Рішення № 122094555, 04.10.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10640/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області /надалі відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області/ про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки (4882,06 грн);

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, з виплатою різниці між фактично отриманою пенсію та призначеною пенсією, починаючи з 16 червня 2024 року /а.с. 1-3/.

Позов обґрунтований тим, що з червня 2019 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 24 червня 2024 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки. З діями відповідача щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки (4882,06 грн) позивач не погоджується, вважаючи, що має право на застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, оскільки йому вперше призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24 червня 2024 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача, а ухвалою від 01 жовтня 2024 року витребувано докази від Головного управління ПФУ в Полтавській області.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 42-45/ зазначив, що з 18 червня 2019 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 24 червня 2024 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2016 2018 роки. Перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Враховуючи викладене, для застосування нової середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки немає підстав.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та з 18 червня 2019 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (робітник лісозаготівлі, лісосплав) /а.с. 47-50, 70, 71, 80/.

ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 24 червня 2024 року /а.с. 57-62, 86-88/, в якій просив перерахувати пенсію, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії (з вислуги на вік).

Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ у Волинській області /а.с. 51, 79/ та відповідно до протоколу про перерахунок пенсії /а.с. 51-55, 70-зворот/ ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, вид перерахунку: перехід з виду на вид, та з 24 червня 2024 року йому призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії /а.с. 53-56/ розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 здійснено з урахуванням середнього заробітку в сумі 3764,40 грн за три попередні роки: за 2016-2018 роки.

Не погодившись із діями відповідача щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі - Закон №1788-XII/ за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до приписів статті 52 Закону №1788-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання.

Пунктом "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ визначено умови за яких мають право на пенсію за вислугу років робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання.

Водночас частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /надалі Закон № 1058-ІV/ встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Судовим розглядом встановлено, що 18 червня 2019 року позивачу, як робітнику лісозаготівлі та лісосплаву, призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", а 24 червня 2024 року його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови призначення пенсії за віком (в тому числі переведення на цей вид пенсії) визначені статтею 26 Закону №1058-ІV.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший вид пенсії, який також передбачений цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника).

За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 травня 2019 року у справі №344/7053/17, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 25 березня 2020 року у справі №367/1130/17 та від 17 липня 2020 року у справі № 335/13894/16-а.

А у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 500/4392/22 зазначено: що "З 01 травня 2020 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто позивача з 01 травня 2020 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком".

Подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 80/3792/23.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож, беручи до уваги наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду, можна зробити висновок, що показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії має бути незмінним, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, якщо переведення з одного виду пенсії на інший вид відбувається в межах Закону №1058-IV, або мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за різними законами.

Судовим розглядом встановлено, що в 2019 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а в 2024 році - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто у спірному випадку мало місце призначення (переведення) різних видів пенсії, передбачених різними законами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, є протиправними.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перерахувати позивачу з 24 червня 2024 року пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат зі сплати судового збору та на оплату правничої допомоги, яка надана адвокатом Юрченко Аліною Валентинівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ № 1241555 від 04 вересня 2024 року /а.с. 31/.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.

На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Юрченко Аліни Валентинівни в сумі 6000,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №67/24 від 21 серпня 2024 року, укладених між адвокатом та позивачем /а.с. 22/, акту приймання-передачі правничих послуг від 04 вересня 2024 року /а.с. 23/, розрахунку витрат на правничу допомогу /а.с. 24/, квитанції від 04 вересня 2024 року /а.с. 21/.

Дослідивши надані позивачем документи в системному зв`язку з кількістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів), а відтак підлягає зменшенню до 1000,00 грн.

Тож стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3860404798.1 від 03 вересня 2024 року /а.с. 30/

Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, ідентифікаційний код 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перерахувати ОСОБА_1 з 24 червня 2024 року пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 2211,20 грн (дві тисячі двісті одинадцять гривень двадцять копійок), в т.ч. витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк