Рішення № 12211780, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/21318.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварське управління механізації"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мультимедійні інформаційні системи"

простягнення 43670,94 грн.

Представники сторін: від позивача Мозговий О.О. –представник; від відповідачаСвідзінський А.Б. –директор; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварське управління механізації" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультимедійні інформаційні системи" заборгованості на загальну суму 43670,94 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не сплатив кошти за отримані від позивача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору за виконані краном роботи на суму 10437,50 грн., за перевезення крану на суму 6733,44 грн. та за завдані збитки у формі упущеної вигоди на суму 26500,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачена компенсацій позивача витрат на перевезення крану, узгоджена заборгованість за виконані краном роботи, відповідачем сплачена повністю, простою крану не було.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

22.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультимедійні інформаційні системи" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварське управління механізації" (виконавець, відповідач) укладено договір № 22/02/10 на виконання робіт гусеничним краном МГК -25Бр, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи в необхідному змінному режимі на будівництві, а саме монтаж крану, експлуатація крану, технічне обслуговування крану, демонтаж крану та його перевезення після закінчення будівництва.

На виконання умов договору, позивачем були надані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами від 31.03.2008 № 8 на загальну суму 37375,00 грн., від 12.04.2010 № 12 на загальну суму 5062,50 грн., від 19.04.2010 № 13 на загальну суму 3366,72 грн. (перевезення крану).

Відповідно до п. 3 Договору замовник щомісячно до 05 числа проводить передоплату робіт за поточний місяць.

05.05.2010 між позивачем та відповідачем підписано доповнення до договору, в якому відповідач зобов‘язався погасити заборгованість за роботи виконані в березні, квітні 2010 в сумі 38804,22 грн. до 10.06.2010 року.

За таких обставин, судом встановлено, що станом на 05.05.2010 заборгованість відповідача по Договору становила 38804,22 грн., заборгованість відповідача станом на момент звернення позивача до суду становила 13804,22 грн., що також підтверджується позивачем та відповідачем.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи, відповідач платіжним дорученням від 09.09.2010 № 329 перерахував на рахунок позивача кошти на суму 13804,22 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що відповідачем заборгованість у розмірі 13804,22 грн. була сплачена під час розгляду справи судом, то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 3366,72 грн. за перевезення крану, задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору передбачено, що замовник доручив, а виконавець зобов‘язується виконати роботи, у тому числі перевезення крану після закінчення будівництва, а тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення вартості за перевезення крану до об‘єкту будівництва, які були вже включені в акт та були сплачені відповідачем.

Також, позивач просить стягнути збитки у розмірі 26500,00 грн. у формі упущеної вигоди, яку позивач розрахував за період простою крану з 10.04.2010 по 25.06.2010.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами не погоджені умови щодо моменту та умов повернення крану. Отже у відповідача відсутній був обов‘язок до закінчення строку дії договору 31.12.2010, повертати кран, а тому в діях відповідача відсутні порушення зобов‘язання та його вина.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача пропозицій від осіб зацікавлених в отриманні послуг крану, який надавав послуги відповідачу. Також, позивачем не доведено вжиття ним заходів направлених як на перевезення крану з об‘єкту будівництва 10.04.2010 так і на одержання доходів шляхом укладення договорів про надання послуг з іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає недоведеним факт порушення відповідачем зобов‘язання, факт протиправних дій відповідача, факт понесення позивачем збитків, наявності вини відповідача, наявність причинного зв‘язку між збитками та діями відповідача з підстав та в розмірі заявлених в позовній заяві.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків задоволенню не підлягають

За таких обставин, провадження в частині стягнення 13804,22 грн. підлягає припиненню, а в частині стягнення 3366,72 грн. та стягнення збитків у розмірі 26500,00 грн. позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно задоволеним вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультимедійні інформаційні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварське управління механізації" заборгованості у розмірі 13804,22 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультимедійні інформаційні системи" (04119, м. Київ, вул. Олегівська, 34-Б, код 33642698 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварське управління механізації" (07400, м. Бровари, вул. Лісова, 6-Б, код 32752323, витрати по сплаті державного мита у розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 04 коп. та 74 (сімдесят чотири) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 25.10.10