Рішення № 122114352, 16.09.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1192/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178)

до Приватного акціонерного товариства Енергія (08700, Київська обл., м. Обухів (пн), вул. Промислова, буд. 1)

про стягнення 4960896,34 грн. заборгованості за розподіл природного газу за договором № 04490DJFFGT018 від 01.09.2023 р., у тому числі 4662600,00 грн. боргу, 241714,50 грн. пені, 24623,35 грн. 3% річних, 31958,49 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання (пом. судді): Божко А.І.

Представники сторін:

від позивача: Сєрих В.В. (посвідчення адвоката № 2722 від 28.11.2007 р.; довіреність б/н від 26.01.2024 р.);

від відповідача: Вишневська О.М. (статут, контракт від 28.12.2023 р.); Потапова О.К. (довіреність № 08-д від 23.01.2024 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8890/10 від 13.03.2020).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Енергія про стягнення 4960896,34 грн. заборгованості за розподіл природного газу за договором № 04490DJFFGT018 від 01.09.2023 р., у тому числі 4662600,00 грн. боргу, 241714,50 грн. пені, 24623,35 грн. 3% річних, 31958,49 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг з передачі електричної енергії відповідно до умов договору № 04490DJFFGT018 від 01.09.2023 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4662600,00 грн. боргу, 241714,50 грн. пені, 24623,35 грн. 3% річних, 31958,49 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2024 р. надійшла заява б/н від 21.05.2024 р. (вх. № 5423/24 від 21.05.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2024 р. було відкрито провадження у даній справі і призначено підготовче засідання на 17.06.2024 р.

12.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 12.06.2024 р. (вх. № 6354/24 від 12.06.2024 р.), відповідно до якого останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 44666200,00 грн. у зв`язку з оплатою відповідачем даної суми в повному обсязі; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 24623,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31958,49 грн. в повному обсязі. Поряд з цим, відповідач відзначає, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 241714,50 грн. є надмірно великою та завдасть відповідачу тяжких матеріальних наслідків, в результаті чого подальша господарська діяльність підприємства буде неможливою. Окрім того, позивачем не надано до суду доказів щодо завдання йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює загальному розміру пені, відтак, на думку відповідача, останній має право на зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 90%. Водночас, враховуючи, що фінансова спроможність відповідача зі сплати заборгованості за розподіл природного газу залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію за послуги з постачання теплової енергії, та тим самим усуває відповідача від можливості впливу на дану ситуацію, а саме отримання коштів від держави, зазначене виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

17.06.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.06.2024 р. (вх. № 6432/24 від 17.06.2024 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, відповідно до якого останній зазначав, що його єдиний уповноважений представник відповідача Вишневська О.М. не має можливості взяти участь у підготовчому засіданні 17.06.2024 р. через хворобу, що підтверджується відповідним медичним висновком. У зв`язку з наведеним, відповідач просив визнати поважними причини неявки представника останнього у підготовче засідання та відкласти розгляд справи на інші дату та час.

У судовому засіданні 17.06.2024 р. представник позивача зазначив про подання позивачем до суду відповіді на відзив, яка станом на час судового засідання до матеріалів справи не надходила; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Всі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 25.07.2024 р.

17.06.2024 р. (після судового засідання) через систему «Електронний суд» до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив б/н від 17.06.2024 р. (вх. № 6449/24 від 17.06.2024 р.), відповідно до якої останній, зокрема, зазначає, що відповідачем частково було сплачено борг у розмірі 4700000,00 грн., і станом на 12.06.2024 р. розмір боргу відповідача становить 2137999,98 грн. У зв`язку з наведеним позивач просить суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 2137999,98 грн., а також задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 241714,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 31958,49 грн. та 3% річних у розмірі 24623,35 грн.

18.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області надійшла заява № 1647 від 17.06.2024 р. (вх. № 6992/24 від 18.06.2024 р.), за змістом якої останній, серед іншого, зазначав, що відповідач у даній справі Приватне акціонерне товариство Енергія є підприємством, критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до розпорядження Київської обласної військової адміністрації № 713 від 28.07.2023 р., та є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Обухів. Поряд з цим, Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області зазначав, що станом на 01.06.2024 р. заборгованість населення перед Приватним акціонерним товариством Енергія складає 32622000,00 грн., у зв`язку з чим Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області просить суд відмовити позивачу у даній справі у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

23.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 23.07.2024 р. (вх. № 7926/24 від 23.07.2024 р.), за змістом яких останній заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив. На думку відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу за період з 24.04.2024 р. по 12.06.2024 р. у сумі 2137999,98 грн. не підлягає задоволенню. Також відповідач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору та врегулювання питання погашення заборгованості останнім на адресу позивача було направлено лист № 852 від 22.05.2024 р. про укладення договору реструктуризації заборгованості. Проте, позивач листом № КОФ/100-2309-24 від 21.06.2024 р. відмовився від укладення договору реструктуризації заборгованості.

25.07.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення б/н від 25.07.2024 р. (вх. № 7994/24 від 25.07.2024 р.), в яких позивач, зокрема, зауважує, що станом на 23.07.2024 р. заборгованість відповідача становить 1525700,00 грн.

У судовому засіданні 25.07.2024 р. представник позивача підтримував подані пояснення б/н від 25.07.2024 р.; представник відповідача зазначала, що станом на час судового засідання не ознайомлена з поясненнями позивача б/н від 25.07.2024 р., у зв`язку з чим клопотала про надання часу для ознайомлення із вказаними поясненнями і формування відповідачем позиції щодо останніх.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 15.08.2024 р.

14.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від Київської філії ТОВ Газорозподільні мережі України надійшли пояснення б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8847/24 від 14.08.2024 р.), в яких остання зазначила, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом у даній справі здійснив оплату поточних нарахувань за період з квітня по липень 2024 р. включно, а також сплатив заборгованість, яка виникла в останнього станом на 24.04.2024 р. у сумі 4662600,00 грн., у зв`язку з чим станом на 13.08.2024 р. у ПрАТ Енергія значиться переплата за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 1087699,99 грн. До вказаних пояснень позивачем було додано копії акту приймання-передачі природного газу № ОГ00149001 від 31.08.2024 р., акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 23290 від 31.07.2024 р., довідки про стан заборгованості ПрАТ Енергія станом на 13.08.2024 р.

14.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ПрАТ Енергія надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8817/24 від 14.08.2024 р.), в яких останнє зазначило, що заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу природного газу було повністю сплачено, а відтак, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення 4662600,00 грн. боргу не підлягають задоволенню. Також відповідач повідомив суд, що на даний час останній підтвердив статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що зазначено в розпорядженні КОДА № 1020 від 29.07.2024 р. Поряд з цим, у прохальній частині вказаних пояснень відповідач просить суд: 1) відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 1525700,00 грн.; 2) відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 24623,35 грн. 3% річних, 31958,49 грн. інфляційних втрат; 3) зменшити розмір нарахованої позивачем пені за період з 11.12.2023 р. по 25.04.2024 р. на 90%.

Також 14.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ПрАТ Енергія надійшло клопотання б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8824/24 від 14.08.2024 р.) про зменшення розміру неустойки (пені), за змістом якого відповідач зазначає, що оскільки ПрАТ Енергія є критично важливим підприємством, враховуючи специфіку господарської діяльності останнього, відсутність вини відповідача за несвоєчасне виконання умов договору, зважаючи на скрутне фінансове становище, причиною якого є заборгованість споживачів теплової енергії за надані послуги перед відповідачем, наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2023 рік та перше півріччя 2024 року з державного бюджету, заявлену позивачем до стягнення пеню слід зменшити на 90%.

У судовому засіданні 15.08.2024 р. представник позивача повідомив суд, що станом на 13.08.2024 р. у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу за договором; представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу. Поряд з цим, у судовому засіданні 15.08.2024 р. присутні представники сторін заявили про подання всіх наявних в останніх доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024 р.

У судовому засіданні 16.09.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представники відповідача заперечували проти позову та просили суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%.

У судовому засіданні 16.09.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством Енергія (споживач) було укладено типовий договір розподілу природного газу № 04490DJFFGT018 шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

За цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Сторони погодили, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).

У відповідності з п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

ТОВ Газорозподільні мережі України, на виконання умов договору, надало відповідачу послуги з розподілу природного газу у період з вересня 2023 р. по березень 2024 р. включно на загальну суму 8329099,99 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме № 1553 від 30.09.2023 р. на суму 1266499,99 грн., № 5685 від 31.10.2023 р. на суму 1266499,99 грн., № 9447 від 30.11.2023 р. на суму 1266499,99 грн., № 13242 від 31.12.2023 р. на суму 1266500,02 грн., № 2735 від 31.01.2024 р. на суму 1087699,99 грн., № 6373 від 29.02.2024 р. на суму 1087699,99 грн., № 10475 від 31.03.2024 р. на суму 1087700,02 грн., підписаними обома сторонами.

При цьому, за надані ТОВ Газорозподільні мережі України послуги, в порушення умов типового договору та норм чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі відповідач не розрахувався, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України Про ринок природного газу, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015 р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. Про затвердження Типового договору розподілу природного газу.

Як передбачено статтею 1 Закону України Про ринок природного газу, суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ): договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі - побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (п. 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі - для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (п. 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі - побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2498 в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 44666200,00 грн. у зв`язку з оплатою відповідачем даної суми в повному обсязі; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 24623,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31958,49 грн. в повному обсязі; зменшити пеню на 90%, враховуючи відсутність умислу та виняткові причини щодо несвоєчасної оплати.

У свою чергу, позивач зазначив, що позов подавався без урахування додатково наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за період з 24.04.2024 р. по 31.07.2024 р. на загальну суму 4350799,99 грн., та сплати відповідачем боргу на загальну суму 10101099,98 грн., оскільки зазначені нарахування та сплати було проведено вже після подання позову. Таким чином, після звернення позивача до суду з позовом у даній справі, відповідач здійснив оплату поточних нарахувань за період з квітня по липень 2024 р. включно, а також сплатив заборгованість, яка виникла в останнього станом на 24.04.2024 р. у сумі 4662600,00 грн., у зв`язку з чим станом на 13.08.2024 р. у ПрАТ Енергія значиться переплата за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 1087699,99 грн.

З долучених до матеріалів справи копій платіжних інструкцій, зокрема, № 750 від 29.04.2024 р. на суму 100000,00 грн., № 937 від 28.05.2024 р. на суму 2000000,00 грн., № 1041 від 07.06.2024 р. на суму 2600000,00 грн., № 1275 від 12.07.2024 р. на суму 1700000,00 грн., № 1433 від 12.08.2024 р. на суму 3701099,98 грн. вбачається, що Приватне акціонерне товариство Енергія сплатило на користь ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Київської філії ТОВ Газорозподільні мережі України 10101099,98 грн. за розподіл природного газу, з яких 4662600,00 грн. заявлена позивачем до стягнення у даній справі сума основного боргу.

Як встановлено судом, 4562600,00 грн. було сплачено відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у справі (27.05.2024 р.), що підтверджується платіжними інструкціями № 1041 від 07.06.2024 р. на суму 2600000,00 грн., № 1275 від 12.07.2024 р. на суму 1700000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи ту обставину, що відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг з розподілу природного газу після звернення останнього до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 911/1192/24 в частині позовної вимоги про стягнення 4562600,00 грн. заборгованості за розподіл природного газу, на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Разом з тим, судом встановлено, що з наведених вище оплат 100000,00 грн. заборгованості було сплачено відповідачем до звернення ТОВ Газорозподільні мережі України з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією платіжної інструкції № 750 від 29.04.2024 р. на суму 100000,00 грн. При цьому, суд відзначає, що позовна заява ТОВ Газорозподільні мережі України б/н від 06.05.2024 р. була подана до суду 06.05.2024 р. (вх. № 2725 від 06.05.2024 р.), в той час як 100000,00 грн. боргу було сплачено відповідачем 29.04.2024 р.

Таким чином, підстави для закриття провадження у справі № 911/1192/24 в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу за договором № 04490DJFFGT018 від 01.09.2023 р., сплаченого до звернення позивача до суду, є відсутніми, оскільки зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі, позаяк на час звернення позивача до суду і відкриття провадження у справі спір у цій частині вже був відсутнім.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 241714,50 грн. пені.

Заперечуючи проти стягнення пені, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), за змістом якого зазначив, що оскільки ПрАТ Енергія є критично важливим підприємством, враховуючи специфіку господарської діяльності останнього, відсутність вини відповідача за несвоєчасне виконання умов договору, зважаючи на скрутне фінансове становище, причиною якого є заборгованість споживачів теплової енергії за надані послуги перед відповідачем, наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2023 рік та перше півріччя 2024 року з державного бюджету, заявлену позивачем до стягнення пеню слід зменшити на 90%.

Слід зазначити, що приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За умовами укладеного сторонами договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором (п. 8.2 договору).

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем в сумі 241714,50 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 11.12.2023 р. по 25.04.2024 р. на суму 132999,98 грн. у сумі 14818,04 грн., з 11.01.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1266500,02 грн. у сумі 108586,80 грн., з 11.02.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн. у сумі 65618,62 грн., з 11.03.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн. у сумі 39763,46 грн., з 11.04.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087700,02 у сумі 12927,58 грн.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені в розмірі 241714,50 грн. є доведеною та обгрунтованою.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення та пені на 90%, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, відповідач зазначає, що він є підприємством, критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, відповідно до розпоряджень Київської обласної військової адміністрації від 28.07.2023 р. № 713 та від 29.07.2024 р. № 1020, і є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Обухів Київської області. Несвоєчасна оплата за послугу з розподілу природного газу зумовлена рядом причин, які не залежать від дій відповідача, а саме: 1) постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 р. № 812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» було затверджено Порядок розрахунку за природний газ, відповідно до якого 65% коштів, які надходять за послугу з постачання теплової енергії, перераховуються в розрахунок за природний газ на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», а 35% надходять на рахунок підприємства для ведення господарської діяльності, що, в свою чергу, призвело до того, що відповідачу не вистачає коштів для оплати податків, заробітної плати, послуг з електричної енергії, водопостачання та розподілу природного газу; 2) Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 р. № 2479-ІХ було запроваджено мораторій на підняття тарифів у сфері теплопостачання на період дії військового стану. Тобто, законодавство зобов`язує відповідача використовувати тариф на теплову енергію для населення, який був затверджений в грудні 2018 р. органом місцевого самоврядування, в результаті чого діяльність відповідача є збитковою. За 2023 рік збитки від діяльності по теплопостачанню становлять 25,44 млн. грн.; 3) через збитковий тариф виникла різниця в тарифах у відповідача, яка за 2023 рік та 1 квартал 2024 року становить 41,9 млн. грн. Про вказану заборгованість відповідач повідомляв Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України поданням примірної форми № 1 про витрати виробництва та фінансові показники діяльності суб`єктів господарювання від реалізації теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за підсумками І кварталу 2024 року. Також вказану заборгованість з різниці в тарифах в розмірі 41951040,92 грн. відповідачу підтверджено Протоколами засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах, а саме: протокол № 4 від 16.05.2023 р. на суму 8648599,47 грн., протокол № 7 від 08.08.2023 р. на суму 15864863,61 грн., протокол № 12 від 14.11.2023 р. на суму 5023928,53 грн., протокол № 1 від 28.03.2024 р. на суму 7715289,62 грн., протокол № 7 від 21.05.2024 року на суму 4700359,69 грн. Держава не відшкодовує вказану різницю і відповідач не має фінансової змоги своєчасно розрахуватися за послуги з розподілу природного газу протягом року. На даний час не відшкодовано різницю в тарифах з державного бюджету відповідачеві на суму 41951040,92 грн. За твердженням відповідача, наведене вище свідчить про вжиття останнім заходів, необхідних для належного виконання зобов`язань в частині погашення заборгованості за розподіл спожитого газу, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, несвоєчасністю перерахування субвенції державою, що свідчить про відсутність вини відповідача; 4) основним споживачем теплової енергії, для виробництва якої поставляється природний газ відповідачу, є населення м. Обухів, Київської області, яке не здійснює своєчасних розрахунків за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та є найбільшим боржником відповідача. Заборгованість населення перед відповідачем станом на 01.06.2024 р. становила 32622383,72 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю підприємства за рахунком 36.1 контрагенти 01.01.24-31.05.24. Поряд з цим, відповідачем проводяться заходи, щодо зменшення вказаної заборгованості, а саме ведеться претензійно-позовна робота. З початку 2024 року було подано до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання на суму 3 млн. грн., з яких 2,7 млн.грн. стягнуто на користь відповідача. Також на примусовому виконання у відділі державної виконавчої службі з урахуванням минулих років знаходяться судові накази на загальну суму 16,3 млн.грн., по яким проводяться виконавчі дії, що підтверджується довідкою відповідача № 1075 від 11.06.2024 р. Отже, відповідач не може, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері надання житлово-комунальних послуг та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами цієї галузі, самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ. У зв`язку з цим, відповідач, за його твердженням, не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення населення, бюджетних установ/організацій та інших споживачів централізованим опаленням та гарячим водопостачанням, тоді як він повинен діяти виключно в межах дозволених або не заборонених норм чинного законодавства, що регулює цю галузь.

Слід зазначити, що за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 р. виклала, зокрема, такі висновки: у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 Цивільного кодексу України та в ст. 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі; визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду; індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, вирішуючи у даній справі питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

Як встановлено судом, згідно з розпорядженням Київської обласної державної (військової) адміністрації № 1020 від 29.07.2024 р. «Про підтвердження статусу критично важливого підприємства, установи і організації області для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ПрАТ «Енергія» є критично важливим підприємством. Окрім того, відповідач є комунальним підприємством, яке створене для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за розподіл природного газу в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів.

Суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що станом на даний час обсяг заборгованості перед ПрАТ «Енергія» з різниці в тарифах на теплопостачання, яку повинна відшкодувати держава, становить 41951040,92 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах, а саме протокол № 4 від 16.05.2023 р. на суму 8648599,47 грн., протокол № 7 від 08.08.2023 р. на суму 15864863,61 грн., протокол № 12 від 14.11.2023 р. на суму 5023928,53 грн., протокол № 1 від 28.03.2024 р. на суму 7715289,62 грн., протокол № 7 від 21.05.2024 року на суму 4700359,69 грн.

Поряд з цим, відповідно до Закону України Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування від 29.07.2022 р. № 2479-IX відповідачу було заборонено підвищувати тарифи на теплову енергію для населення під час дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Водночас, відповідач зобов`язаний здійснювати свою господарську діяльність незалежно від зовнішніх факторів, оскільки забезпечує м. Обухів Київської області життєво необхідною для суспільства та підприємств тепловою енергією.

Судом також враховано, що станом на 01.08.2024 р. заборгованість споживачів перед відповідачем становить 29538078,87 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 36.1 за липень 2024 р.

При цьому, суд констатує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо завдання йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює загальному розміру пені.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач, хоч і з порушенням встановленого договором строку, але виконав своє грошове зобов`язання перед позивачем з оплати послуг за розподіл природного газу, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, а також із необхідності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.

Таке зменшення, за висновком суду, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 120857,25 грн.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 31958,49 грн. інфляційних втрат та 24623,35 грн. 3% річних.

Відповідач заперечував проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Як було зазначено вище, згідно з приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу (ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 р. у справі № 520/17342/18, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 13.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18).

Визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України права стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, а їх розмір, заявлений до стягнення, не може бути зменшений судом на підставі приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір визначено позивачем у загальній сумі 24623,35 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 11.12.2023 р. по 25.04.2024 р. на суму 132999,98 грн., з 11.01.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1266500,02 грн., з 11.02.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн., з 11.03.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн., з 11.04.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087700,02.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 24623,35 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір визначено позивачем у загальній сумі 31958,49 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 11.12.2023 р. по 25.04.2024 р. на суму 132999,98 грн., з 11.01.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1266500,02 грн., з 11.02.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн., з 11.03.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087699,99 грн., з 11.04.2024 р. по 25.04.2024 р. на суму 1087700,02 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним і за перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат становить 41347,61 грн.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 31958,49 грн., заявленій до стягнення позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат за вимогою про стягнення 4562600,00 грн. основного боргу, провадження за якою (вимогою) судом було закрито, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Водночас, оскільки станом на даний час позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення останньому сплаченої суми судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 4562600,00 грн. основного боргу, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору в цій частині у суду на даний час відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4562600,00 грн. основного боргу закрити.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Енергія (08700, Київська обл., м. Обухів (пн), вул. Промислова, буд. 1, код 13699556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код 45385755) 120857 (сто двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 25 коп. пені, 31958 (тридцять одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 24623 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 35 коп. 3% річних, 3579 (три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 56 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.10.2024р.

Суддя В.М. Бабкіна