Ухвала суду № 122082064, 03.10.2024, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1136/24

Провадження № 1-кп/0182/847/2024

У Х В А Л А

03.10.2024 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2023 за № 12023040000000114 , по обвинуваченню

ОСОБА_3 , дата народження: рік 1974, місяць вересень, число - 14, місце народження м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 301-1, ч.2 ст. 301-1, ч.3 ст. 301-1 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 27.01.2023 за № 12023040000000114 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 301-1, ч.2 ст. 301-1, ч.3 ст. 301-1 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 04.10.2024.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовження злочинної діяльності. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою, де він фактично мешкає. Вважає, що ризики, на які посилається прокурор, нічим не доведені, оскільки він ніколи не переховувався і не збирається переховуватись; всі речові докази по справі були вилучені, тому ризику їх знищення також немає.

Захисникобвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання свого підзахисного та теж просила змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт. При цьому захисник зауважила, що заявлені ризики не обґрунтовані і доказів їх існування не надано. Так, на думку захисника відсутній ризик переховування обвинуваченого, оскільки у країні зараз діє воєнний стан і у ОСОБА_3 немає можливості покинути територію України. Окрім того, дружина обвинуваченого надала письмову заяву, згідно якої у випадку зміни запобіжного заходу гарантує належну процесуальну поведінку чоловіка та сумлінне виконання ним умов домашнього арешту.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжкого злочину. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, „Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, суд вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду), бо обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Також суд вважає, що наявний й ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, бо обвинувачений, знаходячись на свободі, будучи обізнаним у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, може спотворити чи знищити документи, які мають значення для судового розслідування.

В той же час, що стосується наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що такі ризики не існують, оскільки у клопотанні прокурором взагалі не зазначено, у чому вони полягають, а тому вони є не доведені та нічим не обґрунтовані.

Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше не судимий; має постійне місце проживання та роботи а також те, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному придбанні та умисному зберіганні дитячої порнографії з метою розповсюдження, приймається до уваги й об`єм зазначених матеріалів, а також вік дітей зображених на відеофайлах.

В той же час посилання захисника на особу обвинуваченого, його міцні соціальні зв`язки як на підстави змінити запобіжний захід з тримання під варти на домашній арешт, то тут слід зазначити, що більшість з цих обставин існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а, відтак, вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не спроможні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, оскільки наразі правослухняна поведінка обвинуваченого зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не його високими моральними якостями.

Тому суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_3 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 04.10.2024, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов`язаний визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК.

Згідно п. 3 ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливотяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Тому, враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає доцільним зменшити розмір попередньо обраної ОСОБА_3 застави та обрати йому заставу - 150 розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає454200 грн., вважаючи,що такийрозмір заставибуде дієвимзапобіжним заходомі цілкомдостатньою мірою,щоб гарантувативиконання обвинуваченимпокладених нанього обов`язків.

Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: рік 1974, місяць вересень, число 14 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 02 грудня 2024 р.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 150 розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає454200 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із АДРЕСА_2 , в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, кожному окремо, що у разі нез`явлення обвинуваченого за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятиднів здня їїоголошення безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного судум.Кривого Рогу. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_1