Рішення № 12211379, 27.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/25427.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» доЗакритого акціонерного товариства «Догмат Україна»

простягнення 2044289,18 грн. СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Поштар С.І. (довіреність б/н від 23.07.2010); від відповідача –Хруленко М.В. (довіреність б/н від 26.04.2010). СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(далі – позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна», що є правонаступником Дочірнього підприємства «Догмат Україна»(далі –відповідач) про зобов’язання відповідача надати позивачу доступ до кредитних справ позивача, що зберігаються в архівному приміщенні відповідача згідно з договором відповідального зберігання від 01.05.2006 та тимчасово надати їх відповідно до наданого позивачем запиту, а також стягнення 2044289,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання договору відповідального зберігання від 01.05.2006, а саме тим, що відповідачем було відмовлено позивачу у доступі до майна, яке перебуває на зберіганні у приміщенні відповідача. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача є підставою для повернення останнім перерахованої передоплати за послуги зберігання у сумі 2044289,18 грн.

Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розгляд справи відкладався неодноразово у зв’язку з клопотаннями сторін про відкладення та надання часу для примирення.

20.10.2010 позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов’язати відповідача передати позивачу всі кредитні справи, що перебувають у нього на зберіганні та стягнути 2044289,18грн.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 №2453-17 до ст. 22 ГПК України було внесено зміни, відповідно до яких встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, якою останній змінив предмет позову, подана після початку розгляду судом справи по суті, суд не приймає зазначену заяву до розгляду.

Позивач, при поданні позовної заяви до суду, просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать Відповідачеві, в межах позовних вимог.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали наданих документів та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2006 між позивачем (Поклажодавець) та відповідачем (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання (далі –Договір), відповідно до якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання договори кредиту, укладені між Поклажодавцем та позичальниками при співпраці зі Зберігачем, а також додаткові угоди до договорів кредиту, договори застави, поруки страхування та/або інші документи, що формують кредитну справу (далі –кредитні справи). Строк зберігання кредитних справ становить 5 років, починаючи з наступного року за роком в якому було вчинено погашення кредитної заборгованості по ним, та розраховується окремо для кожної кредитної справи не зважаючи на дату їх передачі на зберігання Зберігачеві. Зберігач виконує свої зобов’язання за цим Договором особисто та не має права розпоряджатися та передавати кредитні справи, прийняті на зберігання, іншим особам.

Відповідно до п. 3.1 Договору Поклажодавець сплачує на користь Зберігача плату за надання послуг зі зберігання кредитних справ за цим Договором в розмірі 3,50 грн. за одну кредитну справу за весь фактичний строк їх зберігання.

На виконання Договору позивачем було передано відповідачеві кредитні справи та перераховано кошти за їх зберігання у сумі 4892379 грн.

Відповідно до пунктів 2.1.2 –2.1.4 Договору зберігач зобов’язаний:

- зберігати схоронність кредитних справ у спеціально відведених, пристосованих для зберігання приміщеннях, доступ до яких мають уповноважені працівники Зберігача (п. 2.1.2);

- за першою вимогою Поклажодавця надати останньому можливість перевіряти умови зберігання кредитних справ (п. 2.1.3);

- у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дати письмової вимоги від Поклажодавця надати останньому на визначений у відповідній вимозі строк кредитні справи (повністю або частково), навіть якщо строк їх зберігання не скінчився, а також прийняти кредитні справи, наданні тимчасово Поклажодавцю, назад для подальшого відповідального зберігання, згідно умов цього Договору. Тимчасова видача кредитних справ і їх повернення Зберігачеві забезпечується Зберігачем в порядку, погодженому з Поклажодавцем, і оформлюється Актом тимчасової видачі кредитних справ і Актом повернення тимчасово виданих кредитних справ, підписаних уповноваженими представниками сторін (2.1.4).

18.05.2009 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №1-5-9432 від 15.05.2009 з проханням визначити супроводжувального співробітника відповідача для допуску в архів відповідача 21.04.2009 о 10-00 працівників позивача з метою проведення інвентаризації стану зберігання кредитних справ.

Всупереч договірним умова зазначений лист був залишений відповідачем без відповіді, а працівникам позивача 21.05.2009 було відмовлено в доступі до кредитних справ, про що було складено акт від 01.05.2009.

22.05.2009 позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою надати останньому у відповідності до п. 2.1.4 укладеного Договору п’ять кредитних справ терміном на 120 календарних днів.

У відповідь на зазначений лист, відповідач відмовився надати зазначені кредитні справи у зв’язку з технічною неможливістю (лист від 02.06.2009 №3587).

05.06.2009 позивачем було направлено лист №1-5-11348 з вимогою надати йому, у відповідності до п. 2.1.4 укладеного Договору, кредитні справи у кількості 89 штук терміном на 120 календарних днів згідно переліку.

Зазначений лист позивача був залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стеттею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано умов Договору у встановлений строк щодо надання позивачеві кредитні справи. На час розгляду справи кредитні справи позивачеві так і не передані.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача надати позивачу допуск до кредитних справ позивача відповідно до переліку викладеному листі –запиті №1-5-11348 від 05.06.2009 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги повернути сплачені позивачем коштів за зберігання кредитних справ у сумі 2044289,18 грн., то останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 946 ЦК України та пунктів 2.2.1, 3.1 Договору відповідач має право на оплату послуг зберігання.

Судом встановлено, що кошти у розмірі 4892379 грн. (з яких 2044289,18 позивач просить повернути) були перераховані відповідачу на виконання Договору за зберігання кредитних справ.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Суду не надано доказів розірвання Договору, а відповідач і надалі надає позивачу послуги щодо зберігання кредитних справ. Крім того, позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення надмірно перерахованих коштів.

Підстави повернення коштів визначені у ст. 1212 ЦК України. Відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду доказів настання у відповідача зобов’язання повернути позивачеві сплачені кошти.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 2044289,18 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а при відмові в позові покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»із заяв до господарських судів України передбачено сплату державного мита у наступних розмірах: із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру. В той же час, останнім не було сплачено державне мито за звернення до суду з позовною вимогою щодо зобов’язання відповідача вчинити дії на користь позивача. Оскільки зазначені позовні вимоги судом задоволені, то несплачене державне мито підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»задовольнити частково.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Догмат Україна»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32110268) надати Відкритому акціонерному товариству комерційному банку «Надра»(01053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 26530617) допуск до кредитних справ Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», що знаходяться в архівному приміщенні Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»за адресою: м.Обухів, вул. Київська. 126 відповідно до листа Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»від 05.06.2009 №1-5-11348.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32110268) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(01053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 26530617) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32110268) в дохід державного бюджету 85 (вісімдесят п’ять) гривень державного мита.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 03.11.2010