Рішення № 12210953, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/28919.10.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

про зобов’язання укласти додаток до договору

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Буженко Ю.А., Голосний А.В.,

від відповідача Колесник Г.М., Нагайко Г.М., Тащова Н.В.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 97 про постачання електричної енергії від 10 січня 1991 р., додаткову угоду від 21 грудня 2009 р. до цього договору.

Під час укладення додатку № 2 до цього договору між ними виникли розбіжності щодо порядку розрахунків за спожиту відповідачем електричну енергію.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не погодив запропоновані ним умови додатку № 2 до договору, надіславши протокол розбіжностей, позивач з підстав п.п. 6.11, 6.20 Правил користування електричною енергією, ст.ст. 188, 275, 276 ГК України, ст.ст. 651-654 ЦК України, просив задовольнити позов та зобов’язати відповідача укласти додаток № 2 до договору № 97 про постачання електричної енергії від 10 січня 1991 р. у запропонованій ним редакції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 січня 1991 р. між сторонами у справі було укладено договір № 97 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід’ємними його частинами, а останній –оплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах договору.

Додатковою угодою від 21 грудня 2009 р. сторони змінили вищевказаний договір, виклавши його в новій редакції, та погодили змінити додатки до цього договору протягом двох місяців з часу укладення додаткової угоди, привівши їх у відповідність до вимог чинних Правил користування електричною енергією.

Листом № 048-61-8388 від 12 липня 2010 р. позивач запропонував відповідачу укласти додаток 2 (Порядок розрахунків) до договору № 97 про постачання електричної енергії від 10 січня 1991 р.

Згідно із запропонованими умовами передбачалося встановити порядок розрахунків за спожиту відповідачем електричну енергію.

Заперечуючи щодо умов п.п. 2.1, 2.2, 4.2 додатку № 2 відповідач склав протокол розбіжностей, надіславши позивачу два його примірники разом з підписаним додатком.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявним у матеріалах справи копіями супровідних листів сторін, додатку та протоколу розбіжностей до нього.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни договору купівлі-продажу електричної енергії, врегульовані ст.ст. 651, 652 ЦК України.

З часу укладення між сторонами договору на постачання електричної енергії обставини, за яких він був укладений , істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі електроенергетики на підставі Закону України “Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 р. (далі –Закон та Правила).

За змістом вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з вимогами Закону та Правил споживання електричної енергії без договору не допускається. Розірвання спірного договору суперечитиме суспільним інтересам і потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи слідує, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, виконання договору в частині розрахунків на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести позивач.

Запропоновані позивачем у додатку 2 “Порядок розрахунків” зміни до договору відповідають вимогам Закону та Правил. Заперечення відповідача щодо умов цього додатка на цих вимогах не ґрунтуються, тому є безпідставними.

При цьому, при вирішенні питання про зміну договору суд перевіряє відповідність чинному законодавству усіх запропонованих умов, у т.ч. тих, з приводу яких відповідачем заперечень висловлено не було.

Зі змісту абз. 1 п. 1 додатку 2 до договору слідує, що його умови суперечать вимогам законодавства, оскільки не кожен календарний місяць містить тридцять днів, що утруднить виконання договору в частині визначення обсягу споживання електричної енергії.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне викласти умови абз. 1 цього пункту в наступній редакції: “Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається календарний місяць”.

Таким чином, позов відповідно до вимог ст.ст. 181, 187 ГК України підлягає частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Укласти додаток № 2 “Порядок розрахунків” до до договору № 97 про постачання електричної енергії від 10 січня 1991 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) в редакції згідно листа № 048-61-8388 від 12 липня 2010 р. Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, окрім абз. 1 п. 1, який викласти в наступній редакції:

“Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається календарний місяць”.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерної компанії “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл.Франка, 5, код 00131305) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар