Рішення № 122116187, 24.09.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5083/24

Провадження № 2/346/1136/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гвіздецької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання незаконним зняття з реєстрації, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_3 , представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що повідомленням Гвіздецької селищної ради від 22.02.2024р. за № 134/02.2.20 до відома позивача було доведено про зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 за заявою власника житлового будинку відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про надання публічних (електронних послуг) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Оскільки ОСОБА_1 особисто чи через свого представника не подавав заяви про зняття його з реєстрації, а також відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, про припинення права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою, то у відповідача не було правових підстав для зняття позивача з реєстрації місця проживання. Відтак, позивач вважає, що дії Гвіздецької селищної ради по зняттю його з реєстрації за заявою власника житла та без відповідного рішення суду щодо визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням чи щодо примусового виселення, не відповідають положенням ст.. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а отже є протиправними. Представник позивача вказує, що Гвіздецька селищна рада фактично в позасудовому порядку вирішила наявний між позивачем та заінтересованою особою житловий спір стосовно припинення права на проживання в житлі, що є недопустимим для відповідача, як для органу реєстрації, оскільки останній не наділений повноваженнями підміняти собою суд та довільно трактувати норми чинного законодавства. Пунктами 28, 29 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються у разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі підтвердження зазначених порушень реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи підлягає скасуванню. В зв`язку з зазначеним, представник позивача просив визнати протиправними дії Гвіздецької селищної ради щодо зняття 22.02.2024р. з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Гвіздецьку селищну раду поновити з 22.02.2024р. реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також, представник позивача просив стягнути з Гвіздецької селищної ради на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч гривень). В обґрунтування цих вимог вказав, що внаслідок неправомірних дій рішень і дій відповідача, ОСОБА_1 було завдано душевних страждань, він переживає неспокій, відчуває образу, сором та знаходиться в стресовому стані. З метою відновлення своїх порушених прав, змушений витрачати значну кількість свого особистого часу на оскарження дій Гвіздецької селищної ради. З 2017 року позивач являється учасником бойових дій і на момент звернення до суду перебуває на лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим під час проходження військової служби та пов`язаним з виконанням обов`язків по захисту Батьківщини під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України в зоні бойових дій. Про вказані обставини було відомо голові Гвіздецької селищної ради, однак останнім при знятті з реєстрації позивача враховано не було.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гвіздецької селищної ради передано для розгляду за підсудністю до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2024 року відкрито загальне провадження у справі. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву, третій особі - право на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву у встановлені судом строки.

26.04.2024р. представник Гвіздецької селищної ради Попик О.І. подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставно було обґрунтовано положеннями ст.. 7, ст. 9-1 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки на час зняття позивача з реєстрації, вказані статті були виключені з даного закону на підставі ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-ІХ від 5.11.2021р., тобто є такими, що втратили свою чинність. Зняття ОСОБА_1 з реєстрації було здійснено на підставі заяви власника будинку ОСОБА_4 у відповідності до ст.. 18 Закону №1871-ІХ від 5.11.2021р. За даних обставин, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю, оскільки зняття ОСОБА_1 з реєстрації було правомірним, а тому діями Гвіздецької селищної ради не були порушені його законні права і підстав для відшкодування йому моральної шкоди не вбачається.

13.05.2024р. представник позивача ОСОБА_3 подав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що зняття ОСОБА_1 з реєстрації відбулось без перевірки військово-облікових документів позивача, без його повідомлення та в період, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні після поранення. Крім цього, представник звертає увагу на те, що позивач внаслідок зняття з реєстрації позбавлений права на отримання паспорту для виїзду за кордон. Дана обставина позбавляє позивача можливості на реабілітацію після поранення, яка надається за межами України.

13.05.2024р. представник відповідача Попик О.І. також подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що виходячи зі змісту ч.4 ст. 18 Закону №1871-ІХ від 5.11.2021р., особа подає паспортний документ та військово-обліковий документ у разі зняття особи із зареєстрованого місця проживання на підставі п. 1 ч.1 ст. 18 Закону (за заявою, поданою такою особою). Оскільки ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання за заявою власника житла ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст. 18 Закону, яким не передбачено надання військово-облікових документів особи, щодо якої власником житла подано заяву про зняття із зареєстрованого місця проживання, то зняття позивача з реєстрації було здійснено у відповідності до вимог Закону.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті.

03.07.2024р. представник відповідача Попик О.І. подав письмові пояснення, в яких вказав, що 18.06.2024р. ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію місця свого проживання по АДРЕСА_1 . На підставі вказаної заяви місце проживання позивача 18.06.2024р. було зареєстровано за вказаною ним адресою, а тому просили врахувати дану обставину при розгляду справи.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник ОСОБА_3 подав до суду письмове клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, в поданому до суду відзиві просив розглянути справу без його участі та з урахуванням доводів, викладених у відзиві і додаткових поясненнях, в задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 29.05.2024р. подала до суду письмове клопотання (відзив) в якому вказала, що вибула за межі України, а тому просила розглянути справу за її відсутності.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.01.2009 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України позивача серії НОМЕР_1 .

Військовим квитком серії НОМЕР_2 підтверджується проходження ОСОБА_1 військової служби у різних військових частинах, з 03.02.2023р. по теперішній час проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , яка дислокується в АДРЕСА_3, про що свідчить зокрема і довідка командира в/ч від 19.02.2024р. № 517.

Довідками про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності від 18.09.2015р. № 8431, від 14.02.2018р. № 644 та від 19.02.2024р. № 518 підтверджується, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 11.10.2014р. по 20.03.2015р., з 11.08.2017 по 20.12.2017р., та з 03.02.2023р. по 28.02.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.

Згідно довідки від 12.07.2022р. №269 ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення передньобокової стінки живота справа з наявністю стороннього тіла (уламка металевої цільності від 20.06.22)р. в ході проведення бойових дій з військовими формуваннями рф поблизу населеного пункту Миколаївка, Луганської області.

В довідці від 19.10.2022 р. № 800 зазначено, що 08.10.2022р. в ході ведення бойових дій з військовими формуваннями рф у районі населеного пункту Берестове Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу ворогом, ОСОБА_1 отримав акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок. Струс головного мозку.

Відповідно до даних довідки від 23.03.2023р. № 360, молодший сержант ОСОБА_1 28.02.2023р. в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу в районі Білогорівка, Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу отримав множинні переломи стегнової кістки. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна з вогнепальним переломом середньої та нижньої третини стегнової кістки зі зміщенням відламків. ВОСП лівого плеча з наявністю сторонніх тіл металевої щільності.

Довідками №151 від 07.02.2024р. та №287 від 15.03.2024р. підтверджується перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в КНП Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради з 07.11.2023р. з діагнозом: МВТ (28.02.2023) ВОСП правого стегна з багато відламковим переломом середньої та нижньої частини правої стегнової кістки із зміщенням від уламків. Продовжує лікування.

Згідно повідомлення від 22.02.2024р. №134/02.2-20, Гвіздецька селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що 22.02.2024р. його було знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , завою власника даного житлового будинку згідно п. 2 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Не погодившись зі своїм зняттям з реєстрації та вважаючи його неправомірним, ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до суду з позовом про визнання дій Гвіздецької селищної ради незаконними, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст.. 7 та ст.. 9-1 ЗУ від 11.12.2003р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

В даній справі, посилаючись на положення ст.. 7 та ст.. 9-1 ЗУ від 11.12.2003р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», представник позивача не врахував, що вказані норми втратили чинність у зв`язку з прийняттям Закону України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX), який набувши 1 грудня 2021 року чинності став регулювати відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлювати порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Згідно ст.. 1 Закону № 1871-IX, дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п. 12 ст. 2 Закону № 1871-IX вказано, що реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно ст. 3 Закону № 1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Статтею 18 Закону № 1871-IX урегульовано питання про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).

Так, згідно ч.1 вищевказаної статті, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Положеннями ч.2 ст. 4 Закону № 1871-IX передбачено, що порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень Закону № 1871-IX, 7 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрання чинності 14 березня 2022 року), якою затверджено: Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/ реєстрації місця проживання (перебування) визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який також встановлює форми необхідних для цього документів (далі Порядок).

Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи, видача витягу з реєстру територіальної громади, здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до п.50 Порядку, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

В п. 61 Порядку зазначено, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: 1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається. У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи. Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

З долучених до відзиву документів вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу якої встановлено за паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 26.04.2012р. Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, 22 лютого 2024р. звернулася до органу реєстрації - Гвіздецької селищної ради з заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) в якій просила зняти з задекларованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви ОСОБА_2 було долучено копію нотаріально посвідченого договору дарування житлового будинку від 06.04.2006р. за яким, ОСОБА_2 отримала в дар від ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_2 та Витяг з Коломийського МБТІ про реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 (частка ціла), а також квитанцію про сплату адміністративного збору в сумі 46 грн.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 , як власницею житла приватної форми власності було подано заяву про зняття позивача з реєстрації місця проживання відповідно до вимог ст.. 18 Закону № 1871-IX та надано весь перелік необхідних для цього документів, який визначений п. 61 Порядку.

Відтак, суд вважає, що вказані дії третьої особи в даній справі були достатньою підставою для Гвіздецької селищної ради, аби діючи відповідно до положень речення 2 п. 2 ч.1 ст. 18 № 1871-IX, зняти ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що зняття з реєстрації ОСОБА_1 відбулось без перевірки його військово-облікових документів, оскільки ч.4 ст. 18 Закону № 1871-IX визначено, що військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) подається лише при знятті з реєстрації за заявою самої особи, тобто у випадку, передбаченому п.1 ч.1 ст. 18 Закону № 1871-IX. В даній же справі зняття позивача з реєстрації відбулось за заявою власника житла згідно п. 2 ч.1 ст. 18 Закону № 1871-IX, який не вимагає подання військово-облікових документів, на що слушно звертав увагу представник відповідача у своїх додаткових поясненнях від 13.05.2024р.

Крім цього, суд в даній справі бере до уваги, що за письмовою заявою ОСОБА_1 від 18.06.2024р., Гвіздецькою селищною радою було здійснено реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади №2024/007081361.

Положеннями ч.1 ст. 5 та ч.1 ст. 4 Закону № 1871-IX визначено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відтак, враховуючи, що станом на дату розгляду справи, позивач має нове зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 ), задоволення його позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання за попередньою адресою ( АДРЕСА_1 ), без скасування нової реєстрації, буде напряму суперечити положенням ч.1 ст. 4 Закону № 1871-IX.

Суд не вбачає потреби здійснювати оцінку тверджень представника позивача з приводу того, що внаслідок зняття з реєстрації, ОСОБА_1 позбавлений права на отримання паспорту для виїзду за кордон для проходження реабілітації після поранення, оскільки, як було зазначено, позивач наразі має зареєстроване місце проживання за новою адресою, а тому вказана обставина не може перешкоджати йому у виготовленні документів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії Гвіздецької селищної ради по зняттю ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання відповідали вимогам чинного на момент їхнього вчинення законодавства і підстав вважати їх неправомірними не вбачається.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 по визнанню дій Гвіздецької селищної ради протиправними та зобов`язання вчинити дії, суд вважає безпідставними та відмовляє в їхньому задоволенні.

Щодо вимог по стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, то в цій частині суд враховує наступне.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті п`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності підлягають встановленню всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Довести наявність цих елементів має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Гвіздецької селищної ради протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від цієї вимоги, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. також слід відмовити.

Висновки суду щодо відмови в задоволенні похідної вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідають позиції ВС, висловленій в постанові від 20 червня 2023 року по справі № 944/20/22 (провадження № 61-13189св22).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-5, 18 Закону України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», п. 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 141, 220, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до Гвіздецької селищної ради про визнання незаконним зняття з реєстрації, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя: Третьякова І. В.