Рішення № 12211745, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/25618.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" в особі Запоріжської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування"

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

1) ОСОБА_1

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Денкон"

простягнення 8327,28 грн.

Представники сторін: від позивача не зявились; від відповідача

від третіх осіб:Лінкевич О.В. представник;

1) не зявились

2) не зявились

3) не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" в особі Запоріжської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" коштів на загальну суму 8327,38 грн., у тому числі 7613,62 грн. сума страхового відшкодування, 498,71 грн. - пені, 72,98 грн. -3% річних, 142,07 грн. втрати від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем відповідальними за завдані збитки є відповідач в межах укладеного договору страхування.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позов в частині стягнення 7613,62 грн. визнає, а в частині стягнення 3% річних та інфляції не погоджується, оскільки на розмір шкоди 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

Треті особи пояснень по суті позовних вимог не надали, явку повноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.09.2008 № 5 359-а/08зп у Закритому акціонерному товаристві "СК "Веско", яке змінило назву на Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" застраховано автомобіль Dacia Logan державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_2, вигодонабувачем АКБ " Порто -Франко".

Згідно постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя 01.09.2009 в м. Запоріжжя на вул. Перемоги, о 10 год. 00 хв. сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобілів, Dacia Logan державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 та Daewo, державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 08.10.2009, справа 3-2126/09.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Dacia Logan державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 356/09 авторознавчого дослідження складеного 15.09.2009 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем складає 8351,00 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 01.09.2009 за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту від 18.09.2009 № 4018-а/09зп, рахунку від 08.09.2009 згідно договору № 5-359-а/08зп до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7613,62 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням від 18.09.2009 № 398 та видатковим касовим ордером від 22.09.2009.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7613,62 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб автомобіль Daewo, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Dacia Logan державний номер НОМЕР_1 належить ТОВ "Денкон", а ОСОБА_3 є особою цивільно-правова відповідальність якої застрахована ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/8486049.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Daewo, державний номер НОМЕР_2 підтверджується Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2009.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальними за завдані збитки, у даному випадку є ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом встановлено франшизу у розмірі 0 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, відповідач зобовязаний провести виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 7613,62 грн. .

Позивач звернувся до відповідача із заявою в порядку регресу від 16.12.2009 № 5778-09, яка була вручена йому 30.12.2009, та залишена відповідачем без виконання.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимоги позивача не задовольнив, кошти не перерахував, доказів зворотного не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7613,62 грн. підлягають задоволенню.

У звязку з не сплатою суми страхового відшкодування страховою компанією за регересною вимогою, позивачем заявлено суму пені 498,71 грн., нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 30.01.2010 по 03.06.2010, суд визнає його вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 498,71 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 72,98 грн. та втрати від інфляції у розмірі 142,07 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо неможливості нараховувати 3% річних та втрати від інфляції, оскільки у відповідача з моменту отримання від позивача вимоги, виникли грошові зобовязання, які він не виконав, а тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму грошового зобовязання нараховується 3% річних та втрати від інфляції.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 30.01.2010 по 03.06.2010 позивача та розрахунок інфляційних втрат за лютий 2010 квітень 2010, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 72,98 грн. та втрати від інфляції у розмірі 142,07 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Також, позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або на гроші відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" в особі Запоріжської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА - Страхування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянській Україні,57-В, код ЄДРПОУ 26183400 п/р 26502011332557 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) суму відшкодування у розмірі 7613 (сім тисяч шістсот тринадцять) грн. 62 коп., пеню у розмірі 498 (чотириста девяносто вісім) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 98 коп., втрати від інфляції у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 07 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата підписання 25/10/10