Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер 175/10183/24
провадження 2-а/175/65/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у смт. Слобожанське адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження та стягнення витрат,
ВСТАНОВИВ:
15.07.2024 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження та стягнення витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.06.2024 поліцейський взводу № 1 роти № 4 БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП ст. сержант поліції Гладкий Є.Г. виніс постанову серії БАА №470195 про скоєння позивачем ( ОСОБА_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосував до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Як зазначено в постанові: 22.06.2024 року о 22.10 год. в м. Краматорськ по вул. К.Білокур біля будинку № 32 водій ОСОБА_1 здійснював рух на ТЗ ВАЗ 211183 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування т.з. відповідної категорії, чим порушив вимоги п.п. 2.1 А ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В графі № 7 постанови зазначено, що до постанови додається - відео з бодікамери.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії працівників поліції при її винесенні протиправними, у зв`язку з чим й звернувся до суду.
Представник позивач в позові просив прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 470195 винесену 22.06.2024 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП ст.сержантом поліції Гладким Є.Г. про скоєння ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, відповідних заяв чи клопотань не надавав.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно фабули постанови, 22.06.2024 року о 22.10 год. в м. Краматорськ по вул. К.Білокур біля будинку № 32 водій ОСОБА_1 здійснював рух на ТЗ ВАЗ 211183 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування т.з. відповідної категорії, чим порушив вимоги п.п. 2.1 А ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. В графі № 7 постанови зазначено, що до постанови додається - відео з бодікамери.
Проте, позивач в своєму позові пояснює, що по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що 22.06.2024 року о 22.10 год. він не керував у м. Краматорськ Донецької області по вул. К.Білокур біля будинку № 32 транспортним засобом ВАЗ 211183 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування т.з. відповідної категорії.
Жодного доказу щодо керування ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 транспортним засобом при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування т.з. відповідної категорії поліцейські ОСОБА_1 не надали.
А тому слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні вимог ПДР України.
Враховуючи зазначене, дії позивача не можна вважати порушенням п.п. 2.1 А Правил дорожнього руху.
По-друге, частина 1 та 2 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» містить виключний перелік підстав для зупинення транспортного засобу.
В ч. 3. ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Тобто, транспортний засіб, яким нібито 22.06.2024 року о 22.10 год. керував ОСОБА_1 , мав бути законно зупинений співробітниками поліції, а в противному випадку протиправність зупинки ставить під сумнів й саму подальшу процедуру складання адміністративного матеріалу.
В зв`язку з тим, що працівники не зупиняли транспортний засіб позивача, тому у політтейських підстав вимагати у позивача пред`явлення саме таких документів (посвідчення водія) не було. Доказів зворотного відповідач не надав.
Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що волій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР. за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Такі висновки, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
В тому числі, із вказаним правопорушенням Позивач не був згоден, пояснював поліцейським, що він не керував транспортним засобом, а коли керував транспортним засобом, то у нього завжди при собі є посвідчення водія категорії «В», позивач просив поліцейського, який розглядав справу, надати докази керування ним транспортним засобом, надати докази керування ним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, але йому у цьому було відмовлено.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до статті 268 КУпАП Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отож, при винесенні даної постанови не були враховані вимоги ст. 268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: відповідач не надав можливості скористатися правом на ознайомлення з матеріалами справи, не надав можливості на збір і надання доказів.
Поліцейські в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція № 1395), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853.
Відповідно до п. 5 розділу III Інструкції № 1395 поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Пунктом 8 розділу III Інструкції № 1395 передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Згідно п. 9 розділу III Інструкції № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Також судом було встановлено, що оскаржувана Постанова не містить відомостей про причини зупинення позивача.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів
Положеннями статей 276, 278, 279, 280-285 КУпАП встановлено, які дії орган (посадова особа) повинен провести при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, чітко регламентовано порядок розгляду справи та обставини, які при цьому підлягають з`ясуванню, зокрема: місце розгляду справи; строки розгляду справи; порядок розгляду справи, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2794 цього Кодексу.
Принцип застосування адміністративної відповідальності лише за наявності вини. Застосування відповідальності без наявності вини, можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством, що регулює конкретні суспільні правовідносини.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
За приписами ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 470195 від 22.06.2024 року, винесена з порушенням норм адміністративного законодавства.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно адміністративного судочинства України завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов`язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Таким чином, в зв`язку з задоволенням позовних вимог судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ..
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 7, ч. 1 ст. 126, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження та стягнення витрат - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 470195 винесену 22.06.2024 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП ст.сержантом поліції Гладким Є.Г. про скоєння ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гри..
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Васюченко
Судове рішення № 122079443, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 18.09.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 175/10183/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: