Рішення № 122098407, 04.10.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 910/8252/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Поліщук П.Я. - адвокат за ордером;

від відповідача: Савченко В.В. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" ( с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова -Енергетична - Компанія" ( м. Черкаси) про стягнення 694 656,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов на підставі ст. 1212 ЦК України про стягнення з відповідача 694 656,28 грн., на які не поставлено товар, на підставі договору № 423_09-21 купівлі - продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 22.09.2021, укладеного між сторонами у справі.

Також позивач у складі судових витрат просить стягнути 25000,00 грн. на відшкодування витрат на послуги адвоката.

Справу передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області за ухвалою від 15.07.2024 Господарського суду м. Києва за місцем офіційної реєстрації відповідача у м. Черкаси.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач позовні вимоги підтримує повністю, відмови від позову не подано, спір не врегульовано.

У відзиві на позов (а.с. 116) відповідач заперечує проти застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України та проти стягнення спірних коштів, вважає, що договір між сторонами не припинився і у відповідача є чинним зобов`язання щодо поставки електроенергії, а не повернення грошових коштів. Витрати позивача на послуги адвоката відповідач просить зменшити до "нуля" за окремо поданим клопотанням від 15.08.24 (а.с. 123).

Всі документи, які сторонами подано в справу суд приєднав до її матеріалів, керуючись ст. 2 ГПК України.

Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Сторонами не заперечується і матеріалами справи підтверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" ( Покупець та Позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Нова -Енергетична - Компанія" ( Продавець та Відповідач) 22 вересня 2022 року було укладено Договір № 423_09-21 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (а.с. 10).

За умовами Договору Продавець-Відповідач зобов`язався продавати електричну енергію Покупцю-Позивачу, а Позивач зобов`язався купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах, за ціною та за графіком. що визначаються відповідно до умов Договору (п. 2.1.).

Покупець купує електричну енергію не для власного споживання (п. 2.3.).

Продавець продає електроенергію в торговій зоні "Об`єднана енергетична система України" (п. 2.4.).

Згідно п. 3.8. та 3.9. Договору Продавець до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує та направляє Покупцю Акт купівлі-продажу електричної енергії за відповідний розрахунковий місяць, у якому зазначає обсяги та вартість електричної енергії, купівлі-продаж якої було здійснено у розрахунковому місяці.

Покупець підписує Акт протягом 2х робочих днів після отримання та направляє Продавцю один примірник, або у разі незгоди - мотивовану відмову від підписання Акту.

Сторонами також окремо погоджено, що при здійсненні платежів Покупець вказує у платіжному дорученні реквізити Договору (п. 4.3.).

Датою оплати Покупцем електричної енергії є дата надходження грошових коштів на рахунок Продавця, вказаний у розділі 10 Договору (п. 4.4.).

Якщо сума здійсненої Покупцем оплати вартості придбаної у розрахунковому місяці електроенергії перевищує вартість електроенергії, що зазначена в Акті купівлі-продажу за відповідний розрахунковий місяць, то надлишок коштів зараховується Продавцем як попередня оплата за наступний розрахунковий місяць, або на вимогу Покупця повертається на його рахунок протягом 15 робочих днів з дня отримання продавцем такої письмової вимоги (п. 4.5. Договору).

Укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає ст. 714 ЦК України.

Даною нормою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору.

За умовами п. 8.1. та 8.2. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 22 вересня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Якщо не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про відмову від подальшого продовження дії Договору, даний Договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих самих умовах, на наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій не обмежується.

З приводу чинності Договору станом на час вирішення спору, сторони вважають, що дію Договору припинено не було, оскільки у жодної із сторін немає звернення протилежної сторони у відповідності до п. 8.2. Договору про відмову від продовження строку його дії.

За доводами та розрахунками позивача, в період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року авансом Позивач сплатив Відповідачу кошти за електроенергію на загальну суму 29 180 066,85 грн.

Копії платіжних документів позивач подав до справи в.т. і з клопотанням про долучення доказів від 12.09.2024 (а.с. 147).

У всіх платіжних інструкціях при оплаті за електроенергію позивач вказував посилання на Договір між сторонами № 423_09-2021.

З приводу частини платежів, які відображені в довідці "Ощадбанк" , між сторонами листами (а.с. 65-71) було уточнено призначення платежів і вірним слід вважати призначення із посиланням на Договір між сторонами.

Відповідач отримання коштів у вказаній позивачем сумі за платіжними інструкціями, які прикладено до справи та із посиланням на Договір, не заперечив.

Натомість відповідач поставив позивачу електроенергії лише на суму 28 485 410,57 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії ( а.с. 60-64).

Заперечень проти розрахунків позивача у відповідача немає.

На виконання ухвали суду від 29.08.2024 сторонами було складено спільний Акт розрахунків позовних вимог по Договору № 423_09-2021 від 22.009.2021 за період з 01.09.2021 по 09 вересня 2024 року (а.с. 192).

Даним Актом підтверджено залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором на суму 694 656/28 грн.

Відповідач просить врахувати, що акти звірок не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують суму боргу за господарськими зобов`язаннями і тому суд не може приймати до уваги цей акт як самостійний доказ визнання відповідачем спірної заборгованості.

У постанові КГС ВС від 11.10.2021 у справі № 910/19454/20 викладено правову позицію про те, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Суд вказує, що в ході розгляду справи позивач надав всі первинні підтверджуючі документи на сплату ним коштів за електроенергію та всі Акти купівлі-продажу електричної енергії за період з 01.10.2021 по 31.03.2022 на виконання умов Договору між сторонами і навів обґрунтований розрахунок, що на спірну суму коштів відповідач не поставив електроенергію.

Всі операції сторін по Договору відображено в Акті звірки розрахунків, який складено ними на виконання ухвали суду від 29.08.2024 (а.с. 192).

Отже вказаний Акт підтверджує існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором між сторонами на суму 694 656,28 грн. і заперечень проти математичного розрахунку позовних вимог у відповідача немає.

Відповідач не заперечив, що поставка електроенергії по Договору між сторонами на користь позивача в даний час припинена.

Позивач на підставі п. 4.5 Договору направив вимогу від 27.02.2024 (а.с. 77) відповідачу про повернення спірних коштів в сумі 694 656,28 грн. з доказами її направлення поштовим зв`язком (а.с. 76).

Відповідач не може підтвердити отримання цієї вимоги через зміну керівництва підприємства та адреси місця знаходження, однак у відзиві на позов (а.с. 116) не посилався на обставину її неотримання.

За правилами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач вимогу про повернення коштів позивачу не виконав, що і спричинило спір.

Суд погоджується із доводами відповідача, що до відносин сторін не може бути застосована ст. 1212 ЦК України для стягнення спірних коштів, оскільки наявність договірних стосунків, як підстави виникнення спору, виключає можливість застосування цієї норми.

В даний час Верховним Судом сформовано сталу практику застосування ст. 1212 ЦК України з такими правовими позиціями:

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Отже, обов`язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін є відсутність зобов`язань сторін, що виникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст. 11 Цивільного кодексу України, або наявність факту перевищення таких зобов`язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму).

У відносинах сторін позивач застосовує п. 4.5. чинного на даний час між сторонами Договору, яким передбачено право позивача на повернення преплачених коштів за електроенергію, на які не було отримано товар у певному періоді.

Вимогу позивача від 27.02.2024 (а.с. 77) про повернення спірних коштів позивач не виконав.

На запитання суду відповідача не пояснив із посиланням на положення чинного законодавства про підставність припинення електропостачання на користь позивача та неповернення спірних коштів на правомірну вимогу позивача.

Доводи відповідача про те, що позивач просить застосувати для стягнення неналежну правову підставу ст. 1212 ЦК України судом до уваги не приймаються, оскільки це не є підставою для неможливості примусового стягнення спірних коштів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Пункт 4.5. Договору між сторонами про повернення спірних коштів на вимогу позивача, є істотною умовою Договору, з приводу якої сторони досягли згоди. Тому вона має належно бути виконана відповідачем в порядку ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Отже суд приходить до висновку, що позивачем доведено правові підстави позову для стягнення спірних коштів, розрахунок проведено вірно та підтверджено зібраними у справі первинними документами.

Доказів та правових підстав звільнення від зобов`язання по поверненню коштів позивачу відповідачем суду не подано.

Кошти відповідач у добровільному порядку не повернув, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 694 656,28 грн. основного боргу (як коштів, на який не поставлено товар) на підставі п. 4.5. договору № 423_09-21 купівлі - продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 22.09.2021 року між сторонами.

На підставі ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід також стягнути 8 335,87 грн. судового збору (при його обрахунку вірно застосовано коеф. 0,8) повністю.

В частині вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу 25 000,00 грн. судом встановлено наступне:

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача вказану суму в якості витрат на адвокатську допомогу при вирішенні спору.

Відповідач 15.08.2024 (а.с. 123) подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивачу до "нуля".

За правилами ч. 5 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

В ході розгляду справи послуги правничої допомоги позивачу надавалися з боку адвоката Поліщука П.Я., який особисто брав участь у всіх судових засіданнях, подавав документи і докази до суду, виконував всі вимоги суду.

За Договором від 14.06.2024 № 234/24 (а.с. 81) адвокат зобов`язався надати позивачу правову допомогу у виниклому спорі з приводу стягнення заборгованості по Договору № 423_09-21 від 22.09.2021. Правова допомога полягає у зборі та аналізі правової інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи, проведенні розрахунків позовних вимог, складення і подання від імені позивача необхідних документів, представництво інтересів позивача в суді.

Вартість послуг адвоката оцінено у 2500,00 грн. за одну годину роботи.

Розмір гонорару адвоката сторони обумовили в розмірі 10 000 грн. за збір, перевірку, належне засвідчення копій документів, доказів по справі та 15 000 грн. за складання позовної заяви, направлення її копії з доданими документами відповідачу, подачу позовної заяви до суду (розділ 3 Договору).

Позивачем на користь адвоката сплачено 30 000,00 грн. 17 червня 2024 року (а.с. 80).

Вказані послуги адвокатом позивачу надані, що підтверджується матеріалами справи і доказів їх неналежної якості, чи існування спору з цього приводу у позивача та адвоката, суду не подано.

У суду немає підстав вважати, що позивач не мав потреби звернення до суду за захистом порушеного права і залучення для цього допомоги адвоката. Відповідач не врегулював спір із позивачем ні до часу звернення до суду, ні в ході вирішення спору.

Однак відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на послуги адвоката через їх не співмірність і сторони надали суду свої доводи і заперечення з даного приводу.

Суд погоджується, що спір є нескладним і тому його було розглянуто у спрощеному провадженні, обсяг доказів є незначним, розрахунки ціни позову є простими, у позові не заявлено до стягнення санкції за прострочення розрахунків, відносини сторін унормовані Договором та окремим пунктом Договору для стягнення спірних коштів, виконання якого охоплюється загальними нормами про обов`язковість виконання зобов`язання.

Адвокат не заперечив на доводи відповідача, що він є штатним юристом Позивача і тому завчасно володів всією інформацією про суть спору і збір доказів зі складенням позову не становив труднощів. Сторонами складалися Акти звірки розрахунків, що полегшувало правничу роботу.

Тому суд приходить до висновку про підставність зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу позивачу з урахуванням незначної складності спору. При цьому слід врахувати, що робота адвоката є оплачуваною, зниження її вартості до "нуля" є несправедливим.

Адвокат позивача належним чином представляв інтереси сторони спору, не вчиняв дій для затягування розгляду справи чи зловживання процесуальними правами і з урахуванням критерію розумності цих витрат у даному конкретному спорі між сторонами, суд вважає обґрунтованим зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до стягнення з відповідача лише 50% її розміру - 12 500,00 грн.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова -Енергетична - Компанія" ( код 42419660, м. Черкаси, бул. Шевченка, 208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" ( код 40042088, с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область, вул. Головна, 76 корп. М) -- 694 656,28 грн. основного боргу на підставі договору № 423_09-21 купівлі - продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 22.09.2021 року, 8 335,87 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України .

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських