Рішення № 122094624, 03.10.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/1888/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.01.2024 № 163950026796; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , з вкладкою НОМЕР_2 з 26.06.1991 по 02.10.1991, з 01.01.1992 по 12.01.1996, з 19.01.1996 по 11.07.1997, з 09.10.1997 по 30.09.2003, з 03.10.2003 по 27.11.2004 та призначити пенсію за віком з 29.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про незгоду із рішенням відповідача, яким відмовлено в призначенні пенсій за віком, оскільки він досяг пенсійного віку та з урахуванням набутого стажу роботи за період з 26.06.1991 по 02.10.1991, з 01.01.1992 по 12.01.1996, з 19.01.1996 по 11.07.1997, з 09.10.1997 по 30.09.2003, з 03.10.2003 по 27.11.2004 у Російській Федерації вважає, що має право на призначення пенсії за віком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.03.2024 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що з 01 січня 2023 року у зв`язку з припиненням Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території Російської Федерації до 31.12.1991 року. Загальний страховий стаж позивача складає 29 років 05 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального страхового стажу не зараховано період згідно записів трудової книжки з 26.06.1991 року по 02.10.1991 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 року по 12.01.1996 року, з 19.01.1996 року по 11.07.1997 року, з 09.10.1997 року по 30.09.2003 року та з 01.10.2003 року по 27.11.2004 року - у зв`язку з припиненням Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

04.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 163950026796 від 11.01.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно частини другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із оскаржуваним рішенням відповідач встановив, що документально підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 05 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача, зокрема, періоди його роботи з 01.01.1992 року по 12.01.1996 року, з 19.01.1996 року по 11.07.1997 року, з 09.10.1997 року по 30.09.2003 року та з 01.10.2003 року по 27.11.2004 року на території Російській Федерації, оскільки з 01 січня 2023 року Російською Федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 працював:

- з 03.10.1991 року по 12.01.1996 року на посаді інженера 1 категорії в Міжгалузевій господарській асоціації "Радужний", аеропорт "Радужний" перейменований в АТВТ аеропорт "Радужний" "Аероград";

- з 19.01.1996 року по 11.07.1997 року на посаді електромонтера по обслуговуванню електроустановок 6 розряду в філіалі "Тюмень аероконтроль";

- з 09.10.1997 року по 30.09.2003 року на посаді електромонтера 5 розряду в ВАТ "Варьеганнефть";

- з 01.10.2003 року по 27.11.2004 року на посаді електромонтера 6 розряду в ТОВ "Управління автоматизації та енергетики нафтового виробництва".

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Отже, наведені положення вказаних Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд відхиляє доводи представника відповідача на обставину припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, оскільки таке припинення не стосується періодів трудової діяльності позивача, що мали місце під час дії вказаної Угоди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Крім того, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював у період з 26.06.1991 року по 02.10.1991 року комерційним директором у МП "Квазар".

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Станом на час ведення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, яка містить аналогічні положення.

Дослідивши надану копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , суд вбачає, що записи у трудовій книжці за період з 26.06.1991 року по 02.10.1991 засвідчено відтиском печатки підприємства, яке діяло в спірний період, записи місять необхідну інформацію щодо роботи позивача в цей період.

Отже, трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірний період, відтак є достатнім підтвердженням про зайнятість за відповідною посадою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №163950026796 від 11 січня 2024 року про відмову у призначенні пенсії, із подальшим зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.06.1991 року по 02.10.1991 року, з 01.01.1992 року по 12.01.1996 року, з 19.01.1996 року по 11.07.1997 року, з 09.10.1997 року по 30.09.2003 року, з 01.10.2003 року по 27.11.2004 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком з 29.01.2024 року, суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, розрахунок страхового стажу. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Під час прийняття спірного рішення пенсійний орган не врахував надані позивачем документи для призначення пенсії з підстав, зазначених вище, та належним чином не розрахував страховий стаж позивача з урахуванням усіх наданих документів.

За таких обставин, через неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають як передчасні.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 04.01.2024 року з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №163950026796 від 11 січня 2024 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 26.06.1991 року по 02.10.1991 року, з 01.01.1992 року по 12.01.1996 року, з 19.01.1996 року по 11.07.1997 року, з 09.10.1997 року по 30.09.2003 року, з 01.10.2003 року по 27.11.2004 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко