Вирок № 122117378, 07.10.2024, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 148/143/18

Провадження 1-кп/930/7/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2024 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 : адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 : адвоката ОСОБА_7

потерпілого: ОСОБА_8

представника потерпілого: адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42016021240000051від 23.05.2016 року відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Криківці, Немирівського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42016021240000051 від 23.05.2016 року, складеним ст. слідчим Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 та затвердженим першим заступником керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди інтересам держави та окремого громадянина, за наступних обставин.

ОСОБА_6 , будучи призначеним згідно наказу № 288/к від 20.07.2012 на посаду начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції маючи присвоєний йому 11 ранг державного службовця, являючись представником виконавчої влади, тобто службовою особою, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну службу» №4050-VI від 17.11.2011 в редакції закону зі змінами від 20.11.2012, ОСОБА_6 , як керівник відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, являючись службовою особою та державним службовцем був зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, додержуватися принципів державної служби, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, тощо.

Крім того, згідно ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998 в редакції станом на 04.11.2010, останній, як начальник відділу державної виконавчої служби, будучи прирівняним до поняття державного виконавця, як державний службовець, що чітко визначено ст. 6 даного Закону, являючись представником влади був зобов`язаний здійснювати примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Також, ОСОБА_6 згідно ч. 4 ст. 6 та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998 в редакції станом на 04.11.2010, як керівник відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції та працівник органу державної виконавчої служби був зобов`язаний додержуватись виконання обов`язків, передбачених законом та сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускаючи у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

В свою чергу, згідно посадової інструкції заступника начальника начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, з якою ОСОБА_6 був ознайомлений, визначено, що начальник відділу є державним службовцем і представником влади який при виконанні своїх службових обов`язків керується Конституцією України, законами, кодексами України та іншими нормативно-правовими актами, відповідно до п.п. 2.1, 2.3 вказаної Інструкції останній здійснює керівництво діяльністю відділу, організовує його роботу, несе персональну відповідальність перед Головним управлінням юстиції у Вінницькій області за виконання покладених на відділ обов`язків, здійснює контроль за своєчасним, правильним, повним виконанням рішень державними виконавцями, проводить перевірку їх роботи, та відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Інструкції, як начальник відділу несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього інструкцією обов`язків, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який дискредитує його як державного службовця або дискредитує відділ державної виконавчої служби.

Разом з тим, вказані вимоги Закону, ОСОБА_6 , як державним службовцем та керівником відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, було грубо та умисно порушено, що стало наслідком вчинення останнім кримінально-караного діяння.

Так, відповідно до ст. 2, ст. 6 ч. 1, ст. 11 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою, а державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, та зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно та у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013 передбачено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ, винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013 - заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи передбачені рішенням.

Статтею 57 ч.2 вказаного Закону передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Частиною 4 даної статті передбачено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно ч. 2 даної статті - у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Відповідно до ч.4 даної статті у разі наявності письмово висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника, у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Частиною 5 ст. 60 закону передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013 - рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Вищеперераховані прямі вимоги закону повинні були бути чітко додержані у своїй діяльності, як ОСОБА_6 , що являвся керівником відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції так і підпорядкованими йому виконавцями.

В свою чергу, у провадженні державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 перебувало виконавче провадження №26912722 від 02.06.2011 на виконання наказу №12/179-09 виданого 10.03.2010 Господарським судом Вінницької області про стягнення з ФОП ОСОБА_11 на користь ФОП ОСОБА_8 коштів у сумі 91640,07 грн., з яких 87753,85грн. станом на 23.07.2013 залишались не стягнутими.

У ході виконання вказаного виконавчого провадження, у відповідності до вимог ст.ст. 5, 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 12.05.2011, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 14.07.2011 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_11 , а саме автомобілів марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_1 , «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 та ГАЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_3 . Зазначена постанова того ж дня затверджена виконуючим обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_12 .

В подальшому дане рішення передано для виконання до Тульчинського центру ДАІ 0511 УДАІ УМВС у Вінницькій області.

В той же час установлено, що 26.11.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_13 при примусовому виконанні наказу №12/179 виданого 10.03.2010 Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 коштів у сумі 91 640,07 грн., на підставі ухвали Житомирського апеляційного Господарського суду про відкриття апеляційного провадження винесено постанову про повернення виконавчого документу.

Станом на 05.07.2011 вказане виконавче провадження рахувалось закінченим, оскільки у ньому 26.11.2010 прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу та було передано до архіву, що вказує про неможливість здійснення у останньому будь-яких виконавчих дій, оскільки ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про державну виконавчу службу», що діяли на той час, не передбачено випадків винесення будь-яких постанов державними виконавцями у завершених виконавчих провадженнях.

Боржник ОСОБА_11 12.07.2013 звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_6 зі скаргою на арешт майна, що належить йому на праві власності, а саме автомобілів марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_1 , «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 та ГАЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_3 .

Начальник відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_6 будучи обізнаним з порядком розгляду скарг боржників, а саме з виключним судовим порядком розгляду скарг таких суб`єктів, усвідомлюючи факт перебування на виконанні судового рішення щодо стягнення з останнього грошових коштів у значному розмірі, та те що рішення суду про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 коштів у сумі 91 640,07 грн. було не виконано, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, не роз`яснивши боржнику визначений Законом порядок розгляду таких питань, доручив розгляд даного звернення державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 ..

ОСОБА_4 в свою чергу 23.07.2013 виніс постанову про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11 , а саме автомобілів марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_4 АТ та «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 , яку того ж дня передав на затвердження начальнику відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_6 ..

ОСОБА_6 усвідомлюючи, що в очолюваному ним відділі у державного виконавця ОСОБА_4 на виконанні перебуває незавершене виконавче провадження №26912722 від 02.06.2011 про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 коштів у сумі 91 640,07 грн., у ході виконання якого 14.07.2011 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_11 , будучи обізнаним з установленим законом порядком зняття арешту з майна, а саме розуміючи що арешт з майна знімається за постановою державного виконавця у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, а також з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, а також у разі наявності письмово висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу та знаючи, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, а саме в інтересах ОСОБА_11 , з метою отримання неправомірної вигоди останнім, через поновлення обмеженого в установленому законом порядку права розпоряджатися власним майном на яке накладено арешт, зловживаючи наданими йому службовими повноваженнями, діючи всупереч інтересам служби, тобто всупереч цілям та завданням державної виконавчої служби викладених у ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998 в редакції станом на 04.11.2010, відповідно до якої завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, зловживаючи своєю владою та службовим становищем 23.07.2013 всупереч вимог діючої на той час ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції станом на 04.07.2013, як керівник відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції, затвердив постанову про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11 , а саме автомобілів марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_4 АТ та «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість яких відповідно до звіту №299 про оцінку транспортного засобу від 25.05.2017 року та звіту №300 про оцінку транспортного засобу від 25.05.2017 року становить 75204,10 грн. та 114120,50 грн..

Вказана постанова про зняття арешту того ж дня направлена начальнику Тульчинського ВРЕР УДАІ для виконання.

В подальшому автомобілі марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_1 , та «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 були реалізовані ОСОБА_11 , зокрема автомобіль «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 переданий у власність ПАТ «Комерційний банк «Надра» в рахунок погашення кредиту, а автомобіль «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_4 АТ продано фізичній особі ОСОБА_14 за суму 10400 дол. США, що по курсу Національного банку України станом на липень 2013 року становило 83096 грн., а отримані від цього кошти не спрямовані на погашення боргу перед стягувачем ОСОБА_8 , а витрачені на власні потреби боржника, у зв`язку з чим виконавче провадження залишається не виконаним до цього часу.

Вказані умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у незаконному знятті арешту з майна боржника, завдали істотної шкоди державним інтересам, яка полягає у підриві авторитету органу державної влади в особі відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції та інтересам стягувача ОСОБА_8 у вигляді не стягнення на його користь коштів передбачених рішенням суду на загальну суму 87753,85 грн., що у сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав доведеною поза розумним сумнівом вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм діяння. Прокурор зазначив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинено 23.07.2013, тобто на даний час з дня його вчинення минуло більше 10 років. Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України відноситься до нетяжких злочинів та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років. За таких обставин, прокурор просить визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити їх від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 заперечив щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України не визнав, суду пояснив, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №21110189 з виконання судового наказу №12/179-09 від 10.03.2010 року виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 , на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07грн.

В рамках даного виконавчого провадження 03.09.2010 року державним виконавцем ОСОБА_16 , була винесена постанова про арешт майна боржника в тому числі і на заставні автотранспортні засоби а саме КІА MAGENTIS, д/н НОМЕР_2 та CHEVROLET LACETTI д/н НОМЕР_5 .

26.11.2010 року державним виконавцем ОСОБА_13 , була винесена постанова про повернення виконавчого документа ВП 21110189 (наказ Господарського суду Вінницької області №12/179-09 від 10.03.2010, про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн.) відповідно до ст.38, ч. 1 ст.40-1 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999), а саме повернуто на підставі ухвали Житомирського Апеляційного господарського суду в зв`язку з прийняттям скарги на ухвалу Господарського суду №125/179-09 до розгляду.

В пункті 2 постанови зазначено Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Державний виконавець у даному випадку мав зняти всі арешти накладені в рамках даного виконавчого провадження а саме арешт який був накладений постановою про арешт майна боржника від 03.09.2010 року винесеної державним виконавцем ОСОБА_16 , але цього не зробив, порушуючи права боржника.

02.06.2011 року стягувач ОСОБА_8 , повторно пред`явив до відділу наказ Господарського суду Вінницької області №12/179-09 від 10.03.2010, про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн. ВП №26912722

02.06.2011 року ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та копії надіслані сторонам.

14.07.2011 року ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника в тому числі і на заставні автотранспортні засоби.

Також по даному виконавчому провадженню ним були вчиненні всі виконавчі дії у зв`язку із виконанням даного судового наказу.

12.07.2013 року до відділу надійшла заява ОСОБА_11 , в якій останній зазначив, що 26.11.2010 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа ВП 21110189 (наказ Господарського суду Вінницької області №12/179-09 від 10.03.2010, про стягнення з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн.), а саме повернуто на підставі ухвали Житомирського Апеляційного господарського суду в зв`язку з прийняттям скарги на ухвалу Господарського суду №125/179-09 до розгляду, але арешт з транспортних засобів не знятий, який був накладений в рамках даного виконавчого провадження відповідно до постанови про арешт майна від 03.09.2010 року. Таким чином порушено його права.

При перевірці начальником відділу виконавчого провадження ВП №21110189 було дійсно виявлено, що при поверненні виконавчого провадження державним виконавцем не було знято арешт. Підпорядковувався виключно начальнику відділу.

Усуваючи недолік в рамках виконавчого провадження ВП №21110189, 23.07.2013 року ОСОБА_4 була винесена постанова про зняття арешту з заставних автотранспортних засобів, на підставі того, що 26.11.2010 року державним виконавцем відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документу, але арешт не був знятий, та направлена в Тульчинський ВРЕР УДАІ та сторонам виконавчого провадження, та повідомлено про можливість оскарження до Тульчинського районного суду в 10-ти денний строк з дня її отримання. Дані свідчення підтверджуються Актом про проведення службового розслідування від 27.07.2017 року.

ОСОБА_8 , не скористався своїм законним правом не оскаржив дії/бездіяльність державного виконавця, як то передбачено відповідним процесуальним законодавством, пропустивши всі строки на оскарження.

Автотранспортні засоби ОСОБА_11 , КІА МАГЕНТІС та ШЕВРОЛЕТ ЛАЧЕТТІ, були заставним майном ПАТ КБ «Надра» де ОСОБА_11 , оформляв кредитний договір під заставу цих автомобілів і виходячи з цього, саме банк розпорядився цими автомобілями згідно ст.15 Закону України «Про гарантії забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» Закону України «Про заставу».

Обвинувачений зазначає, що він не може нести відповідальність за реалізацію заставного рухомого майна тобто автомобілів CHEVROLET LACETTI та КІА MAGENTIS, якими розпорядився ПАТ КБ «Надра» як об`єктом застави по кредитним зобов`язанням ОСОБА_11 .

Досудовим слідством строки досудового розслідування, відповідно до вимог ст.ст. 294-297 КПК України, не продовжувались, що є суттєвим порушенням норм процесуального права у кримінальному процесі.

Зняття арешту з автотранспортних засобів КІА МАГЕНТІС та ШЕВРОЛЕТ ЛАЧЕТТІ, що належали боржнику ОСОБА_11 , на праві власності, які в наступному ним були продані стороннім особам, чим стягувачу ОСОБА_8 були завдані значні матеріальні збитки, що є відвертим припущенням і ніякими доказами по справі не підтверджуються. Будь які спілкування з цього приводу між ОСОБА_18 та ОСОБА_11 , або ОСОБА_8 , чи з іншими особами по цим виконавчим провадженням, які вказували на якусь матеріальну зацікавленість або інше не відбувалися, а всі його дії як державного виконавця велися виключно в рамках наявних виконавчих проваджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України не визнав, суду пояснив, що органом досудового розслідування не взяті до уваги та не зібрані всі постанови про арешт майна боржника та не досліджені всі документи про накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_11 , не досліджена повнота та обґрунтованість всіх документів, довідок, інформацій ТСЦ 0544, розширених витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Органом досудового розслідування не встановлено коли та ким знімався арешт з рухомого майна з трьох транспортних засобів, на підставі яких документів, в які роки та як на протязі 2010-2013 року арешт на рухоме майно накладався 5 разів, а саме 4 постанови відділу ДВС і одна ухвала Тульчинського районного суду.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 просив притягнути обвинувачених до суворої максимальної відповідальності, цивільний позов задовольнити у повному обсязі. Повністю підтримує обвинувачення, оскільки останнє обґрунтоване доказами. Зокрема, доказами зловживання підсудними службовим становищем в інтересах ОСОБА_11 є:

- той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження була постановлена підсудним ОСОБА_4 2.06.11р., однак, відповідно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_11 взагалі не було накладено, чим не виконано вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що за заявою стягувача (заява ОСОБА_8 про відкриття виконавчого провадження т.1 а.с.56) містить вимогу накласти арешт на майно боржника, державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Більш того:

- наявна в матеріалах справи постанова підсудного ОСОБА_4 про арешт рухомого майна боржника (автомобілів) від 14.07.11р. (а.с.21 т.2), на думку потерпілого, постановлена формально, оскільки для виконання до МРЕВ УДАІ вона не була направлена. Даний факт підтверджується вихідним номером листа ДВС від 15.11.11р. №6-580 (лист направлений в ДПІ (а.с.45 т.3) та вихідним номером листа ДВС від 14.07.11р. №6-580 (а.с. 29 т.3) (лист нібито направлений начальнику Тульчинського МРЕВ УДАІ).

- наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Реєстру прав власності (т.2 а.с. 71) на нерухоме майно, з якої убачається, що підсудним ОСОБА_4 нібито винесена постанова про арешт нерухомого майна від 7.06.11р. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 2.06.11р. В той же час, в постанові про відкриття виконавчого провадження не приймалось рішення про арешт майна, а постанова про арешт нерухомого майна від 7.06.11р. взагалі не існує.

- наявні в матеріалах справи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.36 т.1) та інформаційна довідка з Реєстру прав власності (т.2 а.с.71) свідчать, про умисність дій підсудних в інтересах ОСОБА_11 , оскільки з метою приховування незаконності своїх дій щодо зняття арешту вчиняли їх за допомогою сторонніх осіб, зокрема державного виконавця ОСОБА_19 , яка не мала жодного права вчиняти дії щодо виконавчого провадження.

Доказом вище вказаних обставин є і той факт, що відкривши виконавче провадження 02.06.2011 року, листи про фінансовий стан ОСОБА_11 державний виконавець ОСОБА_4 розпочав направляти лише у листопаді 2011 року, тобто лише через 5 місяців.

Підтвердженням наявності умислу у підсудних, використовуючи своє службове становище, діяти в інтересах ОСОБА_11 є і той факт, що вони з метою прикрити протиправність своїх дій:

по-перше, умисно не послались в постанові від 23.07.13р. про зняття арешту з майна на дату винесення постанови про арешт майна боржника та прізвище виконавця, який її виніс.

по-друге посилання на постанову від 26.11.10р. про повернення виконавчого провадження вже є беззаперечним доказом інкримінованого підсудним обвинувачення, позаяк в п.2 даної постанови зазначено, що арешт з майна знято саме цією постановою від 26.11.10р. (а.с.83 т.1)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 відмовилася від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України, оскільки вона є дружиною ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що знайомий із потерпілим ОСОБА_8 , оскільки вони тривалий час судяться. ОСОБА_8 виграв судовий процес, та свідка зобов`язали виплачувати на його користь кошти. У власності ОСОБА_11 було дві машини ОСОБА_20 та Кіа Магентіс, на які у 2008 році від взяв кредит в банку у доларах. Згодом курс долара піднявся і відповідно сума кредиту, тому свідок вирішив віддати машини банку. На дані автомобілі виконавець із ОСОБА_21 накладав арешт. Арешт на автомобілі знімався, за яких обставин не пам`ятає. Чи писав заяву про зняття арешту із майна не пам`ятає. Один із автомобілів, а саме Кіа Магентіс була повернута у банк, а на ОСОБА_20 знайшовся клієнт. Через касу банку була сплачена заборгованість ОСОБА_11 за автомобіль людиною, яка її купила і після того ОСОБА_11 було видано довідку про погашення заборгованості. Договір купівлі-продажу із вказаною особою він не укладав та кошти за автомобіль не отримував. Свідок зазначив, що не домовлявся ні з ким про те, щоб в його інтересах вчинялися будь-які дії в рамках виконавчого провадження. Реалізовував автомобілі сам, через банк. Свідок розумів, що самостійно розпоряджатися автомобілями він не міг, оскільки останні перебували у заставі банку. Жодних дій в його інтересах державними виконавцями здійснено не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 зазначив, що автомобіль Шевроле Лачетті купив у серпні 2013 року. Шукав автомобіль через сайт «Авторіа». Після того як побачив цей автомобіль на сайті, зв`язався із власником, який потім приїхав до свідка, показав автомобіль. Свідок захотів його придбати та власник автомобіля зазначив, що авто знаходиться в кредиті. Власник автомобіля попросив свідка зачекати, поки вирішаться «бумажні роботи» у банку. Свідок домовився із власником авто, що він дає останньому частину коштів за автомобіль і користується ним. У січні 2014 року всі документи було оформлено і вони разом із власником їздили у «Надра банк», де свідок написав письмову заяву про бажання придбати автомобіль, який перебуває у кредиті у цьому банку. В місті Тульчин у МРЕв зняли із реєстрації вказаний автомобіль і в той же день свідок зареєстрував автомобіль на себе у м. Немирові. Продавцем був ОСОБА_23 , а саме авто було зареєстроване на його батька. Про всі деталі купівлі автомобіля домовлявся із ОСОБА_23 , а з його батьком зустрівся у банку. Решту коштів свідок віддав у банку, як останній платіж по кредиту і коли передали документи йому в руки, передав кошти ОСОБА_23 . Стосовно арешту свідку пояснили, що на автомобілі є заборона на його відчуження. Обвинувачених свідок не знає, бачить вперше. Свідок оглядав технічний паспорт на автомобіль, всі документи були в руках у ОСОБА_23 , власником авто був його батьком. Чи є доручення від батька він не питав, але сумнівів, що вони є власниками авто не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначив, що з 2012 року не працює у відділі державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції. Події, які відбувалися у рамках двох зазначених виконавчих провадження погано пам`ятає. Слідчий показував свідку дві постанови про повернення виконавчого провадження, винесені Тульчинською виконавчою службою. На думку свідка, одна постанова була витягнута з реєстру, а інша, йому здалося, що ні. Винесення постанови і не занесення її до реєстру не могло бути, так як на початку 2010-х років все формувалося в державному реєстрі. Свідок пояснив, якщо постанова у рамка виконавчого провадження йшла на затвердження до керівника органу, то спочатку її підписував державний виконавець. Свідок зазначив, що дії в рамках виконавчого провадження міг вчиняти й інший виконавець, оскільки його під час лікарняного та відпустки міг заміняти інший.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 зазначила, що у 2013 році працювала в МРЕв у м. Тульчин на посаді паспортиста з реєстрації транспортних засобів. Свідок вносила всі данні у базу, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та посвідчення водія. Свідок не пам`ятає, чи вносила у базу даних відомості про зняття арешту із автомобілів, які належали ОСОБА_11 . Свідок не пам`ятає, чи вносила вона дані про зняття з обліку автомобілів за постановами державних виконавців ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Свідок не пам`ятає чи вносила дані про розстрочену купівлю автомобілів на ім`я ОСОБА_11 . Свідок не пам`ятає номерних знаків автомобілів, які реєструвалися на ім`я ОСОБА_11 . Свідок виконувала лише технічну роботу, а всі вказівки щодо її дій здійснювали начальник та інспектори. Відомості про зняття арешту із автомобілів перевіряє керівник органу, та дає їй вказівки на подальші дії.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 зазначив, що у 2013 році працював провідним спеціалістом у Тульчинському МРЕВ. На підставі постанови слідчого, ДВС, суду знімав з обліку автомобілі ОСОБА_11 , на які накладено арешт. Постановою ДВС накладено заборону та обмеження на відчуження автомобілів. Чи були встановлені кредитні обмеження на автомобілі ОСОБА_11 свідок не пам`ятає. У 2013 років приймав рішення керівник МРЕВ, або сам свідок. Свідок не пам`ятає, хто приймав рішення відносно автомобілів ОСОБА_11 , він або керівник.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 зазначив, що він станом на 2013 рік працював начальником сервісного АДРЕСА_3 . Свідок пам`ятає, що на адресу сервісного центру надійшла постанова про зняття арешту із майна ОСОБА_11 , а саме з одного автомобіля, після чого той автомобіль було реалізовано. Всі свої дії свідок вчиняв на підставі постанови про зняття обтяжень, точний текст якої не пам`ятає, але пам`ятає що вона була підписана державним виконавцем та затверджена керівником. Марку та модель автомобіля відносно якого знято арешт не пам`ятає. Свідку відомо, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 були певні фінансові зобов`язання. Рішенням суду було накладено арешт на майно ОСОБА_11 . Свідок не перевіряв наявність інших виконавчих проваджень на момент зняття арешту. Свідок зазначив, що можливо зняти з обліку авто, якщо за листом банку не накладено обтяження.

На підтвердження винуватості та не винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, сторони посилалася на наступні докази, які досліджено судом, а саме:

заяву ОСОБА_8 , адресовану керівнику Немирівської місцевої прокуратури, із проханням внести до ЄРДР відомості про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (т. 3 а.с.8-9);

відповідь територіального сервісного центру № 0544 від 08.07.2016 року № 31/2/0544-610, відповідно до якої, за гр. ОСОБА_11 , жителем АДРЕСА_4 , зареєстрований автомобіль ГАЗ 53Б СПГ, шасі НОМЕР_6 , держ номер НОМЕР_3 (т. 3 а.с.17);

відповідь територіального сервісного НОМЕР_7 від 23.08.2016 року № 31/2/0544-673, відповідно до якої, згідно баз даних МВС України автомобіль CHEVROLET LACETTI NF19B, держномер АВ 0922 АТ, власником якого був гр. ОСОБА_11 , 28.01.2014 року знято з обліку та 28.01.2014 року перереєстровано на гр. ОСОБА_22 , жителя АДРЕСА_5 .

Автомобіль КІА MAGENTIS GE 2.0 4АТ, держномер НОМЕР_2 , власником якого був гр. ОСОБА_11 , 25.02.2014 року знято з обліку та 12.03.2014 року перереєстровано в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, вул. Ізюмська, 5. 11.03.2016 року даний автомобіль вдруге перереєстровано на гр. ОСОБА_27 , жителя АДРЕСА_6 .

Арешт з автомобілів CHEVROLET LACETTI NF19B, держномер АВ 0922 АТ та КІА MAGENTIS GE 2.0 4АТ, держномер НОМЕР_2 , знято на підставі постанови про звільнення майна з-під арешту, виданої 30.05.2013 року ст. державним виконавцем Тульчинського ВДВС ОСОБА_28 (зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_11 ) та постанови про зняття арешту, виданої 23.07.2013 року державним виконавцем Тульчинського ВДВС ОСОБА_4 (зняти арешт з майна боржника ОСОБА_11 , а саме з автомобілів CHEVROLET LACETTI NF19B, держномер АВ 0922 АТ та КІА MAGENTIS GE 2.0 4АТ, держномер НОМЕР_2 ) (т. 3 а.с.19-21);

постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2013 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_29 , у рамках виконавчого провадження № 37792811. Вказаною постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_11 . Постанова винесена з метою забезпечення позову в межах суми позову, а саме 88405 гривень 30 коп., на підставі ухвали № 148/2516/13-ц, виданої 15.04.2013 року Тульчинським районним судом (т. 3 а.с.24);

постанову про звільнення майна з під арешту від 30.05.2013 року, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_28 , у рамках виконавчого провадження № 37792811. Вказаною постановою знято арешт з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_11 , на підставі ухвали № 148/2516/13-ц Тульчинсього районного суду Вінницької області від 17.05.2013 року, про скасування заходів забезпечення позову (т. 3 а.с.25);

постанову державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 23.07.2013 року, затверджену начальником відділу Тульчинського районного управління юстиції 23.07.2013 року ОСОБА_6 , при примусовому виконанні наказу № 12/179-09 від 10.03.2010, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь Фізичної особи ОСОБА_8 .

Як вбачається із вказаної постанови, 26.11.2010 року державним виконавцем відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документа. Внаслідок цього, знято арешт з майна, що належить на праві власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме CHEVROLET LACETTI NF19B, держномер АВ 0922 АТ та КІА MAGENTIS GE 2.0 4АТ, держномер НОМЕР_2 (т. 3 а.с.26, 66, 208);

розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.11.2016 року № 50743732;

наказ Господарського суду Вінницької області від 10 березня 2010 року, справа № 12/179-09, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_11 на користь ФОП ОСОБА_8 82580 грн. боргу зі сплати орендної плати, 5070,53 грн. пені, 3989,54 грн. витрат на оплату за енергопостачання (т. 3 а.с.38);

заяву ОСОБА_8 , адресовану Начальну відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції, отриману відділом ДВС 01.06.2011 року, якою ОСОБА_8 надав для виконання наказ господарського суду Вінницької області № 12/179-09 від 10.03.2010 року. Просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, банківські рахунки, в тому числі пенсію, подружжя сім`ї ОСОБА_11 з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (т. 3 а.с.153);

постанову державного виконавця Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 02.06.2011 року, винесену у рамках виконавчого провадження № 26912722 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 10 березня 2010 року, справа № 12/179-09 (т. 3 а.с.39);

постанову державного виконавця Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 09.06.2011 року, винесену у рамках виконавчого провадження № 26912722 про стягнення з боржника виконавчого збору з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 10 березня 2010 року, справа № 12/179-09 (т. 3 а.с.40);

постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 14.07.2011 про арешт майна боржника ОСОБА_11 , а саме автомобілів марки «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» д.н.з. НОМЕР_1 , «KIA MAGENTIS GE 2.0 4 AT 2» д.н.з. НОМЕР_2 та ГАЗ 53Б, д.н.з. НОМЕР_3 . Зазначена постанова того ж дня затверджена виконуючим обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_12 (т. 3 а.с.46);

постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 22.07.2011 про відрахування з пенсії (доходу), що належить боржнику ФОП ОСОБА_11 , з виконання судового наказу № 21/179-09 від 10.03.2010 року. Зазначена постанова того ж дня затверджена виконуючим обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_12 (т. 3 а.с.47);

подання начальника відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_6 від 10.11.2011 року № 6-580 (а.с.51);

ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 червня 2010 року, винесену в рамках справи № 2-723/11, якою визнано укладеною мирову угоду, укладену між ОСОБА_30 та ОСОБА_11 у справі про поділ спільного майна подружжя (т. 3 а.с.54);

ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 травня 2013 року, винесену у рамках справи № 148/2516/13-2 про скасування заходів забезпечення позову за ухвалою від 15.04.2013 року, якою було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми позову 88405,30 грн. (т. 3 а.с.61-62);

заяву ОСОБА_11 , що отримана відділом державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції 12.07.2013 року (т. 3 а.с.63)

поставу державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_13 від 26.11.2010 року при примусовому виконанні наказу №12/179 виданого 10.03.2010 Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 коштів у сумі 91 640,07 грн., якою повернуто виконавчий документ, на підставі ухвали Житомирського апеляційного Господарського суду про відкриття апеляційного провадження винесено постанову про повернення виконавчого документу (т. 3 а.с.64-65);

рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року, винесеного в рамках справи № 148/2516/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення кредитної заборгованості (т. 3 а.с.67-71);

витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46858227 від 24.04.2015 року, із якого вбачається, що 16.01.2008 року зареєстровано обтяження, у виді застави, на підставі договору «Автопакет» 11/01/2008/840-АП/04/13, 11.01.2008 ВАТ КБ «Надра», відносно транспортного засобу марки CHEVROLET LACETTI NF19B (т. 3 а.с.72-74);

подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 20.05.2015 року №9/3-14 про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа до виконання своїх зобов`язань, в рамках виконання наказу № 12/179-09 від 10.03.2010 року, виданого Господарським судом Вінницької області, відносно боржника ОСОБА_11 (т. 3, а.с.88-89);

ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року, за результатами розгляду подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 20.05.2015 року №9/3-14 про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа до виконання своїх зобов`язань, яка була скасована ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року (т. 3, а.с.90-91);

постанову, винесену головним державним виконавцем ОСОБА_4 відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції від 10.07.2015 року в рамках ВП № 26912722, про арешт всього рухомого майна боржнику ОСОБА_11 , на виконання наказу № 12/179-09 (т. 3, а.с.98)

подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 13.08.2015 року №14 про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа до виконання своїх зобов`язань, в рамках виконання наказу № 12/179-09 від 10.03.2010 року, виданого Господарським судом Вінницької області, відносно боржника ОСОБА_11 (т. 3, а.с.103-104);

ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року, за результатами розгляду подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 13.08.2015 року №14 про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа до виконання своїх зобов`язань (т. 3, а.с.106-108);

постанову державного виконавця Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 17.09.2015 року, якою на виконання наказу № 12/179-09 від 10.03.2010 року, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_11 (т. 3, а.с.109);

акт приймання-передавання виконавчих проваджень від 28 грудня 2015 року (т. 3, а.с.110-111);

відповідь «КБ «Надра» від 18.01.2017 року № 14-4-320, із якої вбачається, що між Банком та ОСОБА_11 було укладено Кредитні договори: № 27/06/2008/840-АП/244 від 26.06.2012 року (дата закриття 14.02.2014 року) та № 11/01/2008/840-АВ/04/13 від 11.01.2008 року (дата закриття 28.01.2014 року), предметом застави за якими виступали транспортні засоби. У зв`язку із повним погашенням кредитних зобов`язань по кредитам, банком було припинено обтяження предметів застави транспортних засобів (т. 3, а.с.113)

заяву № 35993534 від 25.02.2014 року про зняття з обліку для реалізації транспортного засобу KIA MAGENTIS, нз НОМЕР_2 (т.3 а.с.116-119);

довіреність від 17 лютого 2014 року, якою ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_31 розпоряджатися транспортним засобом KIA MAGENTIS, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.3 а.с.120-121);

відомості Національного банку України про офіційний курс гривні, встановлений НБУ за серпень 2013 року та вересень 2014 року (т.3 а.с.128);

заяву про реєстрацію змін обтяжень рухомого майна від 04.02.2014 року (т. 3 а.с.132);

звіт № 299 про оцінку транспортного засобу від 25 травня 2017 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 19B, держ. номер НОМЕР_1 на момент 23.07.2013 року складає 75204,10 грн. (т. 3 а.с.134-135);

звіт № 300 про оцінку транспортного засобу від 25 травня 2017 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля KIA MAGENTIS GE 2.0 4AT2, держ. номер НОМЕР_2 на момент 23.07.2013 року складає 114120,50 грн. (т. 3 а.с.141-142);

протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.07.2016 року із доданим до нього описом (т.3 а.с.150-151);

повідомлення ОСОБА_11 , адресоване державному виконавцю ВДВС Тульчинського РУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4 про оскарження до Вищого господарського суду України рішення господарського суду Вінницької області по справі № 12/179-09 (т.3 а.с.156);

відповідь Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області від 27.07.2015 року № 5/1-15 на звернення ОСОБА_8 , із якого вбачається, що 23.07.2013 державним виконавцем була винесена постанова «Про зняття арешту», так як 26.11.2010 року державним виконавцем відділу була винесена постанова про повернення виконавчого провадження, а арешт з майна боржника, який був накладений 03.09.2010 року державним виконавцем не знятий (т.3 а.с.232);

протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.05.2017 року, а саме до оригіналів виконавчого провадження № 26912722 з доданим до нього описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (т.4 а.с.10-20)

акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12 лютого 2014 року, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_6 (т.5 а.с.90-92);

протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.07.2017 року та доданим до нього описом речей і документів, які були вилучені на підстав ухвали слідчого судді, суду (т.5 а.с.93-94);

наказ Головного управління юстиції у Вінницькій області від 08.12.2010 № 649/н, відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду державного виконавця відійду державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції з 08 грудня 2010 року (т.5 а.с.173);

наказ Головного управління юстиції у Вінницькій області від 02.12.2014 № 1929/6, відповідно до якого ОСОБА_4 переведено на посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції (т.5 а.с.174);

наказ голови Державної виконавчої служби від 20.07.2012 року № 288/к про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області (т.5 а.с.175);

наказ начальника Головного управління юстиції у Вінницькій області від 20.07.2012 № 627/н, відповідно до якого вирішено вважати ОСОБА_6 таким, що приступив до виконання обов`язків начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області з 20 липня 2012 року (т.5 а.с.176);

наказ начальника Головного управління юстиції у Вінницькій області від 13.12.2010 року № 658/к, відповідно до якого ОСОБА_4 переведено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції з 13 грудня 2010 року (т.5 а.с.177);

відповідь начальника Головного управління юстиції у Вінницькій області від 14.04.2017 року № 2797/22/6-17, із якої вбачається, що ОСОБА_4 станом на червень-липень 2013 року займав посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції. ОСОБА_6 станом на червень-липень 2013 року займав посаду начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції (т.5 а.с.179);

акт про проведення службового розслідування від 27.07.2017 року, із висновку якого вбачається, що з наданих копій матеріалів виконавчого провадження № 26912722 з виконання наказу № 12/179-09 від 10.03.2010, виданого Господарським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 82580 грн. боргу зі сплати орендної плати, 5070,53 грн. пені, 3989,54 грн. витрат на оплату за енергопостачання встановлено, що у даному виконавчому провадженні майно боржника з-під арешту не звільнялося.

У зв`язку із відсутністю оригіналу та копій виконавчого провадження № 21110189, неповною наданих пояснень, неможливістю у зв`язку із звільненням із займаної посади, відібрати пояснення у ОСОБА_6 комісія зі службового розслідування не має можливості надати правову оцінку діям головного державного виконавця Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про зняття арешту щ майна боржника від 23.07.2013 (т.6 а.с.1-3);

відповідь начальника Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області від 11.08.2023 року № 24892/22, із якої вбачається, що на виконанні у відділ перебувало виконавче провадження № 26912722.

01.06.2011 у відділ надійшла заява стягувача про прийняття до виконання наказу № 12/179-09 виданого 10.03.2010 року Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 кошти в сумі 91640,07.

02.06.2011 державним виконавцем Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26912722.

14.07.2023 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним погашенням боргу (т.6 а.с.5);

повідомлення про завершення досудового розслідування від 28.12.2017 року та 09.01.2018 року (т.6 а.с.28-29);

протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 09.01.2018 та 28.12.2017 року (т.6 а.с.30-33).

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказування подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування цих обставин в силу ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Натомість, вивчивши вказані обставини, суд доходить висновку, що досліджені судом докази у своїй сукупності не підтверджують наявність всіх елементів складу інкримінованого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд зазначає наступні мотиви для їх виправдання.

Відповідно до вимог ст. 2 КК України та ст. 17 КПК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Складом кримінального правопорушення називається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння (передбачене КК України) визнається кримінальним правопорушенням. Для вирішення питань застосування кримінального закону, кримінально-правової кваліфікації тощо наукою кримінального права визначено наступні обов`язкові (універсальні) елементи (ознаки) складу кримінального правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення. У свою чергу кожен з елементів складається з певних, визначених кримінальним законом, ознак. Відсутність хоча б одного з елементів складу кримінального правопорушення свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є кримінальним правопорушенням.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Відповідно до положень ст. 337 КПК України суд розглядає справу у межах висунутого прокурором звинувачення.

Диспозиція ч. 1 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Об`єктом згаданого кримінального правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також їх службових осіб, а додатковим безпосереднім об`єктом є охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб. Таким об`єктом можуть бути лише права та інтереси матеріального характеру або ж заподіяння шкоди яким має матеріальний еквівалент у розмірі, що у сто та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення полягає у зловживанні владою або зловживанні службовим становищем, що слід розуміти як умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання владою або службовим становищем передбачають наявність взаємозв`язку між службовим становищем особи та її поведінкою, що виражається в незаконних діях або бездіяльності.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У кримінальному праві зловживанням владою або службовим становищем є використання влади або службового становища (а отже, тих повноважень і можливостей впливу, пов`язаних із займаною посадою, які обумовлені компетенцією службової особи) всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі.

Використанням влади чи службового становища є вчинення дій, зумовлених покладеними на неї обов`язками з виконання відповідних функцій. Діяння, змістом яких є використання службовою особою влади або службового становища, може перебувати в межах її компетенції, перебувати в межах не її, а компетенції інших органів або службових осіб, перебувати поза межами компетенції будь-яких органів або службових осіб.

Із суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу щодо діяння і умислу або необережного ставлення до його наслідків. Тобто вина при вчиненні цього кримінального правопорушення може мати змішаний (складний) характер. Обов`язковою ознакою зловживання владою є мета одержання будь-якої неправомірної вигоди для службової особи чи іншої фізичної або юридичної особи.

Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є спеціальний, тобто службова особа.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 станом на червень-липень 2013 року займав посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції. ОСОБА_6 станом на червень-липень 2013 року займав посаду начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції.

У зазначеному відділі державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження № 21110189 з виконання судового наказу № 12/179-09 від 10.03.2010 року, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 , на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн.

В рамках цього виконавчого провадження 03.09.2010 року державним виконавцем ОСОБА_16 була винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_11 .

26.11.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_13 при примусовому виконанні наказу №12/179 виданого 10.03.2010 Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 коштів у сумі 91 640,07 грн., на підставі ухвали Житомирського апеляційного Господарського суду про відкриття апеляційного провадження винесено постанову про повернення виконавчого документу у відповідності до ст. 38, ч. 1 ст. 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999).

В пункті 2 вказаної постанови державного виконавця ОСОБА_13 було зазначено - припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Державний виконавець у даному випадку мав би зняти арешт, накладений в рамках даного виконавчого провадження, а саме арешт який був накладений постановою про арешт майна боржника від 03.09.2010 року.

02.06.2011 року стягувач ОСОБА_8 повторно пред`явив до відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції наказ Господарського суду Вінницької області №12/179-09 від 10.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн.

02.06.2011 року державним виконавцем ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26912722.

14.07.2011 року ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника в рамках його виконавчого провадження, в тому числі і на заставні автотранспортні засоби KIA MAGENTIS, д/н НОМЕР_2 , та CHEVROLET LACETTI, д/н АВ 0922 АТ.

12.07.2013 року до відділу надійшла заява ОСОБА_11 , в якій останній зазначив, що 26.11.2010 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа ВП 21110189 (наказ Господарського суду Вінницької області №12/179-09 від 10.03.2010, про стягнення з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_8 , коштів в сумі 91640,07 грн.), а саме повернуто на підставі ухвали Житомирського Апеляційного господарського суду в зв`язку з прийняттям скарги на ухвалу Господарського суду №125/179-09 до розгляду, але арешт з транспортних засобів не знятий, який був накладений в рамках даного виконавчого провадження відповідно до постанови про арешт майна від 03.09.2010 року. Таким чином порушено його права.

26.11.2010 року державним виконавцем відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документа, внаслідок цього постановою державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 23.07.2013 року, затверджену начальником відділу Тульчинського районного управління юстиції 23.07.2013 року ОСОБА_6 , при примусовому виконанні наказу № 12/179-09 від 10.03.2010, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_11 на користь Фізичної особи ОСОБА_8 , знято арешт з майна, що належить на праві власності ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме CHEVROLET LACETTI NF19B, держномер АВ 0922 АТ та КІА MAGENTIS GE 2.0 4АТ, держномер НОМЕР_2 .

Із матеріалів виконавчого провадження № 26912722 з виконання наказу № 12/179-09 від 10.03.2010, виданого Господарським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 82580 грн. боргу зі сплати орендної плати, 5070,53 грн. пені, 3989,54 грн. витрат на оплату за енергопостачання встановлено, що у даному виконавчому провадженні майно боржника з-під арешту не звільнялося.

На момент винесення державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 постанови, яка затверджена начальником відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_6 про зняття арешту на майно від 23.07.2013 року, арешт по виконавчому провадженні № 26912722, який був накладений державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції ОСОБА_4 залишався чинним та не скасованим.

Автотранспортний засіб KIA MAGENTIS GE 2.0 4AT2, 2008 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_2 перебував в заставі ПАТ КБ «Надра» за договором «Автопакет» №27/06/2008/840-АП/244 від 27.06.2008 року, автотранспортний засіб CHEVROLET LACETTI NF 19B 2007 року випуску, чорного кольору, перебував в заставі ПАТ КБ «Надра» за договором «Автопакет» №11/01/2008/840-АП/04/13 від 11.01.2008 року.

Обвинувачені не могли нести відповідальність за реалізацію заставного рухомого майна тобто автомобілів CHEVROLET LACETTI та KIA MAGENTIS, якими розпорядився ПАТ КБ «Надра» як об`єктом застави по кредитним зобов`язанням ОСОБА_11 .

На переконання суду, матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_4 виносячи постанову, яка затверджена ОСОБА_6 від 23 липня 2013 року про зняття арешту з майна по виконавчому проваджені № 21110189, діяли в своїх особистих (корисливих чи інших) інтересах або з метою неправомірної вигоди для іншої фізичної особи тобто в інтересах третіх осіб.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.

Так, у справі «Barberа, MesseguandJabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає,серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, приходить до висновку про недоведеність існування у діянні ОСОБА_18 та ОСОБА_6 всіх елементів об`єктивної та суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З цих підстав ОСОБА_18 та ОСОБА_6 підлягають виправданню у пред`явленому обвинуваченні.

Потерпілим ОСОБА_8 подано цивільний позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 294444 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 90000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підлягають виправданню, суд вважає за необхідне заявлений цивільний позов залишити без розгляду.

Речовими доказами по справі є постанова про накладення арешту від 14.07.2011 року, винесена державним виконавцем ОСОБА_4 , постанова про зняття арешту від 23.07.2013 року, винесена державним виконавцем ОСОБА_4 , супровідний лист від 23.07.2013 року № 9, підписаний начальником відділу ОСОБА_6 .

Долю речових доказів вирішити в порядкуст.100 КПК.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 17, 23, 129, 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу цього кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_8 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази по справі, а саме постанову про накладення арешту від 14.07.2011 року, винесену державним виконавцем ОСОБА_4 , постанову про зняття арешту від 23.07.2013 року, винесену державним виконавцем ОСОБА_4 , супровідний лист від 23.07.2013 року № 9, підписаний начальником відділу ОСОБА_6 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1