Рішення № 122084373, 04.10.2024, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

04.10.2024 Справа № 331/3340/24

Провадження № 2-а/331/22/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря : Байрамової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 09 травня 2024 року про повернення виконавчого документу (дублікату) виданого Жовтневим районним судом,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Стащук В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 09 травня 2024 року про повернення виконавчого документу (дублікату) виданого Жовтневим районним судом 19.01.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стащука Володимира Анатолійовича на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відмовляючи у відкритті провадження суд послався на п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, згідно з яким заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому скаржнику необхідно звернутися з позовом в порядку адміністративного судочинства за правилами положень ч. 5 ст. 287 КАС України.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року (справа №2а-3817 (2010 рік) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до резолютивної частини рішення суд вирішив:

«Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.10.2010 року.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2010 року позивачу було видано виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011року, який було пред`явлено до виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. від 07.11.2011 р., відкрито виконавче провадження №29602282.

17 травня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа по справі № 2-а-3817/10 від 01.11.2011 р..

04 жовтня 2012 року скаржник повторно пред`явила виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011 р. до виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. від 04.10.2012 відкрито виконавче провадження №34521504.

29 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа по справі № 2-а-3817/10 від 01.11.2011 р.

Згідно повідомлення Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області № 10-16/7690 від 13.10.2014 р. виконавчий документ № 2-3817/2010 від 27.12.2010 р. прийнято до обліку.

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що дані про рішення №2-3817/2010 було внесено 10.11.2014 до Реєстру рішень виконання яких гарантується державою, виконавче провадження №45057991 спеціалістом Управління 24.05.2016 р. здійснено редагування виконавчого провадження №45057991, а саме зазначено «стан виконавчого документа помилковий». Надати більш детальну інформацію про стан виконавчого провадження та підтвердження про направлення на адресу стягувана оригіналу виконавчого листа по справі № 2-а 3817/2010 , чи видачу його з архіву управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не має можливості, оскільки архів знищено, згідно акта № 22 від 31.10.2022 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2023 року встановлено факт того, що відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на виконанні в органах державної виконавчої служби Запорізької області не перебувають виконавчі документи, за якими ОСОБА_1 є стягувачем, та стягнення коштів на її користь не виконано.

Таким чином, виконавчий документ по справі № 2-а-3817/10 не перебував на виконанні на час подання заяви про заміну сторони (боржника) у виконавчому листі (дублікат) №2-а-3817/10.

Скаржник (Стягувач) звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому документі. З правових висновків Великої палати ВС, викладених у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17, вбачається, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно до відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29.02.2024 задоволено заяву скаржника про заміну сторони у виконавчому документі.

Відповідно до резолютивної частини ухвали суду суд вирішив:

«Замінити сторону (боржника) у виконавчому листі (дублікат) №2-а-3817/10, виданого Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 19.01.2024 р. з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)».

27 березня 2024 р. скаржник направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) далі по тексту ВДВС, заяву разом з виконавчим листом про відкриття виконавчого провадження.

09 травня 2024 року старший державний виконавець ВДВС ОСОБА_2 за результатом розгляду заяви скаржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3817/10 виданого 19.01.2024 направив на адресу скаржника Повідомлення, яке скаржник отримала поштою 18.05.2024 р., про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Повертаючи ВЛ стягувачу старший державний виконавець ВДВС ОСОБА_2 зазначив про те, що постанова Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ухвалена 27.12.2010р., на виконання якої судом вже було видано виконавчий лист № 2- а-3817/10 від 01.11.2011 року, то його виконання проводиться згідно до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 № 440, а не Законом України «Про виконавче провадження». Тобто, виконавчий лист був повернутий стягувачу без виконання у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем відповідно до п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач не вбачає підстав для повернення такого виконавчого документа стягувачу, а наведені в оскаржуваному повідомленні доводи по те, що вищезазначений виконавчий лист не передбачає заходів примусового виконання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на виконання рішення суду державний виконавець був зобов`язаний зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати позивачці пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року (справа № 2a-3817 (2010 рік), на підставі якого було видано виконавчий лист, а в подальшому видано дублікат виконавчого листа, містить зобов`язальну частину (носить зобов`язальний характер), а саме: Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З таким висновком також погодилось Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м.Запоріжжя Запорізької області (лист від 13.02.2023 № 01-10-10/132), яким було також повернено скаржнику BЛ без виконання у зв`язку з тим, що постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року (справа №2а-3817 (2010 рік)) носить зобов`язальний характер, а тому даний BЛ повинен пред`являтися до органів державної виконавчої служби.

При задоволенні позовних вимог суд зазвичай формулює резолютивну частину рішення аналогічно до того, як такі вимоги були визначені у позовній заяві, необхідно при поданні позову попередньо проаналізувати позовні вимоги на предмет реальності їх виконання у разі задоволення позову. Тому, позивачем чітко була сформульована резолютивна частина позову і як наслідок було отримано зрозумілу для здійснення державним виконавцем заходів для виконання резолютивної частини рішення про зобов`язання ПФ здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У той же час, у законодавстві передбачена можливість звертатися до суду із заявою про роз`яснення порядку і способу виконання судових рішень.

У разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення (стаття 31 Закону).

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просить суд, визнати протиправним та скасувати повідомлення від 09 травня 2024 року про повернення виконавчого документу (дублікату) виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19 січня 2024 року по справі № 2-а-3817/10, винесене старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем; Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийняти до примусового виконання виконавчий лист (дублікат) по справі № 2-а-3817/10, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19 січня 2024 року, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)» здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09 вересня 2024 р. на 10 год 50 хв.

06.09.2024 року до суду від представника відповідача старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білан Д.Г. надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що 09.05.2024 старшим державним виконавцем відділу Біланом Д.Г. розглянуто заяву стягувача щодо примусового виконання та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме - виконавчий лист № 2-а-3817/10, який видав Жовтневий районний суд м. Запоріжжя, про "зобов`язати Управління Пенсійого фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з наступних підстав.

Згідно тексту ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.02.2024 (про заміну сторони) та від 30.11.2023 (про видачу дубліката) по справі № 2-а-3817/10 встановлено, що на виконання постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2010 року позивачу ОСОБА_3 видано виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011 року.

Виконаний лист по справі 2-а-3817/10 набрав законної сили 19.07.2011.

Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19.01.2024 виданий дублікат.

Згідно ч. 2 ст. 246 Кодекс адміністративного судочинства України, у вступній частині рішення зазначаються: дата і місце його ухвалення.

У виконавчому листі № 2-а-3817/10 (дублікаті) зазначена не дата ухвалення рішення, а дата ухвали від 30.11.2023 про видачу дубліката.

Згідно ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно до абзацу першого пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Згідно до абзацу п. 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними. Згідно до абзацу п. 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. N° 440, рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб`єкти, які видані або ухвалені до 01.01.2013 р.

Враховуючи, що постанова Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ухвалена 27 грудня 2010 року, на виконання якої судом вже було видано виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011 року, то його виконання проводиться згідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, а не Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. З Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З вересня 2014 р. № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Згідно п. 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З вересня 2014 р. № 440, заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява):

- реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку) із зазначенням назви банку, його МФО, коду згідно з ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв`язку (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній;

- місця реєстрації (проживання);

- номерів засобу зв`язку.

До заяви додаються:

- оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія);

- копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

- копія паспорта громадянина України;

- документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).

Для отримання повідомлень, передбачених пунктами 9 і 17 цього Порядку, у заяві може зазначатися адреса електронної пошти.

У разі подання органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності).

У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

У разі зміни даних (у тому числі зміни реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв`язку) або внесення змін до документів, що подані згідно з цим пунктом, заявник повідомляє про це органу державної виконавчої служби.

Таким чином, стягувачем помилково подано виконавчий документ по справі № 2-а-3817/10 у порядку положень Закону України "Про виконавче провадження", а не вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440.

Враховуючи викладене, старшим державним виконавцем відділу Біланом Д.Г. прийнято вмотивоване рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

За правилами ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року (справа №2а-3817 (2010 рік) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до резолютивної частини рішення суд вирішив:

«Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.10.2010 року.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с.18-29)

На виконання постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2010 року позивачці було видано виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011року, який було пред`явлено до виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. від 07.11.2011 р., відкрито виконавче провадження №29602282.

17 травня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа по справі № 2-а-3817/10 від 01.11.2011 р.

04 жовтня 2012 року скаржник повторно пред`явила виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011 р. до виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. від 04.10.2012 відкрито виконавче провадження №34521504.

29 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області Морар М.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа по справі № 2-а-3817/10 від 01.11.2011 р. Згідно повідомлення Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області № 10-16/7690 від 13.10.2014 р. виконавчий документ № 2-3817/2010 від 27.12.2010 р. прийнято до обліку. (а.с.21)

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що дані про рішення №2-3817/2010 було внесено 10.11.2014 до Реєстру рішень виконання яких гарантується державою, виконавче провадження №45057991 спеціалістом Управління 24.05.2016 р. здійснено редагування виконавчого провадження №45057991, а саме зазначено «стан виконавчого документа помилковий». Надати більш детальну інформацію про стан виконавчого провадження та підтвердження про направлення на адресу стягувана оригіналу виконавчого листа по справі № 2-а 3817/2010 , чи видачу його з архіву управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не має можливості, оскільки архів знищено, згідно акта № 22 від 31.10.2022 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Як слід з тексту ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.02.2024 (про заміну сторони) та від 30.11.2023 (про видачу дубліката) по справі № 2-а-3817/10, на виконання постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2010 року позивачу ОСОБА_3 видано виконавчий лист № 2-а-3817/10 від 01 листопада 2011 року.

Виконаний лист по справі 2-а-3817/10 набрав законної сили 19.07.2011.

Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19.01.2024 виданий дублікат. (а.с.22-27)

27 березня 2024 р. ОСОБА_4 направила на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) далі по тексту ВДВС, заяву разом з виконавчим листом про відкриття виконавчого провадження. (а.с.29,30)

09 травня 2024 року старший державний виконавець ВДВС ОСОБА_2 за результатом розгляду заяви скаржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3817/10 виданого 19.01.2024 направив на адресу скаржника Повідомлення, яке скаржник отримала поштою 18.05.2024 р., про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.32-34).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що виконавче провадження не може бути відокремлено від судового провадження (справа "Сіка проти Словакії" (Sika v. Slovakia), N2132/02, пп. 23-26, від 13 липня 2006 року). Дану позицію ЄСПЛ підтримує також у справі "Васильчук проти України" (Заява N31387/05, остаточне рішення 10.05.2010).

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Виконання судових рішень, зокрема у цивільних справах, є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

В Розділі III (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802):

1.Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.

2. Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

В судовому засіданні вивчено виконавчий лист № 2-а-3817/10 (дублікат), в якому зазначена як дата ухвали про видачу дубліката виконавчого листа 30.11.2023 р., так і дата набрання законної сили постанови суду від 27.12.2010 р. - 19.07.2011 р.

Тому, твердження державного виконавця про те, що у дублікаті виконавчого листа № 2-а-3817/10 не зазначена дата ухвалення рішення, суд вважає хибним.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Як слід зі змісту вказаної статті, в Законі відсутня така підстава повернення виконавчого документа стягувачу, як невиконання ним положень Постанови КМУ від 03.09.2014 № 440.

Відповідно Статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:

1) засад конституційного ладу в Україні;

2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;

3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:

1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України;

2) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

З наведеного слід, що державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження повинен насамперед керуватись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», який в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ від 03.09.2014 № 440.

Крім цього, як слідує з наданих суду письмових доказів, в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не було оформлено постановою.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що державним виконавцем безпідставно та в спосіб, який не передбачений Законом, повернено позивачці ОСОБА_1 виконавчий документ (дублікат) виконавчого листа, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19 січня 2024 року по справі № 2-а-3817/10, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 09 травня 2024 року про повернення виконавчого документу (дублікату) виданого Жовтневим районним судом, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення від 09 травня 2024 року про повернення виконавчого документу (дублікату) виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19 січня 2024 року по справі № 2-а-3817/10, винесене старшим державним виконавцем відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем;

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийняти до примусового виконання виконавчий лист (дублікат) по справі № 2-а-3817/10, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 19 січня 2024 року, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)» здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя: М.В. Антоненко