Вирок № 122089938, 04.10.2024, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/999/24

Номер провадження № 1-кп/708/88/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, не працюючого, не одруженого, малолітніх, неповнолітніх дітей на утриманні не має, депутатом, учасником бойових дій та особою з інвалідністю не являється, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військове звання солдат, відповідно до картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії від 23.07.2024 року визнаний придатним до військової служби, 31.07.2024 року о 10 годині, під час оголошеної на території України загальної мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введения воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжений Указом Президента України за № 469/2024 від 23.07.2024, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був попередженим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період під час вручення останньому повістки про необхідність його прибуття 01.08.2024 року о 14:00 годині до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої відправки до військової частини для проходження військової служби по мобілізації, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану та триває загальна мобілізація, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді підриву обороноздатності держави в особливий період тa бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період, висловив пряму відмову від отримання ним вищевказаної повістки, про що складено акт відмови в отриманні повістки, після чого без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 Ne 3543-ХП та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введения воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжений Указом Президента України за № 69/2024 від 23.07.2024, ухилився від проходження військової служби, а саме: не прибув у вищевказаний день та час, визначений у повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки його до військової частини.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та дав показання про те, що він знав, що в Україні оголошено військовий стан та ведуться активні бойові дії. Він являється військовозобов`язаним, пройшов медичний огляд та визнаний придатним для військової служби, довідку ВЛК не оскаржував. Він свідомо відмовився від отримання повістки про необхідність явки до центру комплектування, не підписавши її, на вказану дату не з`явився, оскільки він один у матері, яка інвалідом не являється, по дагляду за нею він не оформлений, однак якщо його мобілізують, то мати залишиться одна і доглядати її не буде кому.

Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому, повна винуватість останнього, доводиться доказами, дослідженми під час судового розгляду кримінального провадження, а саме:

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , працюючого заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2023 року, який дав свідчення про те, що дійсно, після огляду документів обвинувачений підлягає під мобілізацію, де врахуваввши пояснення останнього, що у нього хвора мати, дали йому час для подачі відповідних документів . Однак, при наступній явці обвинуваченого до ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що підстав для вдідстрочки у останнього немає, оскільки у нього відсутні необхідні документи щодо його матері, у якої, всупереч твердженню ОСОБА_4 , не було ніякої групи інвалідності, на що він виписав обвинуваченому повістку про його явку вкзаний день та час, але обвинувачений відмовився від її отриманні, на зважвючи на роз`яснення йому кримінальної відповідальності за це, на що був складений Акт по даному факту, з яким обвинувачений ознайомився та підписав;

- у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6 , працюючого у ІНФОРМАЦІЯ_2 зі збору документів військовозобов`язаних для відстсроки від мобілізації, який дав свідчення про те, що роз`яснивши обвинуваченому про надання ним необхідного переліку медичних документів щодо стану здоров`я матері що стануть підставою для надання обвинуваченому відстрочки від мобілізації, згідно ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та назавав їх, останнім не було надано за їх відсутності;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка дала свідчення про те, що вона приписана у АДРЕСА_3, а проживає у АДРЕСА_4, є рідною матір`ю обвинуваченого, і якщо його мобілізують, то вона залишиться одна, а тому її доглядати не буде кому так як вона є особою похилого віку та хворою людиною, однак дійсно, ніякої групи інвалідності вона не має, по догляду за нею син ОСОБА_4 не оформлений;

- картою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військове звання "солдат", яка є речовим доказом та згідно якої, ОСОБА_4 придатний до військової служби, підписаною головою та секретарем ВЛК 23.07.2024 року. Обізнаність про його придатність до військової служби підтвердив обвинувачений у судовому засіданні;

-довідкою №1099 військово-лікарської комісії , яка є речовим доказом та згідно якої, солдат запасу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок проведеного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 23.07.2024 року та статті 83в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ - придатний до військової служби. Дану довідку, як встановлено судом та підтвердив обвинувачений, він не оскаржував;

- обліковою картою військовозобов`язаного ОСОБА_4 , яка є речовим доказом та згідно якої прийняв присягу, 23.07.2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним по гр.ІІ ст., тобто є таким, що підлягає мобілізації, перебуває на військовому обліку;

- розпискою - заповнена на на ім"я ОСОБА_4 про одержання 31.07.2024 року о 10 год повістки солдату ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відправку 01.08.2024 року о 14:00 годині для явки за адресою: АДРЕСА_1 , четвертий віділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є речовим доказом та згідно якої, підпис військовозобов`язаного в одержанні повістки - відсутній. Даний факт таож підтвердив у судовому засіданні обвинувачений;

- Актом відмови від отримання повістки від 31.07.2024 року , яка є речовим доказом та згідно якої, начальник відділення обліку та мобілізаційної роботи- заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та інструктор відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставивши свої підписи, підтвердили, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання повістки на відправку 01.08.2024 року з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2. військовозобов`язаного ОСОБА_4 на підставі, зі слів громадянина ОСОБА_4 , хвороби матері. Текст повістки про явку на 01.08.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 було доведено (озвучено) військовозобов`язаному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 10:30 год. 31.07.2024 року. Даний факт також підтверджений обвинуваченим у судовому засіданні, який також підтвердив належність йому підпису про однайомлення з даним Актом;

Суд визнає неналежними доказами надані стороною обвинувачення у письмовому виді показання свідків та ОСОБА_4 у якості підозрюваного, оскільки такі були допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Досліджені речові докази по даному кримінальному провадженні здобуті законним шляхом та відповідають вимогами КПК України, що підтверджується ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду Черкаської області ОСОБА_8 .

А надані стороною обвинувачення процесуальні документи (Витяги з ЄРДР, повідомлення про початок досудового розслідування, постанови про призначення слідчого, групи прокурорів, визнання речовими доказами, направлення матеріалів до ГУНП в Черкаській області з повідомленням про кримінальне правопорушення, рапорти, клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю) доводять проведення досудового розслідування з дотриманням вимог КПК.

Отже, вищенаведеними доказами доведено, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, умисно, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу, відмовився від отримання ним вищевказаної повістки, чим ухилився від проходження військової служби, а саме: не прибув у вищевказаний день та час, визначений у повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінюючи зібрані докази по кримінальному провадженні в їх сукупності, зокрема, в результаті повного, всебічного та об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю.

Показання обвинуваченого про те, що він не ухиляється від призову, однак заходиться по доголяду за матір`ю, яка інівлідом не являється, однак має хвороби та має право на відстрочку, тому й відмовився від отримання повістки, суд відхиляє, оскільки, як встановлено судом , права на відстрочку обвинувачений немає, так як той не надав до ТЦК, що й підтвердили у судовому засіданні свідки, доказаи , які давали йому таке право на відстрочку, оскільки їх у нього немає.

Суд констатує, що ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку, чітко розуміє та усвідомлює свій обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, розуміє відповідні наслідки невиконання такого обов`язку, але свідомо не бажає проходити будь-яку службу в Збройних Силах України. Незважаючи на це, обвинувачений умисно вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання покладеного на нього обов`язку і ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена повністю, обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі і його умисні дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь негативних наслідків, віднесення його до категорії нетяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, на спецобліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за таких обставин справи є осудним, зха місцем проживання характеризується позитивно, будучи не одруженим, проживає разом з матір`ю, як приписана за іншою адресою, довідку про склад сім`ї не надав, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх осіб, будучи працездатним не працює, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальностіне притягувався.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги ст. 50, 65 КК України, зокрема те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

На переконання суду, ухилення від захисту Батьківщини під час збройної агресії російської федераціїї, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Дане підтверджується Постановою ВС ККС від 26.09.2024 року (справа №596/526/23).

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України.

Зважаючи на відсутність щирого каяття обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення - небажання ОСОБА_4 з`являтися в ІНФОРМАЦІЯ_2 для мобілізації, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України чи призначення обвинуваченому покарання, більш м`якого ніж передбачено законом згідно приписів ст.69 КК України.

Наведені обставини, на думку суду, унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.

Покурор в судових дебатах просив призначити покарання обвинуваченому у виді 3 років позбавлення волі.

Виходячи зі встановлених судом обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з мінімальним його строком, передбаченим санкцією статті 336 КК України.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного, відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України, і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався, клопотання прокурора про його обрання до суду не надходило, де підстави для його обрання відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні криманального правопорушення, передбаченого ст. 336КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: облікова карта військовозобов`язаного ОСОБА_4 , карта обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_4 , повістка, акт відмови від отримання повістки та довідка військово-лікарської комісії ОСОБА_4 , які поміщені до паперового конверта та знаходяться у матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1