Ухвала суду № 12210489, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

21.06.10№ 05-5- 11 / 6764 Суддя , розглянувши

позовну заяву Концерну "Техвоєнсервіс"

до Київської міської ради

про визнання відмову в наднні згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки неправомірною та зобовязання надати згоду

ВСТАНОВИВ:

Концерном “Техвоєнсервіс” подано позов про:

- визнання протиправною відмови Київської міської ради в наданні згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24 площею 20229,59 кв.м для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд;

- зобов’язання Київської міської ради надати позивачу згоду на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки для оформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем у позовній заяві не наведено правового обґрунтування заявленої позовної вимоги саме про зобов’язання надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, законодавства, на підставі якого заявлено вказану вимогу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов’язок надати до позовної заяви документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У позовній заяві позивач зазначає, що належить до державної власності, у зв’язку з чим він може набувати права постійного користування земельною ділянкою.

Однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, позивачем до позовної заяви не додано.

Відповідно до положень абз. 2 п. 3.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладається обов’язок додати до позовної заяви докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Позивачем заявлено дві різні позовні вимоги немайнового характеру.

Як вбачається з доданого до позовних матеріалів платіжного доручення № 1381 від 28.04.2010 позивачем сплачено лише 85,00 грн. державного мита, тобто оплачена лише одна вимога немайнового характеру.

Неподання доказів сплати державного мита є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що статтею 20 Господарського кодексу України не передбачений такий спосіб захисту прав, як визнання протиправною відмови, відповідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі справи про визнання протиправною бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єкт господарювання захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Також суд звертає увагу позивача, що у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 визначено, що:

- положення пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на “спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

А частиною 3 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України на користь Концерну “Техвоєнсервіс” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 33689867) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення № 1381 від 28.04.2010 та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що сплачені згідно платіжного доручення № 1382 від 28.04.2010.

Звернути увагу позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

          Суддя                                                                       Ю.М. Смирнова