Рішення № 122109183, 07.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7312/24

Провадження № 2-а/357/82/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Махненко Б. В.,

представника позивача Кузьменка Є.А.,

представників відповідача Петухова С.С., Єжової Є.Ю.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2024 року адвокат Кузьменко Євгеній Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області про сасування постанови про адміністративне правопорушення, обгрунтовуючи тим, що 07.04.2024 поліцейським в2р2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП сержантом поліції Хоменко Романом Руслановичем відносно ОСОБА_1 , було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП № 796146, відповідно до якої 06.04.2024 о 23 годині 39 хвилин в м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «YAMAHA JOG» без ДНЗ в ході перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом не маючи права керування, чим порушив п.2.1а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф в розмірі 3400 гривень. Дані факти викладені в постанові, від 07.04.24 року не відповідають дійсності та не можуть бути підтвердженні відео з бодікамер 476285; 477430; 476335, так як ОСОБА_1 не керував та перебував на стаціонарному лікування, що підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого 3021. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є незаконним, необгрунтованим та недоведеним, оскільки постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 року ( а. с. 11 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху ( ч. 1 ст. 169 КАС України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвалою судді від 28.05.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 16-18 ).

11 липня 2024 року за вх. № 37562 судом отримано від представника позивача заяву про усунення недоліків по справі ( а. с. 22-23 ) з додатками ( а. с. 24-29 ).

16 липня 2024року за вх. № 38261 судом отримано заяву від позивача про поновлення процесуальних строків ( а. с. 31-32 ).

Ухвалою судді від 17 липня 2024 року поновлено пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національноїполіції у иївській області про скасування постанови про адміністративне правопрушення. Повідомлено, що справу буде розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 26 липня 2024 року ( а. с. 33-34 ).

22 липня 2024 року за вх. № 39167 судом отримано відзив на позовну заяву від Головного управління Національної поліції в Київській області ( а. с. 37-41 ).

06 серпня 2024 року за вх. № 41682 судом від представника позивача отримано клопотання про заміну відповідача ( а. с. 49-50 ).

Ухвалою суду від 29 серпня 2024 року клопотання було задоволено, замінено первісного відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції ( а. с. 66-68 ).

20 вересня 2024 року за вх.№ 49020 судом отримано від Департаменту патрульної поліції, його представника, відзив на позовну заяву ( а. с. 72-79 ) з додатком ( дисками ) ( а.с. 80 ).

Відзив мотивован наступним.

Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 26.04.2024 о 23 год 39 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «YAMAHA JOG», без номерного знаку в м. Біла Церква по вулиці Академіка Кримського 2, при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а), Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 2.1.а) та 2.1.6) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідності п. 2.4.а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.

Як вбачається з Постанови Позивач керував транспортним засобом, тобто мопедом згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; та повинен мати посвідчення водія категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Твердження Позивача про те, що він не керував мопедом не відповідають дійсності, що спростовується матеріалами відеофіксації з нагрудних боді камер серійні номери 476285 (відео запис 1), 477430 (відео запис 12), 476335 (відео запис 23) та відеофіксацією штатного відеореєстратора з службового транспортного засобу (останній відео запис) які використовувались поліцейським відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». З вище вказаних матеріалів відеофіксації вбачається наступне о 23 годині 39 хвилини зафіксовано факт керування позивачем мопеду, де позивач під час керування транспортним засобом не виконував вимогу про зупинку, також на відео записі чітко відображено лице позивача та його одяг, а саме синій спортивний костюм з трьома білими смугами по бокам, що суперечить твердженням позивача про те, що він не керував транспортним засобом. В подальшому при спілкуванні позивача з поліцейським було встановлено, що позивач немає права керувати транспортним засобам а саме мопедом, про що повідомив позивач та згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини які визнаються учасниками справи не потребують додаткового доказування.

Крім того, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 26.04.2024 вимог п. 2.1.а) ПДР, що виразилось у відсутності права керування транспортним засобом, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України (відео запис 13, час: 23 год 59 хв). Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поряд з тим, у відповідності до ст. 279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи назвав свою посаду, час та місце розгляду справи та повідомив його про обов`язок пред`явити доументи, передбачені п.2.1 ПДР для встановлення особи, враховуючи те, що розглядається справа про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожньогоруху.

