Рішення № 122090690, 04.10.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5344/24

Справа № 760/30154/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» /далі - ПрАТ «СК «УНІКА»/ (код ЄДРПОУ: 20033533; адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. «В»; e-mail: office@uniqa.ua; адреса представника: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп.1, оф. 301; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/: НОМЕР_3) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса, зазначена позивачем: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

20.12.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 12.12.2023, за підписом представника позивача - Сечко С.В. (діє на підставі довіреності), в якій ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 32 497,29 грн та суми сплаченого судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на такі запити надійшла до суду 02.02.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 16.11.2022 о 18:07 год у м. Києві, по проспекту Валерія Лобановського, 190, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Lexus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Порте Лізинг Україна».

Зазначається, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Як стверджується у позові, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.01.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 752/17591/22 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

У позові зауважується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4098/0003512 від 12.12.2019 та відповідно до вказаного договору були застраховані майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як наголошується у позові, страхувальник своєчасно звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 5942404362 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 245001/4098/0003512 від 16.11.2022.

Також у позові вказується, що дану заяву було розглянуто, пошкодження автомобіля «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано страховим випадком у зв`язку з чим на підставі акту огляду транспортного засобу № 5942404362 (дефектна відомість), рахунку № CHC4474106-1 від 16.11.2022, ремонтної калькуляції № 6451590735 від 25.11.2022, страхового акту № 6451590735 від 19.12.2022 позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Volkswagen», у розмірі 32 497,29 грн.

При цьому, звертається увага на те, що на момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже позивач вважає, що оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника «Lexus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , застрахована не була та у зв`язку із обопільністю вини обох учасників ДТП, завдані збитки відшкодовуються пропорційно ступеню вини.

Таким чином, на думку позивача, ПрАТ «СК «УНІКА» має право на стягнення суми сплаченого страхового відшкодування з відповідача в розмірі 32 497,29 грн, як з особи, відповідальної за завданий збиток.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

При цьому, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, яка направлялась разом з копією позову та доданими до нього документами, 16.02.2024 (а.с. 53).

Будь-яких заяв, клопотань від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

За змістом відповіді Національної поліції України вбачається, що 16.11.2022 об 11 год 07 хв на проспекті Валерія Лобановського, 190 в м. Києві сталася ДТП (ідентифікатор картки ДТВ в системі НПУ: НОМЕР_4) за участю транспортного засобу «Lexus», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , та автомобіля марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_5 , власником якого є ТОВ «Порше лізинг Україна» (а.с. 20-21).

При цьому, в графах: серія страхового полісу учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), номер страхового поліса учасника ДТП ( ОСОБА_1 ), код страховика, що видав страховий поліс учаснику ДТП ( ОСОБА_1 ) не жодні позначення відсутні (зворотній бік а.с. 20).

Обставин ДТП також підтверджується долученою до матеріалів справи копією постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 752/17591/22 (а.с. 4; https://reyestr.court.gov.ua/Review/108641897), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: «16.11.2022 приблизно о 18:07 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 не був достатньо уважним, не належним чином стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху та безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. "б" п. 2.3 п. 10.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.».

Вказаною постановою суду від 23.01.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

12.12.2019 між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 254001/4098/0003512 (а.с. 5-9), предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo sedan», 2019 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2022 представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою № 5942404362 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 254001/4098/0003512, яка відбулася 11.16.2022 (а.с. 11).

На а.с. 18 міститься платіжне доручення № 062504 від 20.12.2022, з якого вбачається, що ПрАТ «СК «Уніка» здійснило переказ 32 497,29 грн отримувачу ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М»; призначення платежу: «страхове відшкодування згідно договору № 254001/4098/0003512 від 12.12.2019 без ПДВ».

Крім того, до позовної заяви долучено копії: посвідчення водія ОСОБА_6 (а.с. 10); акту огляду транспортного засобу № 5942404362 (дефектна відомість) /а.с. 12/; рахунку № CHC4474106-1 від 16.11.2022 (а.с. 13); ремонтної калькуляції № 6451590735 від 25.11.2022 (а.с. 14-16); страхового акту № 5942404362 від 19.12.2022 (а.с. 17).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 752/17591/22: «16.11.2022 приблизно о 18:07 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 не був достатньо уважним, не належним чином стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху та безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. "б" п. 2.3 п. 10.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.».

Цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, позивач надав відповідь Національної поліції України (ідентифікатор картки: НОМЕР_4) у спеціально відведених графах якої не вказано щодо наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

За таких обставин, керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 , на дату ДТП не була застрахована.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановлю Голосіївського районного суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 752/17591/22, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, на користь позивача з відповідача належить стягнути 32 497,29 грн.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 684,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 3).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса, зазначена позивачем: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА (код ЄДРПОУ: 20033533; адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. «В»; e-mail: office@uniqa.ua):

-32 497,29 грн (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім гривень двадцять дев`ять копійок) сплаченого страхового відшкодування;

- 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич