Рішення № 122093491, 03.10.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/5678/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Пішта І.І.,

за участю:

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

1) визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною щодо винесення постанови від 20 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817;

2) визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 серпня 2024 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що мотивувальною частиною рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі №260/4436/23 визначено, що оскільки позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали, а відтак слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії. Отже, суд фактично визнав наявність достатніх підстав для позивача - ОСОБА_1 на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали. Вважає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4436/23 Міністерством соціальної політики України не було виконане та заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна не мала підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2024 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано матеріали виконавчого провадження.

06 вересня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що на виконання рішення суду листом Міністерства соціальної політики від 29.01.2024 № 2204/0/2-24/13 повідомлено відділ про виконання рішення суду. У зв`язку із цим, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 30.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73935817. Оскільки рішенням суду від 29.04.2024 у справі №260/764/24 визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2024 ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І., та керуючись статтею 41 Закону, 17.07.2024 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 73935817. З урахуванням наведеного, та з метою подальшого виконання вказаного вище виконавчого документу, на адресу Міністерства соціальної політики України направлено вимогу державного виконавця 73935817/1-20.1 від 17.07.2024. На виконання рішення суду, та вимоги державного виконавця листом Мінсоцполітики від 25.07.2024 за № 17797/0/2-24/13 повідомлено відділ про виконання рішення суду. Пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Враховуючи наведене, державним виконавцем відділу керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 20.08.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73935817. Окремо зазначає, що на виконання рішення суду листом від 25.07.2024 за № 17797/0/2-24/13 повідомлено Відділ про виконання рішення суду та прийняття рішення щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії належить до виключної компетенції боржника. Орган державної виконавчої служби не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені, до компетенції цього органу державної влади. Також звертає увагу, що виконавчим документом не встановлено спосіб виконання шляхом зобов`язання Міністерства соціальної політики України видати довідку ОСОБА_1 .

Ухвалами суду, занесеними до протоколу судового засідання від 03.10.2024, відмовлено у клопотанні представника відповідача про перехід до загального позовного провадження та залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Відповідно до статті 268 частини 3 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

22 вересня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4436/23, яке набрало законної сили 01 листопада 2023 року, визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

21 грудня 2023 року на виконання рішення суду у справі № 260/4436/23, видано два виконавчі листи:

- «Зобов`язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення»;

- «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок)».

15 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 260/4436/23/2023 про зобов`язання Міністерства соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

22 січня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І., розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/4436/23, виданого 21 грудня 2023 року та відкрито виконавче провадження ВП № 73935817.

30 січня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. у межах виконавчого провадження ВП № 73935817 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі листа Міністерства соціальної політики від 29.01.2024 № 2204/0/2-24/13 та копії листа направленого стягувачові від 14.12.2023 за № 3059/0/196-23.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/764/24, яке набрало законної сили 29 травня 2024 року, визнано протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 30 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817; визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2024 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 .

17 липня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. у межах виконавчого провадження ВП № 73935817 прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження.

20 серпня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. у межах виконавчого провадження ВП № 73935817 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі листа Міністерства соціальної політики від 25.07.2024 за № 17797/0/2-24/13.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами статті 5 Закону передбачено, що Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, Конституцією України проголошено принцип обов`язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.

Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов`язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (частина 1 статті 2 Закону).

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень.

Так, зокрема, в частині 2 статті 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 4 статті 19 цього Закону передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.

При цьому, виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

Нормами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що 22 вересня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4436/23, яке набрало законної сили 01 листопада 2023 року, визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У зазначеному рішенні Суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування часу військової служби з 11.03.1985 року по 19.04.1987 року до стажу державної служби не зважаючи на те, що така посада не віднесена до посад державних службовців.

Суд зазначив, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинна застосовуватись поряд із положенням Закону України «Про державну службу».

За таких обставин, оскільки позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно мав право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали, а відтак слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії.

Як вбачається із позовних вимог позивач просив суду зобов`язати Міністерство соціальної політики України видати ОСОБА_1 довідку для призначення пенсії окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 10.05.2017 року №750 за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3.

Однак, суд вказав у справі № 260/4436/23 на те, що зобов`язання відповідача за рішенням суду видати довідку про заробітну плату набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства. На переконання суду ефективним та належним способом захисту прав позивача було зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, рішенням суду у справі № 260/4436/23 боржника було зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, а саме:

- зарахування часу військової служби з 11.03.1985 року по 19.04.1987 року до стажу державної служби не зважаючи на те, що така посада не віднесена до посад державних службовців;

- за рішенням суду позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали;

- рішенням суду визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії.

Відповідач у даній справі як на підставу для закінчення виконавчого провадження посилається на лист Міністерства соціальної політики від 25.07.2024 за № 17797/0/2-24/13, згідно якого Міністерство соціальної політики 19.07.2024 на виконання постанови про відновлення виконавчого провадження № 73935817 повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 з врахуванням висновків суду та направило відповідь на поштову адресу заявника. З огляду на це, Мінсоцполітики вказано, що рішення суду виконало та просило державного виконавця Заєць Т.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 73935817 від 17.07.2024 відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що Міністерство соціальної політики листом № 3119/0/290-24/54 від 19 липня 2024 року повідомило ОСОБА_1 , що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», визначено пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі-Закон № 889). При цьому, довідка про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (зі змінами) (пункт 2 Порядку № 750). Таким чином, час проходження військової служби не може бути зарахований до 10-річного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. За інформацією Пенсійного фонду України, станом на 01.05.2016 стаж ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, становить 9 років 9 місяців (за даними трудової книжки). З огляду на викладене підстави для видачі заявнику довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю відсутні.

Проте суд вважає, що дані листи Міністерства соціальної політики України не можна вважати розглядом заяви ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення від 22 вересня 2023 року №260/4436/23, оскільки у тій справі суд зазначив, що позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали.

Тобто, з листа Міністерства соціальної політики № 3119/0/290-24/54 від 19 липня 2024 року вбачається, що такий прямо суперечить висновкам суду, наведених у рішенні від 22 вересня 2023 року №260/4436/23, а відмова ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державному службовцю Міністерством соціальної політики прийнята всупереч встановлених обставин судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання на території України.

В свою чергу державний виконавець ОСОБА_2 , яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, в тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, не вжила достатніх заходів щодо виконання рішення суду від 22 вересня 2023 року №260/4436/23.

При цьому, суд не може лишити поза увагою той факт, що рішенням суду від 29.04.2024 у справі №260/764/24 вже визнавалися протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 30 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817 і всупереч вказаному рішенню останньою вчергове не здійснено належну перевірку виконання рішення від 22 вересня 2023 року №260/4436/23 Міністерством соціальної політики України.

З огляду на те, що виконавчий лист №260/4436/23/2023 від 21 грудня 2023 року, що перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, то суд приходить до висновку, що державний виконавець ОСОБА_2 дійшла помилкового висновку про фактичне повне виконання рішення суду та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, відповідно такі дії не узгоджуються із вимогами статті 2 КАС України та є протиправними, а винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2024 року підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах відповідач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, не довів правомірність своїх дій та винесеного рішення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови від 20 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 серпня 2024 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Повний текст рішення суду складено та підписано протягом 03.10.2024 року.