Вирок № 122083242, 03.10.2024, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа153/876/24

Провадження1-кп/153/53/24-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в режимі відео конференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за до ЄРДР за №12024020170000065 від 29 березня 2024 року, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Писарівка, Ямпільського району Вінницької області, місце проживання АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого водієм у СТОВ «Писарівка», громадянина України, раніше не судимого, у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурораЯмпільського відділу Могилів-Подільської

окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4

потерпілої (цивільного позивача) - ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого (цивільного відповідача) - ОСОБА_3

захисника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

29 березня 2024 року приблизно о 12 год. 05 хв. ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер, НОМЕР_1 , заїжджаючи заднім ходом у двір багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання впала на щебеневе покриття двору. Внаслідок наїзду ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритого вколоченого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №22 від 26.04.2024 по ступеню тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №CE-19/102-24/7990-IT від 30.04.2024, водій автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду. В діях водія автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , вбачається невідповідність вимогам, п.10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_3 обвинувачується увчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не визнав та пояснив, що 29 березня 2024 року о 12 год. відвозив дочці картоплю по АДРЕСА_2 . В автомобілі разом із ним сиділи дружина та донька. Заїжджаючи у двір житлового будинку він увімкнув лівий поворот, подав звуковий сигнал, подивився у дзеркала і почав рухатись повільно назад. Під час його руху назад почув вигук « ОСОБА_8 » і він різко зупинився, вийшов з автомобіля та побачив потерпілу, яка лежала до гаражів головою, спиною до автомобіля. Він, дружина та його донька допомогли ОСОБА_5 піднятися та запитали, що трапилось. ОСОБА_5 відповіла, що він її збив. Вона кинулась до телефону, подивилась чи цілий телефон. Після чого, він допоміг пройти потерпілій до лавки, запропонували води та завезти в лікарню. В цей час до них підійшов ОСОБА_9 та потерпіла попросила забрати її електровелосипед. Вони зачекали хвилин 20-30 та коли потерпіла побачила велосипед, попросила завезти її в лікарню. Приїхавши в лікарню, вони завели потерпілу в приймальне відділення та знаходились поруч з нею до тих пір, поки не приїхала її родина. Після чого, вона вже з ними не спілкувалась. В лікарні вони запропонували оплатити витрати на лікування, але родичі потерпілої відмовились. Потерпіла в телефонній розмові з його дружиною, сказала телефонувати до її брата. ОСОБА_3 вказав, що має більше 40 років водійського стажу, працює водієм та просить суд не позбавляти його права керування транспортним засобом. На його думку потерпіла могла сама впасти поруч з його автомобілем. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовну заяву про відшкодування моральної шкоди. Щодо обставин події вказала, що 29 березня 2024 року в обідню пору доби вона повільно йшла зі сторони будівельного магазину у двір житлового будинку по АДРЕСА_2 , автомобіль вона не бачила, звукові сигнали не чула. В цей час вона відчула поштовх позаду, нижче поясниці, автомобіль рухався задом. Коли вона впала, почала кричати «Ай». Водій ОСОБА_3 та пасажири відразу вийшли з автомобіля та підішли до неї, допомогли їй піднятися та провели до лавки, щоб посадити. Коли її запитали, що робити вона попросила завезти її в лікарню. Після чого, її посадили в автомобіль, завезли до лікарні, де вона пройшла обстеження під час якого, в неї виявили перелом зі зміщенням. Наступного дня, після операції до неї зателефонувала дружина ОСОБА_3 та повідомила, що в них забрали автомобіль, а тому у них немає коштів, щоб відшкодувати їй витрати на лікування.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що 29 березня 2024 року в обідню пору доби по АДРЕСА_2 він йшов по даній вулиці та бачив, яка на лавці поруч з під`їздом сиділа ОСОБА_5 . Коли він повертався приблизно через 30 хвилин, то побачив, що біля іншого під`їзду у цьому ж дворі ОСОБА_5 сиділа на лавці, поруч стояв автомобіль сірого кольору, який належить ОСОБА_3 . Факт наїзду ОСОБА_3 на ОСОБА_5 він не бачив. Але під час розмови ОСОБА_3 сказав, що випадково зачепив ОСОБА_5 коли здавав назад.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що 29 березня 2024 року в обідню пору доби по АДРЕСА_2 дорожньо-транспортної пригоди він не бачив. Вказав, що ОСОБА_5 прийшла до житлового будинку по АДРЕСА_2 , щоб в його дружини придбати бісер. Коли він вийшов з під`їзду, щоб дістати з гаражу бісер побачив, що навпроти другого під`їзду стоять люди, серед яких була ОСОБА_5 .. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 поїхати в лікарню, але остання відмовилась. Сказала, що її велосипед залишився на базарі. Він запропонував забрати велосипед ОСОБА_5 з базару та завезти до свого гаражу. ОСОБА_5 погодилась та від другого під`їзду вона з ОСОБА_3 пішли до першого під`їзду, сіли в автомобіль і поїхали до лікарні.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що 29 березня 2024 року в обідню пору доби по АДРЕСА_2 , вона разом з батьком та матір`ю приїхали на автомобілі ОСОБА_12 у двір житлового будинку, де вона проживає. Заїжджаючи у двір, потерпілу вони не бачили. Коли батько здавав заднім ходом, вони почули, як крикнула жінка, після чого вийшли з автомобіля, побачили ОСОБА_5 та запитали у неї, що сталось. Допомогли піднятись потерпілій, провели її до лавочки, запропонували води та поїхати в лікарню або додому. ОСОБА_5 попросила відвезли її в лікарню. Після чого, вони всі сіли до автомобіля та поїхали в лікарню. Приїхавши до лікарні, вони пройшли реєстрацію та провели потерпілу до ренген кабінету. Медичний персонал викликав поліцію.

Не зважаючи на позицію обвинуваченого, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яка підтверджується наступними доказами, а саме:

Рапортом від 29 березня 2024 року з якого встановлено, що 29 березня 2024 року о 12 год. 10 хв. в приймальне відділення Ямпільської ЦРЛ було доставлено ОСОБА_5 у зв`язку із отриманою травмою у вигляді закритого перелому шийки лівого стегна. Дані тілесні ушкодження ОСОБА_5 отримала внаслідок ДТП у дворі житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.149).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 29 березня 2024 року з план схемою, фототаблицями до нього, відповідно до якого заступником начальника ВП№1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_13 за участю понятих та в присутності водія ОСОБА_3 було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди двір житлового будинку по АДРЕСА_2 , розташування автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 та місце де знаходився пішохід після наїзду (а.с. 129-135).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 11 квітня 2024 року та відеозаписом слідчого експерименту, відповідно до якого, за участю: ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 та двох понятих, ОСОБА_3 відтворив обставини механізму вчинення ДТП, яка мала місце у дворі житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.127-128).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 16 травня 2024 року та відеозаписом слідчого експерименту, відповідно до якого, за участю: потерпілої ОСОБА_5 та двох понятих, ОСОБА_5 відтворила обставини вчинення ДТП, яка мала місце у дворі житлового будинку по АДРЕСА_2 та заподіяння їй тілесних ушкоджень (а.с.153-154).

Постановою про визнання предметів (документів) речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 29 березня 2024 року з якої вбачається, що автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження, як речовий доказ (а.с.138).

З копії ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року встановлено, що на автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 було накладено арешт з правом передачі даного автомобіля на зберігання законному власнику (а.с.139).

З висновку експерта №СЕ-19/102-24/6317-ІТ від 12 квітня 2024 року встановлено, що у деталях та вузлах рульового керування, гальмівної системи автомобіля «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено (а.с.142- 145)

З висновку експерта №СЕ-19/102-247990-ІТ від 30 квітня 2024 року встановлено, що дорожній обстановці водій автомобіля Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 , з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 , мав технічну можливість попередити ДТП. В діях водія автомобіля Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.157-160).

З висновку експерта №22 від 26 квітня 2024 року встановлено, що тілесне ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді закритого вколоченого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням могло виникнути від дії тупого/их, твердого/их, предмета/тів або від співудару об них, можливо 29 березня 2024 року під час дорожньо-транспортної пригоди та по ступеню тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.146-148).

Вказані письмовіта речовідокази усвоїй сукупностіцілком табеззаперечно підтверджуютьнаявність вдіях ОСОБА_3 вини увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України.Вони доводятьтой факт,що ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia», реєстраційний номер, НОМЕР_1 , заїжджаючи заднім ходом у двір багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження .

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вищезазначені, безпосередньо досліджені докази вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_5 , ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Особі, яка вчинила кримінально каране діяння, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер його діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває (а.с.23,121-126). Син обвинуваченого ОСОБА_14 з 19 квітня 2022 року по даний час, призваний на військову службу та перебуває у складі Збройних Сил України, захищає та відстоює суверенітет, боронить територіальну цілісність та недоторканність України (а.с.20).

З досудової доповіді наданої представником Могилів-Подільського районного сектору №3 філії ДУ "Центр пробації" у Вінницькій області щодо обвинуваченого ввбачається, що за результатами зібраної інформації існує низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства (а.с.66-71).

Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд бере до уваги вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" згідно яких, призначаючи покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно до п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ч.ч.1,2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Обставин, які б, відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України, суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого: вчинення злочину вперше, його поведінку після вчинення злочину, а саме обвинувачений ОСОБА_3 після вчинення ДТП підняв потерпілу, запропонував води та відвіз до приймального відділення КНП "Ямпільської ЦРЛ" для надання їй медичної допомоги. Суд враховує характер, мотиви допущених ОСОБА_3 порушень правил безпеки дорожнього руху та відсутність умислу на вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, суд також приймає до уваги те, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований у СТОВ "Писарівка", працює з 01 березня 2022 року водієм автотранспортних засобів, за місцем роботи характеризується позитивно, як дисциплінований працівник, який виконує добросовісно свої обов`язки. Багато працює та допомагає іншим співробітникам машинно-тракторного стану (а.с.19, 21-22).

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_15 покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також санкцією ч.1 ст.286 КК України, крім основного покарання, передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2 ст.69 КК України, на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України як обов`язкове, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, наслідки, які спричинило дане порушення, особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у віці 55 років, працює на посаді водія з 2022 року та позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, про реалізацію принципу індивідуалізації покарання та можливість застосування ст.69 КК України, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу та без позбавлення права керування транспортними засобами. Так, як позбавлення права керування транспортними засобами позбавить обвинуваченого можливості заробляти кошти та поставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище, оскільки обвинувачений працює на посаді водія, що є основним видом його трудової діяльності та заробітку.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, таке покарання стосовно ОСОБА_16 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину. Так, ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 350 000 грн. Стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн. Цивільний позов ОСОБА_5 мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 29 березня 2024 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 їй було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. 30 березня 2024 року їй було проведено лікування, а саме операцію тотальне безцементне ендопротизування лівого кульшового суглова системою IRENE. Згідно лікувальних та трудових рекомендацій ОСОБА_5 необхідний нагляд травматолога за місцем проживання в амбулаторному порядку, ЛфК, масаж, розробка рухів, еластичне бинтування нижніх кінцівок 4 тижні, ходьба на милицях з дозованим навантаженням 1,5 місяців, приймати лікарські препарати та зняти шви. Також наголошує на ризиках, які були пов`язані з оперативним втручанням з приводу ендопротезування лівого кульшового суглобу, яке передбачало застосування анестезії (враховуючи вік хворої 75 років), складність оперативного втручання, деяку нестабільність артеріального тиску, наведене прямо загрожувало життю та здоров`ю ОСОБА_5 у перенесенні нею операції. Наведені вище наслідки кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 постали для ОСОБА_5 як суттєво травмуючі, обумовили фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, досі перешкоджають можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто спричинили потерпілій моральні страждання. Таким чином, вона зазнала моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 350 000 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника та водія автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , застрахована згідно полісу в АТ «СГ «ТАС». Оскільки ОСОБА_3 , який керував вищевказаним автомобілем обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відтак АТ «СГ «ТАС» є відповідальною особою за завдані збитки відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи обставини, при яких позивачу була спричинена моральна шкода, глибину, тяжкість її моральних страждань, а також виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за можливе стягнути з АТ «СГ «ТАС» (привтане) на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 160000 грн.

Обвинувачений (відповідач) ОСОБА_3 заперечував проти задоволення цивільного позову потерпілої. Надав суду відзив наступного змісту: вважає, що потерпіла порушила ПДР України, а саме знаходилась на проїжджій частині догои, коли він здавав заднім ходом для паркування та подавав звукові сигнали, що спричинило її травмування. Тягар доведення будь-якої шкоди лежить на потерпілій. Разом з цим, потерпілою особою не надано жодних доказів, які б підтверджували вказаний нею розмір відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову представник позивача посилається на необхідний нагляд травматолога за місцем проживання в амбулаторному порядку, масаж, ЛФК, розробка рухів, еластичне бинтування, ходьба на милицях, прийом лікарських препаратів, але не надає жодних доказів для підтвердження вказаних витрат. Таким чином, відповідач вважає, що потерпілою (цивільним позивачем) недоведно розмір заподіяної їй моральної шкоди у сумі 350000 грн. Окрім цього вказав, що між ним та страховою компанією АТ «СГ «ТАС» укладено поліс №АТ/4396958 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даним полісом забезпечений його транспортний засіб «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоровю особи -320000 грн., за шкоду заподіяну майну 160000 грн., розмір франшизи 3200 грн. Таким чином, вважає, що саме страховик повинен бути належним відповідачем за цим позовом, а він може нести відповідальність лише у разів, якщо виплати страхового відшкодування для покриття збитків будуть перебільшувати встановлений ліміт відповідальності страховика, тому стягнення з нього відшкодування завданого в результаті ДТП у сумі 350000 грн задоволенню не підлягають.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС», повідомлений про день та час розгляду справи до судового засідання не з`явився. Разом з тим, надав суду відзив на позов потерпілої ОСОБА_5 в якому заперечував проти задоволення цивільного позову з тих підстав, що для отримання страхового відшкодування потерпілій особі необхідно звернутись до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Однак позивач (потерпіла) не зверталась до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, а отже є всі підстави залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, зазначив, що після звернення із заявою про страхове відшкодування та надання документів, які підтверджують витрати на лікування, що не дає можливості визначити розмір моральної шкоди,яка відшкодовується страховиком, відповідно до п.24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст.26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю.

Щодо вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 (цивільного відповідача) була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №4396958. Відповідно до полісу страхова сума на одного потерпілого складає 320 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та 160 000 грн за шкоду, заподіяну майну (а.с.76).

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст.35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст.128 КПК України.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа №465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині стягнення з АТ «Страхова група «ТАС» (привтане) та обвинуваченого ОСОБА_3 завданої моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у сумі 350000 грн. та стягнення з АТ "СГ "ТАС" (приватне) 160 000 грнь моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння обвинуваченим, потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_5 безсумнівно отримала моральні страждання, які мають бути відшкодованими в порядку та розмірі встановленому законом.

Між тим, позивачем пред`явлені однакові за змістом, але різні за об`ємом, вимоги до двох відповідачів ОСОБА_3 та АТ «СГ «ТАС» (приватне), тож визначений судом розмір моральної шкоди має бути розподілений пропорційно між останніми.

Слід урахувати, що загально відомим фактом, який не потребує доказуванню, є те, що будь-яке тілесне ушкодження супроводжується болем. При цьому, установлені в потерпілого тілесні ушкодження в момент заподіяння, та з моменту заподіяння до моменту відновлення цілісності частини тіла та загоєння ран, людина відчуває біль та дискомфорт, зміни в сталому образі життя, через вимушеність отримувати лікування, відвідування лікарів, а також ураховуючи частину тіла, яка отримала пошкодження (нога) - вимушені зміни в житті через неможливість пересуватися як у господарських справах (особистих), так і пов`язаних із трудовою діяльністю та самозабезпечення. Тобто, суд має враховувати не лише ступінь тяжкості ушкодження, отриманого болю, а також період часу, який потерпіла зазнала вимушених змін та страждань. На думку суду таким періодом є час з моменту заподіяння до моменту повного одужання (відновлення) відповідно до встановленого порядку визначення ступеню тяжкості тілесного ушкодження (середньої тяжкості) - втрата працездатності менш ніж на одну третину, тривалістю не менше 21 дня.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.

З досліджених судом документів, які були долучені до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в період з 29 березня 2024 року по 05 квітня 2024 року та з 17 травня 2024 року по 31 травня 2024 року проходила лікування у зв`язку із отриманими 29 березня 2024 року тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості, внаслідок ДТП (а.с.151-152). Суд також враховує, що 29 серпня 2024 року ОСОБА_5 , було встановлено першу групу інвалідності (копія довідки до акту огляду МСЕК Серії 12ААГ №812132 (а.с.150).

З досліджених судом документів, які були долучені захисником обвинуваченого, судом було встановлено, що ОСОБА_3 працює водієм в СТОВ «Писарівка» в період з 01 березня 2022 року по даний час. За період роботи з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 рік його дохід склав 48673 грн., тобто середня заробітна плата обвинуваченого у місяць становить 12 169 грн. (а.с.19).

Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені потерпілою вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, майновий стан відповідача, виходячи з принципу зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що позивачу відповідно до вказаних міркувань щодо отриманих страждань, рівня втручання та вимушених змін, тривалість лікування, завдано шкоди, яка судом оцінюється в сумі 50 000 грн. і на думку суду, є цілком рівнозначною та достатньою, ураховуючи та співставляючи цю суму з розміром доходу, який отримує обвинувачений, прожитковим мінімумом для працездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні в 2024 році.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Враховуючи, що витрати на лікування ОСОБА_5 документально не підтверджені і загальний строк розладу здоров`я ОСОБА_5 у зв`язку із ДТП становить 22 дні, суд вважає, що розмір страхового відшкодування потерпілій на лікування складав би 5600 грн. (6500грн/30*22). Однак, позивач в поданому позові не ставить питання про стягнення на їй корись страхового відшкодування витрат, які вона понесла у зв`язку із лікуванням після ДТП, а просить суд стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди суму 160000 грн.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З урахуванням вищевикледного, суд знаходить підстави для стягнення з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) на корись потерпілої моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто у сумі 280 грн.

Наведене також доводить, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_15 визначається шляхом віднімання визначеного розміру шкоди, який підлягає стягненню з АТ «СГ «ТАС» (приватне), з розміру, який судом визначений як загальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню в цьому провадженні (50000 грн.(загальний розмір моральної шкоди) 280 грн. (стягнуто зі страхової) = 49720 грн.

В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди суд відмовляє, з врахуванням принципу розумності, визначеному ст.23 ЦК України, а також з врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати та рівня доходів, які отримуються на території України.

В межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Так, відповідно до ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, вирішуючи питання щодо скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, з огляду на наведені вимоги кримінального процесуального закону, зважаючи на те, що майно, на яке накладено арешт, не підлягає спеціальній конфіскації, санкція ч.1 ст.286 КК України не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оцінка вартості зазначеного транспортного засобу з метою забезпечення цивільного позову ані потерпілою, ані її представником не проводилася та останні не наполягали на накладенні арешту на вказане майно з метою забезпечення цивільного позову потерпілої, суд приходить до висновку про необхідність скасування накладеного ухвалою слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року арешту на транспортний засіб автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Долю речових доказів в порядку п.9 ст.100 КПК України слід вирішити наступним чином: автомобіль «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як власнику вказаного транспортного засобу необхідно вважати повернутим.

Відповідно до вимог ст.ст.118,124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_15 витрати по проведенню судової експертизи, оформленої висновком експерта №СЕ-19/102-24/6317-ІТ від 12.04.2024 року в розмірі 2650 грн. 48 коп. та висновком експерта №СЕ-19/102-24/7990-ІТ від 30.04.2024 року в розмірі 1195 грн., тобто у загальному розмірі 3845 грн. 48 коп., що підтверджується відповідними довідками про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, на користь держави (а.с.144,156).

Що стосується заяви представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 про стягнення судових витрат за надання професійної правової допомоги, суд керується наступним.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст.118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Зі змісту заяви представника потерпілої (цивільного позивача) вбачається, що, між потерпілою ОСОБА_17 та адвокатом ОСОБА_6 було укладено договір про надання правової допомоги. Також до заяви долучено копію договору про надання правової допомоги від 21 травня 2024 року, розрахунок суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу від 01 жовтня 2024 року, копію акту наданих послуг та квитанцію до прибуткового касового ордера №01-10/24 від 01 жовтня 2024 року про сплату ОСОБА_5 гонорару адвокату ОСОБА_6 в рахунок оплати професіної правничої допомоги, згідно договору про надання правової допомоги від 21.05.2024 року у розмірі 50 000,00 грн.

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, суд вважає, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілою витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 10 000,00 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Разом з тим суд наголошує, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій для задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не застосовувався. Враховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 69 КК України, ст.ст. 100, 124, 126, 127, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст.23, 1167,1168, 1177, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання із застосуваннямст.69КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень та без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в загальній сумі 3845 (три тисячі вісімсот сорок п`ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок на залучення експертів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області №153/487/24 від 01 квітня 2024 року скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12024020170000065 від 29.03.2024 року, а саме:

автомобіль «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як власнику вказаного транспортного засобу необхідно вважати повернутим.

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , АТ «СГ «ТАС» (приватне) про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у сумі 49720 (сорок девять тисяч сімсот двадцять) гривень.

Стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя : ОСОБА_1