Рішення № 122093914, 03.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9422/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (далі позивач, ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003698.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170086728U6 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, у відповідь на яку декларант надав усі наявні в нього документи, які митним органом не взято до уваги і 26.10.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901220/2 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до картки відмови від 26.10.2023 №UA209170/2023/003698 у зв`язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення та картку відмови протиправними та просить такі скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом було виявлено такі розбіжності: наданий рахунок № UA00080125 від 19.10.2023 не містить усіх складових митної вартості (перевантаження, оформлення Т1, тощо), тобто підтвердження витрат (складових митної вартості) не піддається обчисленню. В рахунку на оплату транспортних послуг № UA00080125 від 19.10.2023 вказана лише сума винагороди за транспортно-експедиційні послуги по Україні, сума таких послуг за межами України сума не зазначена. Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева, (19.05.1956) у гр.22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. У CMR № 4380 від 17.10.2023 у гр.22 відсутні печатки та підписи відправника. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Встановлені Львівською митницею невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, унеможливлювали визначення вартості товару за основним методом. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, зокрема для перевірки правильності здійсненого ним розрахунку надати документально підтверджені відомості, які піддаються обчисленню а перевірці. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 07.05.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 15.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 30.05.2024 (вх. №41069) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 44844518.

Між Компанією JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD (Продавець) та ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (Покупець) 31.07.2023 укладено контракт поставки від 10.01.2023 №JP-23/01, за умовами якого продавець зобов`язується доставити покупцеві, а покупець прийняти товар згідно специфікації доставки або рахунків-фактур.

Відповідно до пункту 3.1 контракту платежі здійснюються в злотих. Загальна вартість цього контракту складає 1 000 000 злотих.

Відповідно до пункту 6 контракту загальна сума за цим договором складається з сум рахунків-фактур. Валютою цього контракту є долар США.

Згідно до пункту 7 контракту договір діє до 31 грудня 2027 року з моменту його підписання.

Відповідно до пункту 8.5 контракту ціна товару визначається для кожної партії і вказується в рахунка-фактурах на конкретну суму поставку. Умови поставки FOB, CFR, CIF кордон України (в редакції ІНКОТЕРМС 2010) визначаються згідно з накладними на кожну поставку.

На виконання умов контракту від 10.01.2023 №JP-23/01 продавець - JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD відвантажило на направило на адресу покупця - ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» товар на загальну суму 26 242,72 доларів США, що підтверджується комерційною фактурою від 01.09.2023.

На виконання умов контракту від 10.01.2023 №JP-23/01 ТзОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» здійснило оплату товару згідно комерційною фактурою від 01.09.2023., що підтверджується платіжною інструкцією №16JBKLNA від 20.10.2023 на суму 58 027,83 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №23UA209170086728U6, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом за ціною договору (контракту) на загальну суму 26 242,72 доларів США.

Позивач разом з митною декларацією №23UA209170086728U6 надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації документи: контракт від 10.01.2023 р. №JP-23/01; лист виробника про характеристики товарів від 23.10.2023; платіжна інструкція №16JBKLNA від 20.10.2023 на суму 58026,83 USD; платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT) від 20.10.2023, № 16; проформа інвойс (proforma invoice) від 07.08.2023 № YWJN23-08020120; комерційна фактура від 01.09.2023 № YWJN23-08020120; пакувальний лист від 01.09.2023, за інвойс №YWJN23-08020120; митна декларація країни відправлення № 310120230516724118; прайс лист (PRICE LIST) від 07.08.2023; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270, укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД»; договір перевезення вантажів від 08.05.2023 № SF-020409, укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ФОП ОСОБА_1 ; рахунок на оплату №UA00080125 від 19.10.2023; довідка про вартість перевезення до митного кордону України від 19.10.2023 №SNGB7317301; коносамент NGB7317301 від 14.09.2023; автотранспортна накладна (CMR) від 17.10.2023 №4380.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2023 №UA209170/2023/003698.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2023/108005 від 11.10.2023.

Рішення про коригування митної вартості товару №UA209170/2023/003698 від 26.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003698 є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Судом встановлено, що позивач під час здійснення митного контролю надав усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як вказано у спірному рішенні від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі такого:

- Наданий рахунок № UA00080125 від 19.10.2023 не містить усіх складових митної вартості (перевантаження, оформлення Т1, тощо). Отже, документ, який поданий на підтвердження витрат (складових митної вартості), не піддається обчисленню.

- Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57 -V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева, (19.05.1956) у гр.22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. У CMR № 4380 від 17.10.2023 у гр.22 відсутні печатки та підписи відправника.

- В рахунку від 19.10.2023 № UA00080125 лише вказано не деталізовану послугу «локальні витрати в порту прибуття», однак не зрозуміло які саме складові включає в себе ця послуга.

З приводу наведених у спірному рішенні доводів суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей по взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01.08.2023 по 20.10.2023 вбачається, що частина платежу по платіжній інструкції №16JBKLNA від 20.10.2023 в сумі 26 242,72 дол. США зарахована в оплату за інвойсом (замовлення) №YWJN23-08020120, а решта суми 31 784,11 доларів США зарахована в оплату за іншим інвойсами (замовленнями) по контракту з JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP.,LTD, KHP.

Як встановлено з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» та JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP,LTD виникли у січні 2023 року.

Відповідно до п. 6 Контракту №JP-23/01 від 10.01.2023 загальна сума по цьому Контракту складається із сум рахунків-фактур.

Кількість поставок умовами договору не передбачена та не обмежена.

В платіжній інструкції 16JBKLNA від 20.10.2023 на загальну суму 58026,83 USD в призначенні платежу зазначені реквізити контракту №JP-23/01 від 10.01.2023 та повне найменування продавця.

Даний факт також підтверджується відомостями по взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01.08.2023 по 20.10.2023.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19 виснував, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто немає прямого зв`язку між відомостями квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару, тому ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Таким чином, умови оплати товару не стосуються ціни товару та не можуть бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Вказане свідчить про помилковість доводів митного органу про те, що платіжна інструкція 16JBKLNA від 20.10.2023 не є достатнім доказом підтвердження оплати за товар.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунок-фактура), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Суд зауважує, що позивачем надано митному органу документи, які підтверджують складові митної вартості: договір перевезення вантажів № SF-020409 від 08.05.2023, укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ФОП ОСОБА_1 ; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-019270 від 12.10.2022 р., укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД»; заявка № SNGB7317301 від 29.08.2023 на організацію перевезення та експедирування вантажів; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №UA00080125 від 19.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SNGB7317301 від 19.10.2023, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.10.2023 Nє 12668; коносамент № NGB7317301 від 14.09.2023, автотранспортна накладна (CMR) № 4380 від 17.10.2023.

Щодо відсутності у CMR № 4380 від 17.10.2023 у гр.22 печатки та підпису відправника, то суд зазначає, що у графі 21 CMR № 7870 країна завантаження та дата завантаження зазначені: Gdansk, Poland, 18.10.2023.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 8.5 контракту від 10.01.2023 №JP-23/01, укладеного між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» та JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP.,LTD, комерційної фактури (інвойсу) від 01.09.2023 №YWJN23-08020120, товар постачається на умовах FOB, Ningbo, KHP.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2020 р., термін FOB (Франко-Борт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Отже, JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP.,LTD виконав свої зобов?язання за Контрактом від 10.01.2023 р. № JP-23/01, коли товар був погружено на судно в порту Ningbo, KHP.

Належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що морське перевезення Ningbo, KHP - GDANSK (Poland), а потім перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - п/п. Ягодин - Тернопіль здійснювалося за рахунок ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» згідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № GC-019270 від 12.10.2022, укладеного між ТОВ «ДСП ЛОГІСТИКА» та ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД».

Ураховуючи викладене, суд виснує, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003698.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації №UA209170/2023/003698 та рішення про коригування митної вартості товару від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 6 056 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №370 від 07.05.2024.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (вул. Саксаганського, буд. 74, корп. Б, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44844518) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 26.10.2023 №UA209000/2023/901220/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003698.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (вул. Саксаганського, буд. 74, корп. Б, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44844518) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн судових витрат у виді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома