Рішення № 122093764, 02.10.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5678/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344)

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Петренко К.О., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.08.2024 року № 110850001909 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 29.07.2024 року дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.2000 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, чим позбавив права позивача на соціальний захист, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 02.09.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.34).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позов вказав, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно. Вказує, що стаж роботи позивачки становить 11 років 2 місяці 19 днів та є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 45-60).

Від представника третьої особи у встановлений судом строк надійшли пояснення, відповідно до яких представник вважає, що в задоволення позову належить відмовити та зазначив, що позивач має недостатньо стажу для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період роботи з 25.08.1987 по 31.08.2000 відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.2000 року, оскільки запис про працевлаштування передує даті заповнення трудової книжки. Вважає дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області правомірними (а.с. 34-44).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25) звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.08.2024 року № 110850001909 відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с. 10)

Рішення відповідача мотивовано тим, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії, не маючи достатньої кількості страхового стажу.

Відповідно до змісту рішення, страховий стаж особи становить 11 років 2 місяці 19 днів та є недостатнім для призначення пенсії.

Зазначено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявністю страхового стажу від 25 до 35 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявністю страхового стажу від 15 до 25 років.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Так, відповідачем не взято до розгляду трудову книжку серія НОМЕР_2 від 31.08.2000 року, оскільки дату народження особи внесено некоректно, дату дописано після заповнення сторінки № 1, та не завірено належним чином відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110.

ГУ ПФУ у Харківській області прийшло до висновку, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу окремого періоду роботи позивача при розгляді питання про призначення пенсії.

Отже, предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду, є правомірність та законність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту Закон №1058-IV).

Згідно статті 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок №637), яким також визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання ухвали про відкриття провадження надано суду копію заяви №1204 позивачки про призначення пенсії поданої 29.07.2024 року.

Судом встановлено, на підставі розписки про перелік документів доданих до заяви, що до заяви про призначення пенсії позивачкою було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорт та пам`ятку пенсіонера (а.с. 57).

Тобто, трудова книжка, як документ що підтверджує наявний трудовий стаж не була додана до заяви. Натомість у спірному рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач посилається на не зарахування періоду роботи за період трудової діяльності в ВАТ «Перегонівський цукровий завод» з 25.08.1987 по 31.08.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.2000 року. Та зазначає, що дані про період роботи позивачки на вказаному підприємстві з 01.05.2000 року підтверджені та зараховані до стажу за інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наявність запису про працевлаштування, що передує даті оформлення трудової книжки, та виправлення в даті народження власника трудової книжки не засвідчене належним чином, не може бути підставою для виключення такого періоду з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, матеріали справи містять архівну довідку, відповідно до якої ОСОБА_2 значиться в архівних документах ВАТ «Перегонівський цукровий завод», з 25.08.1987 по серпень 2000 року (а.с. 17 зв.).

На переконання суду, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та/або нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки (архівної довідки), не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком останньому, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Доказів того, що записи про спірні періоди роботи є неправильним чи неточними, відповідачами суду не надано. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи та враховуючи відсутність можливості підтвердження додатковими документами, на підставі записів про трудову діяльність, відповідач протиправно не зарахував позивачу до загального стажу спірні періоди роботи.

Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано до страхового стражу позивачки стаж роботи з 25.08.1987 по 31.08.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.2000 року, отже рішення від 05.08.2024 року №110850001909 підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо призначення ОСОБА_1 з 29.07.2024 року дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 (із змінами) до заяви про призначення пенсії згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» додаються документи, що засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про період участі у бойових діях згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Матеріали справи містять копію посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 22), довідку про безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (а.с. 23), а також докази того, що чоловік позивачки ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та причиною смерті є захворювання - Так, пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 21).

Натомість доказів подання вказаних документів, які могли б бути підставою для призначення дострокової пенсії за віком позивачці, разом із заявою від 29.07.2024 року про призначення пенсії, до суду не надано.

Отже суд дійшов висновку, що відповідачем під час винесення спірного рішення від 05.08.2024 року № 110850001909 не досліджувались вищенаведені документи та не вирішувалось питання наявності у позивача права на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV.

Відтак, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 32).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.08.2024 року № 110850001909.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.08.1987 по 31.08.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.2000 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.07.2024 року та винести відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 1409344).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО