Рішення № 122094740, 04.10.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2024 року м. РівнеСправа №460/530/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача:

- щодо нерозгляду заяви позивача про перерахунок страхового стажу, зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, періоду проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988, періоду роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989, та призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, періоду проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988, періоду роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989;

зобов`язати відповідача:

- зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, період роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989 та період проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988;

- призначити позивачу пенсію за віком з 12.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, що відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). 12.12.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок страхового стажу, зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, періоду проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988, періоду роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989, та призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану заяву відповідач отримав 13.12.2023. Проте, станом на 16.01.2024 позивач не отримав від відповідача відповіді на вищевказану заяву. Позивач вважає, що з отриманням статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи, який підтверджується відповідним посвідченням категорії 3, він набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи. Крім того, зазначив, що загалом період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення складає понад 35 років, а тому він має право на зменшення пенсійного віку на 6 років. Вік його виходу на пенсію становить 54 роки, якого він досяг 30.01.2021. Необхідний страховий стаж з урахуванням його зменшення на 6 років становить 22 роки. Проте, відповідно до розрахунку за формою РС-право від 03.11.2023 року загальний розмір страхового стажу позивача становить 20 років 11 місяців 24 дні. В той же час, до страхового стажу не були в повному обсязі зараховані наступні періоди: робота в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985 зараховано лише 5 місяців 27 днів; проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 13.06.1988 зараховано лише період з 17.06.1986 по 07.06.1988, тобто 1 рік 11 місяців 21 день; робота в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989 - зараховано лише 3 місяці 16 днів. Зазначив, що періоди роботи позивача на посаді різноробочого ферми №1 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського р-н Рівненської обл. з 01.01.1985 по 31.12.1985 та з 01.01.1989 по 31.12.1989 підтверджено записами його трудової книжки, однак дані записи не містять чітких відомостей щодо встановленого мінімуму трудової участі особи в такому господарстві у 1989р. та час роботи позивача за фактичною тривалістю у 1985 та 1989 роках. В архівній довідці з Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 № 797 вказано, що річний мінімум у 1985 році та у 1989 році становив 200 вихододнів. ОСОБА_1 відпрацював в цьому колгоспі в 1985 р. 150 вихододнів, а у 1989 р. - 88. Архівною довідкою від 24.09.2020 № 798-а підтверджено, що позивач працював в цьому колгоспі, а кількість його вихододнів в книгах обліку заробітної плати за 1985, 1989 р. становить: в 1985 році загальна кількість 212 днів; в 1989 році: загальна кількість 134 дні, з мінімальної річної кількості вихододнів 200. В архівній довідці Комунальної установи «Трудовий архів» Великобурлуцької селищної ради від 04.07.2023 №171 зазначено, що гр. ОСОБА_1 працював і отримував заробітну плату в Колгоспі імені «Ватутіна» в таких розмірах: січень 0; лютий 0; березень 217,14; квітень 805,91; травень 124,43; червень 191,74 та 453,06; липень 491,03; серпень 0; вересень 0; жовтень 91,47; листопад 0; грудень - 0. Згідно з архівною довідкою від 04.07.2023 №170 у книгах розрахунків з оплати праці членів колгоспу за 1989 рік є відомості, що гр. ОСОБА_1 працював з березня по жовтень 1989 року та за вказаний період роботи він відпрацював 133 людиноднів за рік (мінімум людино-днів не вказаний). Крім того, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.02.1989 записом № 3 та № 4 вказано, що з 26.05.1986 по 13.06.1988 позивач проходив службу в Радянській армії, в якості підстави внесення записів зазначено військовий квиток НОМЕР_2 , а тому такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач протиправно не розглянув його заяву про перерахунок страхового стажу, зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.12.2023, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 16.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що 17.10.2023 позивач звертався із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було розглянуто заяву позивача і долучені до заяви документи та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується рішенням від 23.10.2023 № 172650002923. Відповідач зауважив, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення від 23.10.2023 за № 172650002923 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Проживання позивача на території, яку обслуговує ГУ ПФУ в Рівненській області, не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу, яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Звернув увагу суду, що наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зауважив, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Вказав, що відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 24 дні. Тривалість страхового стажу, визначена на підставі наданих позивачем документів та відомостей реєстру застрахованих осіб, становить 20 років 11 місяців 24 дні (зарахований по 27.08.2021). В матеріалах електронної пенсійної справи наявні архівні довідки Трудового архіву Сарненського району від 24.09.2020 № 797, від 24.09.2020 № 798-а, які містять суперечливі відомості про кількість вихододнів (всього) згідно з книгами обліку трудового стажу колгоспників за 1983 - 1998 роки та книгами обліку заробітної плати за 1985, 1989 роки. Враховуючи зазначене, періоди роботи у колгоспі Шлях до комунізму у 1985, 1989 роках зараховано до страхового стажу за фактично відпрацьований час відповідно до архівної довідки від 24.09.2020 № 797. Покликаючись до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказав, що за результатами проведеної перевірки (акт від 03.06.2021 №67) до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи у колгоспі Шлях до комунізму, зокрема за 1985 рік - 150 вихододнів, а за 1989 рік - 88 вихододнів. Крім того, період проходження позивачем строкової військової служби з 17.06.1986 по 07.06.1988 враховано до страхового стажу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2020 № 11/2/316. Враховуючи вищезазначене та вимоги чинного законодавства, підстави для перегляду страхового стажу (та, відповідно права на призначення пенсії) відсутні. Таким чином, відсутній необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку 22 роки (28 років (необхідний страховий стаж при призначенні пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021) - 6 років (зменшення загального пенсійного віку та відповідного страхового стажу)). Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 04.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до участі у справі в якості другого відповідача.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Тутовичі Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 04.03.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Згідно з довідкою від 10.01.2024 №13/08-24, виданою Старостинським округом №8 Сарненської міської ради Рівненської області, позивач зареєстрований та проживає в с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 11.06.1986 та з 29.07.1988 по даний час.

17.10.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням органу Пенсійного фонду від 23.10.2023 №172650002923 відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

12.12.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просив:

- здійснити перерахунок страхового стажу та зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, період проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988, період роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989;

- призначити йому пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказана заява надіслана 12.12.2024 через відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням №3302813706099, яке було вручено відповідачу 13.12.2024.

Вважаючи поведінку відповідача щодо нерозгляду такої заяви протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII).

Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 , повторно видане 04.03.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: …право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Суд встановив, що згідно з довідкою від 10.01.2024 №13/08-24 позивач проживає в с. Тутовичі Сарненського (нині Сарненського) району Рівненської області з 01.01.1986 по 11.06.1986 та з 29.07.1988 по 10.01.2024 (дата видачі довідки).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Довідкою від 10.01.2024 №13/08-24 засвідчено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у періоди з 26.04.1986 по 11.06.1986 (1 місяць 17 днів) та з 29.07.1988 по 10.01.2024 (35 років 5 місяців 13 днів).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в сукупності понад 32 роки проживання в такій зоні, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.

Крім того, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 11.06.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає йому право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.

Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідки органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт проживання позивача в період з моменту аварії на ЧАЕС по 10.01.2024 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) понад 32 роки, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 22 роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (12.12.2023) він досяг віку 56 років 10 місяців 13 днів. Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Перевіряючи наявність у позивача необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд врахував таке.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

За змістом розрахунку форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано позивачу страхового стажу для призначення пенсії 20 років 11 місяців 24 дні.

У позовній заяві позивач зазначає, що до страхового стажу не були в повному обсязі зараховані наступні періоди:

- робота в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985;

- проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 13.06.1988;

- робота в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989.

Перевіряючи вказані обставини, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4 (роз`яснення Мінпраці від 17.05.1992 № 17).

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень №310).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень №310).

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника від 10.02.1989 УКР №1999841 суд встановив, що:

- 15.06.1983 ОСОБА_1 прийнятий на роботу різноробочим ферми №1 в колгосп Шлях до комунізму Сарненського району Рівненської області. Підстава: книга розрахунків з членами колгоспу за 1983 рік (запис №1);

- 25.05.1986 звільнений з роботи у зв`язку з призовом в ряди Радянської армії (запис №2);

- 26.05.1986 13.06.1988 служба в Радянській армії. Підстава: військовий квиток НОМЕР_2 (записи №3 та №4);

- 01.10.1988 прийнятий на роботу різноробочим ферми №1 в колгосп Шлях до комунізму Сарненського району Рівненської області. Підстава: книга розрахунків з членами колгоспу за 1988 рік (запис №5);

- 25.03.1994 колгосп Шлях до комунізму перейменовано в Колективне сільськогосподарське підприємство Горинь. Підстава: наказ №2 від 25.02.1994 (запис №6).

В розділі Трудова участь у громадському господарстві трудової книжки колгоспника від 10.02.1989 УКР №1999841 (сторінки 18 19) зазначено:

- в 1985 році (запис №3): мінімум вихододнів 200, а відпрацьовано вихододнів ОСОБА_1 150. При цьому, цифра 150 перекреслена та зазначена цифра 212;

- в 1989 році (запис №7): мінімум вихододнів 200, а відпрацьовано вихододнів ОСОБА_1 88. При цьому, цифра 200 має виправлення, а цифра 88 перекреслена та зазначена цифра 134.

Водночас, вказана трудова книжка колгоспника не містить записів щодо причин виправлень та перекреслень даних, зазначених на сторінках 18 19.

Таким чином, періоди роботи позивача на посаді різноробочого ферми №1 в колгоспі Шлях до комунізму Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 31.12.1985 та з 01.01.1989 по 31.12.1989 підтверджено записом його трудової книжки колгоспника, однак записи такої трудової книжки не містять чітких відомостей щодо встановленого мінімуму трудової участі особи в такому господарстві у 1989 році та час роботи позивача за фактичною тривалістю у 1985 та 1989 роках.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Так, за змістом архівної довідки Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №797 річний мінімум у 1985 році та у 1989 році становить 200 вихододнів. ОСОБА_1 відпрацював різноробочим ферми №1 в колгоспі Шлях до комунізму Сарненського району Рівненської області в 1985 році 150 вихододнів, а у 1989 році 88.

Крім того, архівною довідкою Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №798-а підтверджено, що ОСОБА_1 працював в колгоспі Шлях до комунізму та його вихододні в книгах обліку заробітної плати за 1985, 1989 роки становить:

- в 1985 році: січень 15 днів; лютий 0; березень 0; квітень 9; травень 31; червень 30; липень 31; серпень 31; вересень 30; жовтень 31; листопад 0; грудень 4. Загальна кількість: 212;

- в 1989 році: січень 31; лютий 15; березень 0; квітень 0; травень 0; червень 0; липень 0; серпень 0; вересень 18; жовтень 28; листопад 13; грудень 29. Загальна кількість: 134.

Таким чином, архівною довідкою Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №798-а підтверджено, що ОСОБА_1 відпрацював в колгоспі Шлях до комунізму: в 1985 році 212 вихододнів з мінімальної річної кількості вихододнів 200; в 1989 році 134 вихододнів з мінімальної річної кількості вихододнів 200.

Вказані обставини також були встановленні органом Пенсійного фонду під час звірки достовірності документів про стаж роботи наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно із Законом №1058-IV ОСОБА_1 та зафіксовані в акті від 03.06.2021 №67, згідно з яким:

«Відповідно наданих на звірку документів встановлено:

- вихододні згідно довідки від 24.09.2020 року № 798-а, виданої ОСОБА_1 відповідають даним в книгах обліку заробітної плати за 1985, 1989 роки по колгоспу "Шлях до комунізму", що зберігаються в Комунальній установі "Трудовий архів" Сарненської міської ради.

- трудовий стаж згідно довідки від 24.09.2020 року № 797, виданої ОСОБА_1 , відповідає даним в книгах обліку трудового стажу колгоспників за період з 1983 по 1998 роки по колгоспу "Шлях до комунізму", " ОСОБА_3 ", КСП "Горинь", що зберігаються в Комунальній установі "Трудовий архів" Сарненської міської ради».

У зв`язку з цим суд вважає безпідставними покликання відповідача у відзиві на те, що архівні довідки від 24.09.2020 № 797 та №798-а містять суперечливі відомості.

Таким чином, матеріалами судової справи підтверджено наявність у позивача трудового стажу в колгоспі у 1985 році, який підлягає зарахуванню, 1 рік за період роботи в колгоспі Шлях до комунізму Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 31.12.1985 (212 вихододнів при мінімальному 200).

Однак, за змістом розрахунку форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано позивачу до страхового стажу за період з 01.01.1985 по 31.12.1985 0 років 5 місяців 27 днів, що не відповідає вимогам статті 56 Закону №1788-ХІІ.

Інших доказів за вказаний період матеріали судової справи не містять.

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відпрацював в колгоспі Шлях до комунізму в 1989 році 134 вихододнів з мінімальної річної трудової участі особи в колгоспі Шлях до комунізму 200 вихододнів.

Крім того, судом встановлено, що за змістом архівної довідки Комунальної установи Трудовий архів Великобурлицької селищної ради від 04.07.2023 №171 в архівному фонді /Колгосп імені Ватутіна, Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) імені Ватутіна, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ольховатка Вільхуватська сільська рада, Великобурлицький район, Харківська область/, у книгах обліку розрахунків з оплати праці членів вищеназваних сільгосппідприємств за 1989 рік є відомості, що гр. ОСОБА_1 працював і отримував заробітну плату в таких розмірах (грошову одиницю не вказано): січень 0; лютий 0; березень 217,14; квітень 805,91; травень 124,43; червень 191,74 та 453,06; липень 491,03; серпень 0; вересень 0; жовтень 91,47; листопад 0; грудень - 0.

Згідно з архівною довідкою Комунальної установи Трудовий архів Великобурлицької селищної ради від 04.07.2023 №170 в архівному фонді /Колгосп імені Ватутіна, Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) імені Ватутіна, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ольховатка Вільхуватська сільська рада, Великобурлицький район, Харківська область/, у книгах розрахунків з оплати праці членів вищеназваних колгоспів та сільгосппідприємств за 1989 рік є відомості, що гр. ОСОБА_1 працював у 1989 році. За вказаний період роботи він відпрацював 133 людино-днів за рік.

Разом з тим, така довідка не містить інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі особи в колгоспі імені Ватуніна с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області за вказаний період.

Як зазначалося судом вище по тексту рішення, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ).

У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4 (роз`яснення Мінпраці від 17.05.1992 № 17).

Суд зауважує, що трудова участь особи в різних колгоспах не сумується та не впливає на виконання річного мінімуму трудової участі, встановленої в іншому колгоспі, а тому участь позивача в різних колгоспах без виконання необхідного річного мінімуму трудової участі в одному з колгоспів не наділяє його правом пільгового зарахування до його страхового стажу період роботи в колгоспі на підставі статті 56 Закону №1788-ХІІ.

Відтак, враховуючи відсутність рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі у вищевказаних колективних господарствах з поважної причини, то для обчислення страхового стажу позивача у період з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі Шлях до комунізму та в колгоспі імені Ватуніна слід застосовувати формулу ділення фактичної тривалості вищевказаних показників відпрацьованих його вихододнів в рік на 25,4.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі Шлях до комунізму 0 років 5 місяців 28 днів (134 х 25,4) та в колгоспі імені Ватуніна - 0 років 5 місяців 24 дні (133 х 25,4), що в сукупності складає для зарахування до страхового стажу за період з 01.01.1989 по 31.12.1989 - 0 років 11 місяців 22 дні.

Однак, за змістом розрахунку форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано позивачу до страхового стажу за період з 01.01.1989 по 31.12.1989 0 років 3 місяці 16 днів.

Щодо незарахування відповідачем в повному обсязі до страхового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби з 26.05.1986 по 13.06.1988, суд враховує таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовані види військової служби, зокрема, строкова військова служба.

Вищевказане узгоджується зі статтею 78 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік Про загальний військовий обов`язок (в редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби), згідно з якою час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стаж їх трудової діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зазначені положення відповідають роз`ясненням Національного агентства України з питань державної служби від 23.07.2020 №105-р/з Щодо зарахування до стажу державної служби періодів проходження військової служби.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2018 у справі №676/4235/17, від 03.07.2018 у справі №569/350/17 та від 10.04.2019 у справі №607/2474/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при розгляді цієї справи.

Відповідно до записів №3 та №4 трудової книжки колгоспника від 10.02.1989 УКР №1999841: 26.05.1986 13.06.1988 служба в Радянській армії (підстава: військовий квиток НОМЕР_2 ), що становить 2 роки 0 місяців 19 днів, а тому такий період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Однак, за змістом розрахунку форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 17.06.1986 по 07.06.1988 1 рік 11 місяців 16 днів.

Відповідач у відзиві зазначив, що період проходження позивачем строкової військової служби з 17.06.1986 по 07.06.1988 враховано до страхового стажу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2020 № 11/2/316.

Разом з тим, на підвердження вказаних обставин відповідач такої довідки суду не надав.

Суд зауважує, що в адміністративному судочинстві обставини, які є предметом доказування учасників справи, повинні бути підтвердженні належними (ст. 73 КАС України), допустимими (ст. 74 КАС України), достовірними (ст. 75 КАС України) та достатніми доказами (ст. 76 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 79 КАС України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Клопотань із зазначенням об`єктивності причин неможливості подання суду доказу - довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2020 № 11/2/316, на яку відповідач покликається у відзиві як на підставу правомірності спірної поведінки щодо незарахування до страхового стажу позивача в повному обсязі періоду проходження ним строкової військової служби, відповідачем суду не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано до страхового стажу позивача в повному обсязі:

- період роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985 - 1 рік (з урахуванням зарахованого стажу 5 місяців 27 днів до зарахування підлягає 6 місяців 3 дні);

- період проходження ним строкової військової служби з 26.05.1986 по 13.06.1988 - 2 роки 0 місяців 19 днів (з урахуванням зарахованого стажу 1 рік 11 місяців 16 днів до зарахування підлягає 1 місяць 3 дні);

- період роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989 - 11 місяців 22 дні (з урахуванням зарахованого стажу 3 місяці 16 днів до зарахування підлягає 8 місяців 6 днів).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка порушує права та законі інтереси позивача на зарахування до його страхового стажу, який дає право на пенсію, всі періоди його трудової діяльності та проходження строкової військової служби в повному обсязі, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог про визнання бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років, суд виходить з такого.

Як зазначалося судом вище по тексту судового рішення, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 22 роки.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (12.12.2023) він досяг віку 56 років 10 місяців 13 днів, а зібраними у справі доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 22 роки страхового стажу.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком №22-1, пунктом 1.1 розділу І якого визначено, зокрема, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до п. 1.8 розділу І Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (абз.1).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абз. 3).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (абз. 4).

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів (абз. 5).

Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначає, які документи потрібно надати заявником до заяви про призначення пенсії за віком.

Згідно з п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 з що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 розділу VI Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п. 4.7 розділу VI, п. 3.2 розділу ІІІ).

Абзацами 2, 3 та 4 пункту 4.3 розділу VI Порядку №22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (абз. 2 п. 4.7 розділу VI Порядку №22-1).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії від 12.12.2023, яку цього ж дня надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку через відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта», що підтверджується накладною №3302813706099 від 12.12.2023.

Поштове відправлення №3302813706099 було вручено відповідачу 13.12.2024, що підтверджується інформацією з системи оператора поштового зв`язку «Укрпошта», сформованою за наслідками відстеження поштового відправлення за трек-номером 3302813706099 на шляху пересилання відправлення та вручається.

Враховуючи положення п. 1.8 розділу І Порядку №22-1 днем звернення позивача за призначенням пенсії є 12.12.2023.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази розгляду такої заяви позивача. Будь-яких пояснень щодо підстав нерозгляду вказаної заяви позивача відповідач у відзиві не навів.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка порушує права та законі інтереси позивача на належний розгляд звернення про призначення пенсії та, як наслідок, право на одержання пенсії, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує, що питання належного розгляду звернення особи про призначення пенсії безпосередньо пов`язане із її правом на одержання такої пенсії, адже відповідно до абз. 1 п. 4.7 розділу VI Порядку №22-1 таке право установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду органом Пенсійного фонду вказаної заяви позивача від 12.12.2023 та всіх поданих документів до неї документів, а також не надавалася їм відповідна оцінка та визначався орган Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності для їх розгляду та прийняття відповідного рішення за наслідком такого розгляду, як це передбачено Порядком №22-1.

Отже, компетенція органу Пенсійного фонду щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 12.12.2023 реалізована не була.

Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, належним та ефективним, у даному випадку, способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання органу Пенсійного фонду розглянути заяву позивача від 12.12.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов містить одну вимогу немайнового характеру, за яку, з урахуванням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", слід сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 20.11.2023 №202 (платіж №1239195022) та від 11.01.2024 №143 (платіж №1263697459).

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн підлягають відшкодуванню відповідачем.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Частиною третьою статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позов містить клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

З долучених до матеріалів справи документів на підтвердження судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, суд встановив таке.

Згідно з Договором про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №1, укладеним між адвокатом Адвокатським бюро Іващенко Ірини (Адвокатське бюро) та Іваницьким Ф.Ф. (Клієнт), Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1). Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до Рівненського окружного адміністративного суду (пп. 2.1.1 п. 2.1). Вартість наданих юридичних послуг Адвокатського бюро визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок (п. 4.1). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Адвокатського бюро (п. 4.2). За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість (п. 4.5. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п.7.1).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.11.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №1 дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги в адміністративному провадженні (п.1); вартість послуг (п.2):

Складання позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії до Рівненського окружного адміністративного суду - 5000,00 грн.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару (п. 4 Додаткової угоди).

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (пп.7.1 п. 7 Додаткової угоди).

Таким чином, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 №1 та Додаткової угоди до такого договору за №1 від 20.11.2023 вартість та обсяг наданих послуг правничої допомоги визначається актом приймання-передачі послуг.

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 16.01.2024 Адвокатським бюро були надані в повному обсязі, а Клієнтом прийняті, а саме: 1. Складання позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії до Рівненського окружного адміністративного суду (16.01.2024) - 5000,00 грн. Враховуючи вищевказане та враховуючи обсяг виконаної правової допомоги, узгоджена Сторонами винагорода Адвокатського бюро склала 5000,00 грн (без ПДВ).

Вказану суму сплачено позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро Іващенко Ірини 11.01.2024, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1155, призначення платежу в якій зазначено: «Плата за послуги правової допомоги зг.Дог.№1 від 20.11.2023 року. Без ПДВ. Пл. Іваницький Федір Федорович Пасп. СР443617».

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

У відзиві відповідач заперечив проти такого клопотання, вказавши на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000 грн, а пропорційно до розміру задоволених вимог 2500 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з критерію пропорційності та реальності адвокатських витрат, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 500,00 грн за підготовку позовної заяви. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.12.2023 про перерахунок страхового стажу, зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, періоду проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988, періоду роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989, та призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періодів роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985; проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988; роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985; проходження строкової військової служби з 26.05.1986 по 17.06.1986 та з 07.06.1988 по 13.06.1988; роботи в колгоспах «Шлях до комунізму» та « ОСОБА_2 » з 01.01.1989 по 31.12.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву Рівненській області від 12.12.2023 про перерахунок страхового стажу, зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспах, проходження строкової військової служби, та призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко