Ухвала суду № 122082920, 04.10.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3739/24

Провадження № 1-кп/610/194/2024

УХВАЛА

04.10.2024 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12023220000000678, який надійшов з Харківської обласної прокуратури, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області з Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12023220000000678 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 190 КК України.

Ухвалою судді від 24 вересня 2024 року вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін на 27 вересня 2024 року.

27 вересня 2024 року обвинуваченим продовжено строки дії запобіжних заходів, а підготовче судове засідання було відкладено до 04 жовтня 2024 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, клопотань не заявив.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в підготовче судове засідання не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, просили розглядати справу без їх участі. Судом, з урахуванням того, що потерпілі проживають за межами Харківської області, а також введення в Україні воєнного стану, ухвалено проводити підготовче судове засідання за відсутності потерпілих, що відповідає вимогам КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та їх захисники адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відповідно, які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

При цьому,обвинувачений ОСОБА_4 просив судзупинити судове провадження відносно нього, оскільки він є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією.

Суд, перевіривши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування на відповідність вимогам КПК України, дійшов таких висновків.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

У статтях 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, разом з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувачення, як зазначено в п. 13 ст. 3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, поняття "формулювання обвинувачення", як складової частини обвинувального акта, має визначатися у логічному зв'язку з положеннями ст. 374 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям "формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним". Так, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку, в разі визнання особи винуватою, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12023220000000678, який надійшов до Балаклійського районного суду Харківської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділи чужим майном, а саме: 14 червня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_16 у загальній сумі 21650,00грн; 30 червня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 у загальній сумі 77100,00грн. Органом досудового розслідування вказані дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються у тому, що вони спільно, умисно, з корисливих мотивів, діючи у складі організованої групи, шляхом обману заволоділи чужим майном, а саме: 05 серпня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 у загальній сумі 9 995 грн; 21 серпня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_12 у загальній сумі 786278,03грн; 28 вересня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_13 у загальній сумі 37800,00грн; 29 жовтня 2023 року заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_17 у загальній сумі 95500,00грн. Органом досудового розслідування вказані дії обвинувачених кваліфіковані за ч. 5 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, організованою групою.

При цьому, як зазначено в обвинувальному акті, саме обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується створення організованої групи, в якій він, крім іншого, виконував роль організатора та керівника, здійснював розподіл функцій, ролей та обов`язків між співучасниками, розроблення планів вчинення кримінальних правопорушень тощо.

Відповідно до вищевказаних вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинувачених склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Суд дійшов висновку, що обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню вказаним вимогам не відповідає.

Як убачається з обвинувального акта, по жодному з епізодів вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими, органом досудового розслідування не вказано місце їх вчинення, як в цілому, так місце вчинення окремих дій співучасників, направлених на досягнення спільної мети.

Єдиною згадкою про місце вчинення протиправних дій, яке міститься в обвинувальному акті, є твердження про те, що 14 червня 2023 року ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 здійснила запит на переведення грошових коштів з номеру мобільного телефону ОСОБА_16 на власну банківську карту АТ КБ "ПриватБанк" у сумі 3 750 грн.

Проте, вказані дії ОСОБА_8 стосуються лише одного, самого першого з інкримінованих епізодів кримінальних правопорушень, який є менш тяжким за інші, а також є лише одною з багатьох дій, направлених на досягнення загальної мети, і далеко не основною.

Орган досудового розслідування при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, які вважає встановленими та при формулювання обвинувачення має вказати місце вчинення кримінальних правопорушень, у т.ч. місце вчинення основних (організаційних) або переважної більшості дій, направлених на досягнення єдиної спільної мети.

Вказуючи в обвинувальному акті, що обвинувачені в подальшому переводили грошові кошти потерпілих в готівкові за допомогою банкоматів самообслуговування, слідчий взагалі не вказує адреси або координати місцезнаходження вказаних банкоматів. Зазначення даної інформації має істотне значення, оскільки також може вказувати на місце вчинення кримінальних правопорушень.

У випадку ж неможливості встановлення точних місць вчинення кримінальних правопорушень, орган досудового розслідування повинен зазначити про це в обвинувальному акті.

Крім того, орган досудового розслідування, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які вважає встановленими, та при формулюванні обвинувачення відносно обвинуваченої ОСОБА_8 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 30 червня 2023 року, взагалі не вказує в чому полягали дії обвинуваченої ОСОБА_8 , тобто які саме дії вчинила остання для досягнення спільної мети.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьєта Сассі проти Франції", п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення кримінального правопорушення є неможливим, а ухвалене судове рішення буде вважатися незаконним.

Крім того, відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо місця вчинення кримінальних правопорушень позбавляє суд можливості визначити територіальну підсудність кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

З наданого суду обвинувального акта відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 неможливо встановити у межах територіальної юрисдикції якого суду вчинені кримінальні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що "фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява 7360/76) визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Пунктом 22 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що судом першої інстанції є місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження суд направляє обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності.

Разом зцим,зазначені вищенедоліки обвинувальногоакта,унеможливлюють вирішенняпитання про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Вирішуючи клопотанняобвинуваченого ОСОБА_4 про зупинення судового провадження, суд доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення саме під час проходження ним військової служби, а не до призову на військову службу, та на теперішній час до нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дію якого продовжено ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 27.09.2024 до 25 листопада 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314-316, 371, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотання обвинуваченого ОСОБА_4 прозупинення судового провадження відмовити.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12023220000000678 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 190 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя