Рішення № 122093184, 18.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуСправа №160/17554/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 02.07.2024 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.04.2024р. №046850015047 про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до стажу роботи (страхового стажу), який дає право на пенсію за віком, період роботи з 30.09.1993р. по 01.09.1998р. згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 27.03.2024р.

Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення від 03.04.2024р. №046850015047 про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року зазначена вище справа розподілена та 03.07.2024 року передана судді Пруднику С.В.

08.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.03.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання призначення пенсії за віком.

Під час звернення позивач надав відповідачеві копії необхідних документів (паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки тощо), що підтверджується розпискою-повідомленням від 27.03.2024р. за №5078.

03.04.2024р. позивачем було отримано рішення №046850015047 про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області В тексті згаданого рішення відповідачем зазначено наступне. Відмова у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 Дата народження 15.02.1964. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.03.2024. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 60 років. Вік особи 60 років. Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 31 років. Страховий стаж особи становить 11 років 2 місяців 26 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 30.09.1993 по 01.09.1998, оскільки в трудовій книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118. В призначенні пенсії відмовлено за відсутності необхідного стажу. Не працює На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Конституцією України та ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі «Закон №1058-IV»), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі «Закон №1788-XII», застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 ), Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. Постановою КМУ №637 від 12.08.1993р.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-IV набрав чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, вбачається, що страховий стаж набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. Постановою КМУ №637 від 12.08.1993р.

Абзац 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV встановлює, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. Постановою КМУ №637 від 12.08.1993р. (далі «Порядок №637»), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі «Інструкція №58»), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Оцінюючи оскаржуване рішення, яким встановлено, що «за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 30.09.1993 по 01.09.1998, оскільки в трудовій книжці на печатці при звільненні відсутній код ЄДРПОУ підприємства, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118», судвважає за необхідне зазначити наступне.

З трудової книжки позивача (записи 12-13) вбачається, що остання з 30.09.1993р. по 01.09.1998р. працювала на посаді реалізатора у ТОВ «Комерційний центр футбольного клубу Дніпро», що, в силу вищевказаних вимог чинного законодавства, є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Зазначені записи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №275/615/17, провадження № К/9901/768/17.

Визначена позиція кореспондується з нормами Порядку №637, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд акцентує увагу на тому, що п.4 Постанови КМУ №301 від 27.04.1993р. встановлює, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, вбачається, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, вдався до помилкової оцінки обставин, і, обчислюючи тривалість страхового стажу позивача, не врахував, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, позивач відповідно до чинного законодавства, не несе відповідальність за недотримання порядку ведення трудової книжки.

В свою чергу, це означає, що порушення установленого порядку, допущенного відповідальними особами роботодавця щодо ведення трудової книжки позивача, не повинні впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Разом з цим, варто зазначити, що в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховним Судом наголошено, що працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Обставина відсутності на печатці підприємства ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності також не робить документи, що засвідчені нею, неправдивими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №275/615/17, де зазначено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність коду ОКПОУ (ЄДРПОУ) на відбитку печатки на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», належить вказати, що відповідно до п.6 даної Постанови, підприємствам та організаціям, що не були внесені до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України і згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України підлягають включенню до останнього, а також суб`єктам господарської діяльності, в реєстраційних даних яких сталися зміни, належало подати до 31.03.1996р. відповідним органам державної статистики документи, необхідні для включення до реєстру або внесення змін до нього.

При цьому, недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною незарахування позивачеві страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення містить помилкові висновки відносно правомірності не зарахування до складу страхового стажу позивача період роботи з 30.09.1993р. по 01.09.1998р.

За викладених обставин, суд вважає, що страховий стаж позивача, визнаний відповідачем, підлягає збільшенню за рахунок періоду роботи з 30.09.1993р. по 01.09.1998р., і відповідач має відобразити це у відповідному рішенні, прийнятому за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Відтак, рішення від 03.04.2024р. №046850015047 про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до стажу роботи (страхового стажу), який дає право на пенсію за віком, період роботи з 30.09.1993р. по 01.09.1998р. згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 27.03.2024р.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.04.2024р. №046850015047 про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до стажу роботи (страхового стажу), який дає право на пенсію за віком, період роботи з 30.09.1993р. по 01.09.1998р. згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 27.03.2024р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник