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. В такому випадку власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності згідно ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує рівній захист майнових прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.

Статтею 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у звязку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

В даному випадку відповідач не визнав право власності позивача на частку у спірному нерухомому майні.

Відповідно до ч. 2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач набув право власності на частку нерухомого обєкту - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу, що складається з будівлі № 65 літ. „А” - корпусу №1, будівлі № 7 літ. „Б” - корпусу №2, корпусу №3, майданчика внутрішнього двору, підпірної стіни, майданчику комплексної трансформаторної підстанції, зовнішніх мереж|сітей| водопостачання та електропостачання, ємності|ємкості| під очисні споруди|спорудження|, залізобетонних сходів, розташованого|схильного| за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32, правомірно, здійснивши поліпшення та реконструкцію вказаних будівель.

За таких обставин, враховуючи те, що частка в нерухомому майні набута позивачем правомірно та те, що у позивача в наявності достатньо документів, які підтверджують приналежність йому частки об'єкту нерухомого майна будинків № 65 літ «А»та № 7 літ. «Б»колишнього військового містечка Б-1, розташованих у м. Севастополі за адресою: Таврійська набережна, 32 (раніше м. Севастополь, Балаклава, вул. Мармурова, 17), у суду є підстави для визнання права власності на частку в розмірі 83/100 від всього комплексу за позивачем.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлю військового містечка Б-1, яке складається з будівлі № 65 літ. „А”, будівлі № 7 літ. „Б” від 15.02.2005 року, виданого на імя держави України в особі Міністерства оборони України, то суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог, оскільки позивачем не наведено жодної обґрунтованої підстави для визнання недійсним вказаного свідоцтва.

Як відзначив Вищий арбітражний суд України в листі від 31.01.2001 №01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” з наступними змінами і доповненнями, судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами:

- про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості;

- про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю, про поділ спільного майна або виділ з нього певної частки;

- про визнання недійсними договорів, пов'язаних з відчуженням майна, а також про визнання зазначених договорів дійсними;

- про визнання недійсними актів державних та інших органів, що порушують майнові права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій;

- про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням майнових прав підприємств і організацій;

- іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності підприємств і організацій.

Заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності не відповідають способам захисту прав, передбачених законодавством, оскільки саме по собі свідоцтво не є правовстановлюючим документом, а може лише оцінюватися судом під час розгляду позовних вимог разом з іншими доказами.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за приватним підприємством «Сябри»(вул. Новоросійська, будинок, № 10, кв. № 1, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 30825385) право власності на 83/100 часток|долею| нерухомого обєкту - цілісного майнового комплексу офісно-готельного комплексу, що складається з будівлі № 65 літ. „А” - корпусу №1, будівлі № 7 літ. „Б” - корпусу №2, корпусу №3, майданчика внутрішнього двору, підпірної стіни, майданчику комплексної трансформаторної підстанції, зовнішніх мереж|сітей| водопостачання та електропостачання, ємності|ємкості| під очисні споруди|спорудження|, залізобетонних сходів, розташованого|схильного| за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 32.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення - 05.11.2010

Часті запитання

Який тип судового документу № 12211876 ?

Документ № 12211876 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 12211876 ?

Дата ухвалення - 29.10.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 12211876 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 12211876 ?

В Господарський суд м. Києва

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 12211876, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 12211876, Господарський суд м. Києва було прийнято 29.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 12211876 відноситься до справи № 50/97

Це рішення відноситься до справи № 50/97. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СЯБРИ"

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 12211870

Наступний документ : 12211886

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 12211876, 29.10.2010, Господарський суд м. Києва