Рішення № 122089369, 01.10.2024, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/124/24

Провадження № 2/690/107/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2024 року м. Багачеве

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Уманської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представником позивача адвокатом Токар О.М., повноваження якої підтверджено ордером від 15.06.2023 року серії СА № 1064400, подано до суду цивільний позов за змістом якого просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.02.2013 року, та є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу спільний син сторін залишився проживати разом з матір`ю та фактично перебуває на повному її утриманні, так як відповідач виявляє повну байдужість до його життєвих потреб, не виконує свої батьківські обов`язки, взагалі не сплачує аліменти на утримання сина, як наслідок, заборгованість станом на 01.12.2023 року становить 151 984 грн. Більш того, відповідач ніколи не проявляв своєї зацікавленості сином, зокрема його розвитком, успіхами, станом здоров`я. Враховуючи пасивну позицію ОСОБА_2 позивач має складнощі у вирішенні соціально-побутових питань відносно їх спільного сина, зокрема під час зміни місця проживання та навчального закладу, оздоровлення та відпочинку дитини, оскільки здебільшого у кожному з цих випадків необхідна письмова заява батька про згоду. Також вказано, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 в повній мірі відповідає інтересам самої дитини, яка ніколи не відчувала батьківської турботи та підтримки.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що не знає, де на даний час проживає ОСОБА_2 , оскільки після розірвання шлюбу вони припинили спілкування. З того часу, ОСОБА_2 не бачив їх спільного сина та не проявляв жодного інтересу щодо нього. Батьки ОСОБА_2 , які проживають у м. Ватутіне, знають про наявність в них внука ОСОБА_4 , але теж не виявляють прихильності до нього, а також не цікавляться його життям. Також вказала, що з метою забезпечення потреб дитини в 2013 році вона звернулася до суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх спільного сина, однак відповідач відповідне судове рішення взагалі не виконує. Також вказала, що ніколи не чинила перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 чи його батьків з сином ОСОБА_4 .

Представник позивача адвокат Токар О.М. у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимог та просила їх задовольнити, що зумовлено багаторічним свідомим проявом байдужості відповідача до сина, та відсутність обставин, які б виправдовували таку його поведінку.

Представник виконавчого комітету Уманської міської ради в судове засідання не з`явився, міський голова Уманського міської ради Плетньова І.Г. надіслала до суду заяву за змістом якої підтримує заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, під час ухвалення рішення просить врахувати думку дитини, її права та інтереси.

Враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. 171 Сімейного кодексу України, судом з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення його батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього.

Неповнолітній ОСОБА_5 , допитаний з дотриманням вимог ч. 1 ст. 232 ЦПК України, надав суду показання за змістом яких він не пам`ятає свого біологічного батька та взагалі його ніколи особисто не бачив, а лиш на фото, ніколи не спілкувався з ним, ніколи не отримував від нього будь-яких подарунків та взагалі ніколи не відчував, що в нього є тато, в зв`язку з цим не відчуває жодної спорідненості з ним. Водночас сказав, що йому було б цікаво поспілкуватися з біологічним батьком та дізнатися причини такої його поведінки відносно нього. Також пояснив, що мама ніколи не налаштовувала його проти батька та не забороняла шукати його в соціальних мережах, та навіть з її ініціативи декілька років тому він ходив на різдвяні свята в гості до своїх дідуся й бабусі, батьків свого батька, та приніс їм торта, але потім коли хотів прийти до них ще раз, то їх не було дома, тож після цього вони більше не спілкувались.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, у розумінні п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17, а також постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року в справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 року в справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 року в справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 року в справі № 904/853/23, про місце, дату та час розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання неодноразово не з`явився, поважність причин неявки не повідомив, заяв та клопотань від його імені про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань до суду не надходило.

За результатами вжитих судом заходів факту перебування ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, не встановлено.

З огляду на вказане, судом 01.10.2024 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи в заочному порядку за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доводи учасників справи, а також думку неповнолітнього ОСОБА_3 , повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 05.08.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.02.2013 року в справі № 690/6/13-ц, в зв`язку з чим позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , та є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області.

Позивач 29.03.2012 року змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 29.03.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області.

Згідно змісту копій довідок Ватутінського дошкільного навчального закладу № 8 «Зірочка» загального розвитку Ватутінської міської ради Черкаської області від 16.11.2017 року № 80/01-19-03 від 03.04.2018 року № 44/01-16, Уманського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 - колегіум» Уманської міської ради Черкаської області від 21.11.2019 року № 01-21/178, від 19.10.2020 року № 01-21/157, від 13.10.2021 року № 01-21/143, від 27.04.2023 року № 01-21/53, ОСОБА_2 навчальні заклади, де навчався його син ОСОБА_3 , ніколи не відвідував та не цікавився ні успішністю дитини.

За змістом шкільної характеристики, виданої Уманської гімназією № 7 Уманської міської ради Черкаської області неповнолітній ОСОБА_3 характеризується позитивно, спокійний, урівноважений, ввічливий, зарекомендував себе дисциплінованим та старанним учнем, його навчанням та шкільним життям займається матір, а батько контакту з навчальним закладом не підтримує.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 16.01.2024 року № 313/01/01-35 та рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради від 16.01.2024 року доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розрахунку Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області від 18.12.2023 року № 61855 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01.12.2023 року становить 151 984 грн., що відповідає розміру нарахованих до сплати аліментів, тобто ОСОБА_2 жодного разу коштів у якості аліментів на утримання сина на користь позивача не сплатив.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Декларацією прав дитини від 20.11.1959 року, Конвенцією про права дитини 20.11.1989 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, Сімейним кодексом України (далі - СК України) та Законом України «Про охорону дитинства».

Положеннями ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 52 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Одним із принципів Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своїми батьками.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

За змістом ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть позбавлятися батьківських прав, крім іншого, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно змісту роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, та способом захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2018 року в справі № 404/6391/16-ц, від 06.05.2020 року в справі № 753/2025/19, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Водночас посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.01.2022 року в справі № 203/3505/19, суд вважає не релевантними до обставин, встановлених у даній справі.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка відповідно до змісту ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судами може застосовуватися як джерело права, викладеної в Рішенні від 18.12.2008 року в справі «Савіни проти України», національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Також Європейським судом з прав людини в Рішенні від 16.07.2015 року в справі «Мамчур проти України» вказано, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо його виховання та матеріального забезпечення його потреб, оскільки вже упродовж 10 років не бачиться та не спілкується з ним, не цікавиться його життям, здоров`ям, проблемами, не дбає про нормальне самоусвідомлення дитини, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, захоплень, духовних цінностей, не забезпечує належний рівень матеріального утримання, тобто проявляє байдужість до його потреб упродовж тривалого періоду часу, що свідчить про відсутність передумов до виправлення його поведінки в кращий бік по відношенню до сина в майбутньому.

Докази щодо існування об`єктивних та непереборних перешкод, які б перешкоджали чи суттєво унеможливлювали як спілкування ОСОБА_2 із сином, так і можливість прояву його турботи та любові до нього, відсутні.

При цьому, суд враховує, що свідома довготривала пасивна поведінка відповідача фактично вже призвела до втрати спорідненості неповнолітнього ОСОБА_3 з ним, оскільки ОСОБА_3 зазначив, що відповідач хоча і є його біологічним батьком, але є зовсім чужою людиною для нього.

Враховуючи вищевказане, з урахуванням позиції неповнолітнього ОСОБА_3 , суд вважає, що наявні достатні підстави для задоволення заявлених позовних вимог, та вказане не порушуватиме ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виправдовує таке серйозне втручання в сімейне життя відповідача, та відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 .

При цьому, задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 не перешкоджає позивачу в подальшому поновити свої батьківські права та побачитись особисто зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 , шляхом звернення до суду як із заявою про надання йому права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку та строки, визначені ст.ст. 169, 168 СК України, відповідно.

Одночасно суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 22.02.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 270-273, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понесені судові витрати в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ватутінським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складення, має право: на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (попереднє найменування - Ватутіне) Звенигородського району Черкаської області, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 30.03.2012 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 (попереднє найменування - Ватутіне) Звенигородського району Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: виконавчий комітет Уманської міської ради, код ЄДРПОУ 04061613, адреса місцезнаходження: пл. Соборності, 1, м. Умань Черкаської області.

Суддя Линдюк В.С.