Звертають увагу, що позивач у своїй позовній заяві описує інші обставини справи, ніж ті що були насправді і зафіксовані на відео, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги.

Тому, просили суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.10.2024 року представник позивача Кузьменко Є.А. підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в ній, просив позов задовольнити.

Представники відповідача Петухов С.С. та Єжова Є.Ю., кожний окремо, заперечувалаи проти позовних вимог позивача, просили відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 04.10.2024 року.

04 жовтня 2024 року в судовому засіданні після перерви, суд продовжив огляд відеозапису, наданий з боку відповідача в якості доказу правомірності винесення оскаржуваної постанови відносно позивача.

В судовому засіданні 04.10.2024 року представник позивача посилався на те, що при складанні оскаржуваної постанови, з боку відповідача не було надано право скорисуватися позивачу правовою допомогою, про що зазначалося. Окрім того, дата відеозапису та дата складання оскаржуваної постанови різняться.

Представники відповідача заперечували проти зазначеного з боку представника позивача та наголошували на тому, що на відеозапису чітко відно, що поліцейським пропонувалося позивачу скористуватися правовою допомогою, поліцейський телефонував для виклику безоплатного адвоката, однак останній відмовився, так як адвокат мав можливість прибути лише через дві години та в подальшому з таким клопотанням щодо вікладення не звертався. Стосовно різних дат, у відеозапису та оскаржуваній постанові наголошували на тому, що це є технічною опискою. Звертали увагу, що відносно позивача було складено постанова і два протоколи, в протокалах дата їх складаня зазначено вірно, що в свою чергу свідчить про технічну описку в оскаржуваній постанові стосовно дати її складання, так як на відеозаписів доданих до відзиву, останні містять повну інформацію стосовно вчинення з боку позивача правопорушень, дата, час та фіксування декілька правопорушень.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Так, ухвалою судді від 17 липня 2024 року позивачу ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для звернення до суду із даним адміністративним позовом ( а. с. 33-34 ).

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, оскаржуваною постановою у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 796146 від 07.04.2024 року, яка була винесена поліцейським в2р2 батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП сержантом поліції Хоменко Романом Руслановичем, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 06.04.2024 о 23 годині 39 хвилин в м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «YAMAHA JOG» без ДНЗ і в ході перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом не маючи права керування, чим порушив п.2.1а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф в розмірі 3400 гривень ( а. с. 57 копія постанови).

До матеріалів спрваи в судовому засіданні 03.10.2024 року долучено оригінал оскаржуваної постанови.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1, ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.

Так, складаючи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача, яке виразилося в тому, що останній 06.04.2024 о 23 годині 39 хвилин в м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського, керував транспортним засобом «YAMAHA JOG» без номерного знаку, при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Поліцейським в постанові зазначено, що до неї додається відеозапис з б/к Мotorolla 476285, 477430, 476335.

Отже, вчинення з боку позивача порушення, за що передбачена адміністративна відповідальність, такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналогічна правова позиція міститься в потсанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

В судовому засіданні було оглянуто відеозаписи ( чотири диски ), які надані з боку відповідача разом з відзивом.

На вказаних записах, оглянутих в судових засіданнях ( 03.10.2024 та 04.10.2024) достоменно встановлено, поза всякого сумніву, як позивач ОСОБА_1 перебуваючи за кермом транспортного засобу «мопед», з пасажиром, на законну вимогу поліції не зупиняється та намагається втекти. В подальшому, впавши з нього, позивач разом з пасажиром намагаються втекти пішки, однак були затримані працівниками поліції. В подальшому, позивач вдруге намагається втекти, але був наздогнаний працівниками поліції. При цьому, позивач дійсно не надав документи на вимогу працівника поліції, які посвідчують право керування таким транспортним засобом.

В свою чергу, зазначене вище спростовує доводи позивача, викладені в позовній заяві стосовно того, що останній не керував вищевказаним транспортним засобом.

Окрім цього, на відеозаписах видно, як пасажир підтверджував та неодноразово вказував, що саме позивач перебував за кермом транспортного засобу.

До того ж, в поясненнях предствника позивача, які остнній просив суд долучити в судовому засіданні 04.10.2024, були долучені до справи, останнім зазначено, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачвється, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Як встановлено в судовому засіданні, окрім оскаржуваної постанови, відносно позивача було складено і протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Тобто, із вказаних вище пояснень, представник позивача фактично підтвердив, що за кермом транспортного засобу перебував саме його клієнт (позивач ).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Стосовно посилань представника позивача, що в оскаржуваній постанові та на відеозаписах містяться різні дати події вчинення адміністративного правопорушення, суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно положень частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За правилами частини третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Так, дійсно в оскаружваній постанові, яка додана позивачем до позовної заяви, остання складена 07.04.2024 року, відповідно до якої 06.04.2024 року о 23 годині 39 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом без державного номерного засобу та в ході перевірки документів в останнього не було документів, які надають право на керування, а з відеозаписів, події вчинення адміністративного правопорушення позивачем мають місце починаючи після 23 години 26.04.2024 року та закінчуються 27.04.2024 року, оформленням з боку працівників поліції процесуальних документів (в період з 26.04.2024 по 27.04.2024 ).

На зазначене, в судовому засіданні представники відповідача наголошували, що в оскаржуваній постанові, дата складаня 07.04.2024 року, відповідно до якої 06.04.2024 року о 23 годині 39 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом без державного номерного засобу та в ході перевірки документів в останнього не було документів, які надають право на керування містить технічну описку, оскільки така постанова була складена саме 27.04.2024 року, за те що саме 26.04.2024 року о 23 годині 39 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом без державного номерного засобу та в ході перевірки документів в останнього не було документів, які надають йому право на керування. Після затримання позивача, вчинення процесуальних дій, оскаржувана постанова була складена саме 27.04.2024 року.

Отже, судом встановлено, що відповідачем винесено постанову серії ДП18 № 796146 від 07 квітня 2024 року з невірною датою її складання та відповідно невірною датою ( 06.04.2024 ) вчинення адміністративного правопорушення. Зазначене порушення вимог статті 283 КУпАП відповідачем при притягненні до адміністративної відповідальності позивача не заперечується, проте, наявність описки щодо визначення дати, як зазначено вище, не впливає на правомірність винесеної постанови.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильної дати складання постанови, не спростовує порушення позивачем вимог п. 2.1.а), Правил дорожнього руху, та є опискою.

Аналогічна правова позиція щодо неточносей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).

Отже, описка у даті складання постанови про вчинення адмінправопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування цього документу.

Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Такої позиції дотримується у постанові КАС ВС від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17.

Як зазначено вище, факт вчинення адміністративного правопорушення з боку позивача, доводиться доданими з боку відповідача відеозаписами з б/к Мotorolla 476285, 477430, 476335.

Крім того, з наявного в матеріалах справи Рапорта від поліцейського ОСОБА_2 від 27.04.2024 року, спрямованого на ім» я заступника командара ППП в м. Біла Церква та Білоцерівському районі УПП у Київсьій області ДПП ст. лейтенанту поліції Олександру Світовому вбачається, що під час несення служби 26.04.2024 року, в складі наряду Вулан 0705: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи у вільному патрулі, було помічено мопед, який при появі службового автомобіля різко змінив напрямок руху, під час зупинки т.з. шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору увімкнення спеціального звукового сигналу, водій не виконав вимогу та не зупинився. Зупинивши т.з. було виявлено водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів у вищевазаного водія, останній поводив себе зухвало та агресивно, не виконував законну вимогу про припинення правопорушення та намагався пішки втекти з місця події. Надалі виявилось, що ОСОБА_1 керував т.з., при цьому, не мавши посвідчення водія відповідної категорії та т.д. ( а. с. 24 ).

Зазначене в Рапорті поліцейського ОСОБА_2 від 27.04.2024 року, повністю відображається у відеозаписах наданих до відзиву на позов.

Окрім цього, про те що поліцейським було допущено описку в оскаржуваній постанові свідчить і підтверджується, як відеозаписами так матеріалами справи, що саме за ряд адміністративних правопорушень на позивача було складено, окрім оскаржуваної постанови, складено ще ряд протоколів 26.04.2024 та 27.04.2024 ( а. с. 6, 27, 61 ).

Отже, з вищевстановленого вбачається, що позивач керував транспортним засобом 26.04.2024 о 23 год 39 хв, та після його зупинення, затримання та вчинення ряда дій, оскаржувана постанова складена саме 27.04.2024.

Оскільки як встановлено судом та підтверджено належними доказами, наданими з боку відповідача, що події за участі позивача мали місце саме 26.04.2024 року, суд не бере до уваги в якості доказу виписку з медичної картки амбулаторного ( стаціонарного ) хворого, історя хвроби № 3021, як доказ на який посилався позивач ( його представник ), що в період з 14.03.2024 року по 15.04.2024 року останній перебуав на стаціонарному лікуванні та не міг керувати транспортним засобом.

Стосовно доводів представника позивача, що працівниками поліції позивачу було відмовлено у наданні правової допомоги ( такі доводи були висловлені під час розгляду справи ), суд зазначає про таке.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності ( ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України ).

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах позивача, представником позивача вимоги стосовно скасування постанови серії ДП18 № 796146 від 07.04.2024 обгрунтовувалися тим, що дані факти викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності та не можуть бути підтвердженні відео з бодікамер 476285; 477430; 476335, так як ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та перебував на стаціонарному лікування, що підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого 3021, постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню.

В свою чергу, позовна заява не містить обгрунтувань щодо не невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правничої допомоги, що в свою чергу позбавило відповідача при складанні відзиву на позовну заяву викласти свої доводи ( обгрунтування, пояснення ) з цього приводу.

Як зазначено вище, такі доводи були висловлені представником під час розгляду справи та викладені в поясненнях по справі, які були долучені в судовому засіданні 04.10.2024, на другий день судового розгляду.

Враховуючи, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що регламентовано у ч. 2 ст. 9 КАС України, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

При цьому, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права на користування юридичною допомогою, є законодавчою гарантією об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Водночас, реалізація вищевказаного положення можлива лише у разі, забезпечення реальної можливості користування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, правовою допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

У випадку невжиття працівником поліції заходів щодо надання водію можливості скористатися послугами адвоката під час оформлення справи про адміністративне правопорушення поліцейський порушує права водія, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. До такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а.

Так, з оглянутих відеозаписів вбачається, що працівником поліції вживалися заходи, пропонувалося позивачу скористуватися правовою допомогою, поліцейський телефонував для виклику безоплатного адвоката, однак останній відмовився, так як адвокат мав можливість прибути лише через дві години.

Зазначене спростовує доводи представника позивача, що позивача було позбавлено можливості скористатися послугами адвоката.

В подальшому, через певний час, з відеозапису вбачається, що позивач просив дати йому можливість зателефонувати своєму адвокату, така можливість була надана останньому поліцейським. На гучному зв`язку особа, якій зателефонував позивач просила відкласти розгляд справи, так як є адвокатом позивача та не має можливості прибути на місце події, однак доказів тому, що є адвокатом та існує договір з позивачем на надання правової допомоги, не надано та зазначене не було підтверджено, тому працівником поліції правомірно було проігноровано клопотання невідомої особи.

Окрім того, на відеозаписах зафіксовано, що позивач спілкуючись по телефону називав особу кумом.

Інших клопотань з боку позивача щодо забезпечення йому можливості скористуватися правовою допомогою, від останнього не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС УКраїни суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зібрані у справі докази, фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей, суд доходить висновку, що відповідачем доведено порушення з боку позивача Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.1а, чим останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вимоги ст. 77 КАС України не виключають обов`язок позивача доводити ті обставини на які він посилається у своєму позові.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 р. у справі 520/2261/19.

Тому, за таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є доведеним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять тієї сукупності доказів та доведеності наявності в діянні позивача, кваліфікованого адміністративного правопорушення.

Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).

Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а розмір судового збору, який підлягає застосуванню складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи ( а. с. 5 ).

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, не підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань і судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов