Рішення № 122094746, 04.10.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2024 року м. Рівне№460/9728/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач - 2), в якому просить суд:

-визнати протиправним скасувати рішення відповідача 2 від 23.04.2024 №172750003729 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до відповідності до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

-зобов`язати відповідача 1 повторно признати пенсію на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

В обґрунтування позову зазначено, що нею було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за Списком №2, рішенням відповідача 2 було відмовлено у звЙязку з недостатністю поданих документів.

Позивач просить скасувати спірне рішення та зобов`язати призначити пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 28.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, і за результатами атестації робочих місць, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказує, що пільговий стаж у позивача відсутній, відтак відмова у призначенні пенсії прийнята правомірно.

Відповідач №2, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , 16.04.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУ ПФУ в Харківській області.

За наслідками розгляду заяви, прийнято рішення від 23.04.2024 №172750003729 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах; в якості підстави зазначено відсутність необхідного пільгового стажу (10 років).

Згідно рішення, пільговий стаж позивача становить 5 років.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII).

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон України №1058-ІV від 09.07.2003) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закон України №1058-ІV від 09.07.2003).

Частиною 1 ст.114 цього Закону (в редакції на момент звернення за призначення пенсії) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як свідчать матеріали справи, позивач, досягнувши 55-річного віку, вчинила всі необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В даному випадку достатність віку позивача не є спірним.

На момент звернення за призначенням пенсії позивач для призначення пенсії за п.2 ст.114 Закону №1058-IV повинен був довести, що стаж його роботи складає не менше 25 років, при цьому стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, - не менше 10 років.

Так, достатність загального стажу роботи позивачки також не є спірним в межах даної справи.

Натомість, оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з відсутність достатнього пільгового стажу 10 років, зокрема, відповідно до тексту оскаржуваного рішення пільговий стаж відсутній.

Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Відповідно до записів трудової книжки, наявної в матеріалах справи, позивач в період

з 28.04.1993 працювала на посаді санітарки-буфетниці Корецького тубдиспансеру

з 10.02.1997 переведена на 0,75 ставки санітарки-буфетниці тубдиспансеру

з 01.08.2000 переведена на 0,5 ставки санітарки-буфетниці тубдиспансеру та 0,25 ставки молодшої медичної сестри прибиральниці Корецького тубдиспансеру

17.12.2001 звільнена із займаних посад.

з 04.07.2002 прийнята на посаду молодшої медичної сестри терапевтичного відділення Корецької обласної фізіотерапевтичної лікарні

15.07.2002 звільнена із займаної посади

з 26.08.2002 прийнята на посаду молодшої медичної сестри хірургічного відділення Корецької районної лікарні

19.07.2004 звільнена із займаної посади

з 13.02.2006 прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) кардіологічного відділення Корецької районної лікарні

25.04.2006 звільнена із займаної посади

з 01.06.2006 прийнята на посаду молодшої медичної сестри приймального відділення Корецької районної лікарні

11.12.2006 звільнена із займаної посади

з 12.03.2007 прийнята на посаду молодшої медичної сестри приймального відділення Корецької районної лікарні

21.01.2008 звільнена із займаної посади

з 18.04.2008 прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення Корецької районної лікарні

15.12.2008 звільнена із займаної посади

з 27.04.2009 прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення Корецької центральної районної лікарні

10.11.2009 звільнена із займаної посади

з 26.04.2010 прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення Корецької центральної районної лікарні

22.02.2011 звільнена із займаної посади

Відповідно до уточнюючої довідки від 10.04.2024 №153, виданої КНП «Корецька міська лікарня» Корецької міської ради позивач працювала в період з 28.04.1993 по 03.11.1997 на посаді санітарки-буфетниці на 0,5 ставки.

Щодо інших періодів роботи уточнюючі довідки відсутні.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено судом, професія, за якою працював позивач у вказані періоди, віднесена до Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановою КМУ від 26.01.1991 №10 - код професії 22600000-14467.

Крім того, відповідно до Списку 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановою КМУ від 16.01.2003 №36, посада за якою працювала позивач віднесена до п.24 розділу XXIV Охорона здоров`я та соціальна допомога

Водночас, пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, у трудовій книжці позивачки чітко відображено роботу у спірний період на посаді, яка міститься у Списку №2. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують роботу позивача, зокрема, за Списком №2,

Щодо посилання відповідача, на те що позивачка з 1993 по 2001 рік працювала на 0,5 ставки, а отже не була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, у уточнюючій довідці дійсно міститься запис про те, що позивачка працювала з розрахунку 0,5 посадового окладу на посаді санітарки тубдиспансеру.

Суд наголошує, що підтвердження зайнятості саме повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці є однією з обов`язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, однак, у разі відсутності в ній таких записів, необхідним є подання уточнюючої довідки підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року по справі №336/3067/17.

Тобто, підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на підприємстві, а і довідка підприємства, яка уточнює характер роботи з зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вже зазначалося вище, згідно з підтверджується, що позивачка працювала на 0,5 ставки. Таким чином, надана позивачем до пенсійного органу довідка не підтверджує факт, що позивачка була зайнята саме повний робочий день в період з 28.04.1993 по 03.11.1997 на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Щодо посилання відповідача на відсутність доказів атестації робочого місця, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст.41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.271 КК України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Ч.1 та 2 ст.153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 безпідставно під час обрахунку права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначено розмір пільгового стажу 0 років.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність підтвердження пільгового стажу, що встановлено судом, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №172750003729 від 23.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування", з врахуванням висновків суду.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл.Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344)

Суддя В.В. Щербаков