Рішення № 12211724, 28.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/36728.10.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»;

До                    Приватного підприємства «Азбет»;

Про                    стягнення 991374,82 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Зеленюх В.Р., представник, довіреність №23 від 15.01.2010 р.;

Від відповідача:          Федусів Д.Ю., директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 906432,91 грн. основного боргу, 67387,15 грн. пені, 17554,76 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 9914,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.04.2007 р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу №256, за умовами якого позивач передає відповідачеві, а останній отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб відповідно до замовлення на транспортний засіб.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідачеві надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб у період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачеві встановлюються в плані лізингу (додаток №3 до договору) та інших додатках.

Між сторонами були підписані замовлення на транспортний засіб №256/006 та №256/007 (які є додатками №1 до договору), згідно з якими відповідач доручив позивачеві придбати та передати у фінансовий лізинг транспортні засоби марки «АБС-7ДА»на базі «Камаз 53229»та автобетонозмішувач АБС-9DА на базі «Камаз 6520».

Згідно з актами приймання-передачі №256/006 та №256/007 (додатки №2 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг транспортні засоби марки «АБС-7ДА»на базі «Камаз 53229»та автобетонозмішувач АБС-9DА на базі «Камаз 6520».

Додатками №3 до договору сторонами підписані плани лізингу №256/006 та №257/007, до яких додатковими угодами були внесені зміни, згідно з якими загальний строк лізингу зазначених вище транспортних засобів сторони визначили періодом у 36 місяців.

Згідно з п. 5.8. договору оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

—сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу;

—комісія позивача за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ=КЛПЛ + (ЛППЛхКоефКВ –ЛППЛ),

де:

КЛПМ –комісія позивача за поточний місяць;

КЛПЛ –комісія позивача за відповідний місяць згідно з планом лізингу;

ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно з планом лізингу;

КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку позивачем.

Пунктом 5.9. договору передбачено, що комісія позивача збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості об’єкту лізингу.

07.02.2007 р. між сторонами укладений додаток №4 до договору, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання по технічному та сервісному обслуговуванню транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з п. 5.6. договору у разі прострочення відповідачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу позивача предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Пунктом 1.3.2. договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії договору відповідач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення позивача перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу позивача неустойку (окрім випадків, які зазначені у пункті 13.1.3. договору) за дострокове припинення договору у сумі:

—5 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом перших двох років дії цього плану лізингу;

—4 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом року дії плану лізингу.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, лізингові платежі сплачував невчасно та не у повному обсязі. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 906432,91 грн.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 67387,15 грн., передбачена п. 8.2. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховані три проценти річних з простроченої суми у розмірі 17554,76 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Азбет»(інд. 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-в, кв. 117, код ЄДРПОУ 34295371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(інд. 03680, м. Київ, бул. І.Лепсе, 4, корп. 1, код ЄДРПОУ 32774741) 906432 (дев’ятсот шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 91 коп. основного боргу, 67387 (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 15 коп. пені, 17554 (сімнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 76 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 9914 (дев'ять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 03.11.2010 р.