Рішення № 122078921, 23.09.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24622/23

2/760/1144/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Букіної О.М.

при секретарі Кавун В.В.

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просить суд визнати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) 17 грудня 2010 року, актовий запис №1857, недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем уклав шлюб, який був зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) 17 грудня 2010 року, актовий запис № 1857.

Вказує, що при реєстрації шлюбу ні позивач, ні відповідач, не мали наміру створити сім`ю, а шлюб було укладено з метою отримання відповідачем місця реєстрації у Києві та як наслідок роботи, медичного обслуговування та пільг у м.Києві.

Згода позивача на реєстрацію шлюбу з ОСОБА_5 відбулася під впливом психологічного тиску з боку відповідача.

При цьому, позивач зазначає, що до кінця не розумів всю повноту юридичних наслідків, які випливають з реєстрації фіктивного шлюбу між сторонами.

Вказує, що ні до реєстрації шлюбу, а ні в продовж перебування у шлюбі між сторонами ніколи не існувало почуття любові, близькості та сімейних обов`язків, що вони не проживали разом як подружжя, та у них немає спільних фотографій та не було спільного відпочинку. Вже тривалий час позивач не знає де перебуває відповідач та не спілкується з нею.

Посилаючись на те, що шлюб між сторонами був укладений без наміру створити сім`ю та набуття обов`язків як подружжя, тобто є фіктивним, позивач просив визнати укладений з відповідачем шлюб недійсним.

З урахуванням викладеного вище, просить суд позов задовольнити.

20.10.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

26 січня 2024 року від позивача надійшло клопотання про виклик свідків.

11 березня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів, та судові повістки про виклик до суду. Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд вважає повідомлення відповідача про розгляд даної справи належним.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву також подано не було.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який був зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), актовий запис № 1857, що підтверджується копіє свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Після укладення шлюбу відповідач прізвище не змінювала.

Згідно зі ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із позовною заявою про визнання шлюбу недійсним, внаслідок його фіктивності, позивач посилалася на ту обставину, що при реєстрації шлюбу ні позивач, ні відповідач не мали наміру створити сім`ю,

Частинами 1, 2 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

Відповідно до абзацу 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16ц.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на покази свідків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , сусідка позивача показала, що дружину відповідача ОСОБА_5 не знає. Зустрічалася з позивачем всього декілька разів на рік. Про те, що позивач одружений свідку нічого не відомо. Відносно відносин позивача з відповідачем у справі їй особисто нічого не відомо. Зі слів позивача свідку відомо, що відповідач ОСОБА_5 вимагала гроші у позивача та продавала йому з націнкою речі, які сама ж і купувала.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що дружину відповідача ОСОБА_5 не знав та ніколи не бачив. Бачився з позивачем раз на місяць. Щодо його відносин з відповідачем у справі йому нічого не відомо. Зі слів позивача знає, що разом з позивачем проживала квартирантка і при відвідинах позивача квартира була запущена. Пояснив, що у день засідання суду дізнався про одруження позивача та з дружиною позивача особисто ніколи не зустрічався.

Свідок ОСОБА_1 , рідний брат позивача у судовому засіданні пояснив, що він знав ОСОБА_5 , як дружину ОСОБА_1 . Показав, що відповідач багато хотіла від позивача, але у позивача з нею не було ніяких стосунків. Свідок пояснив, що його ставлення до відповідача у справі негативне, оскільки зі слів позивача йому відомо, що після одруження позивач запитувався у відповідача чи може він на неї розраховувати і чи буде вона надавати йому допомогу, якщо йому стане зле, у відповідь на що, відповідач сказала, що хоче квартиру. Щодо мети укладення шлюбу відповідача з позивачем свідок пояснив, що зі слів позивача йому відомо, що такою метою була реєстрації відповідача у м.Києві з подальшим працевлаштуванням. У той же час, свідок пояснив, що позивач одружився з відповідачем заради допомоги та йому не відомо чи жили вони як чоловік та жінка. Підтвердив, що коли відповідач працювала, то проживала в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , в інший час проживала на дачі. Свідку відомо, що відповідач придбала собі квартиру в м. Ірпень та оформила її на себе та на доньку. Свідок також пояснив, що коли у сторін не було спільного бюджету, позивач виписав відповідача з квартири де вони разом проживали. Коли виписали відповідача з квартири, свідок не пам`ятає та про ці обставини йому відомо зі слів позивача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина перша, друга статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає, що покази вказаних вище свідків не містять інформації щодо підстав та мотивів укладення шлюбу між сторонами, оскільки даним свідкам не відомо про те, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Обставини щодо сімейного життя позивача, свідкам відомо лише зі слів останнього.

Покази свідка ОСОБА_1 , суд оцінює критично, оскільки свідок є рідним братом позивача та є зацікавленою особою. Крім того, обставини щодо мотивів укладання шлюбу позивача з відповідача, свідку відомо зі слів позивача.

Аналізуючи наявні у справі докази, з урахуванням наданих позивачем пояснень у ході розгляду справи, суд вважає, що обставини в обґрунтування заявлених вимог позивача не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність ознак фіктивності укладеного шлюбу.

Так, у судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог позивач підтвердив, що укладаючи шлюб з відповідачем він мав на меті, що на старості не залишатися на одинці та буде мати особу, яка буде опікуватися ним.

Вказував, що вони з відповідачкою спочатку спільно проживали в одному житловому приміщенні, спільно проводили час, були поєднані спільним побутом, вели спільне господарство. Крім того, відповідач здійснювала догляд за позивачем. Позивач та відповідач мали близькість та сімейні обов`язки, які є між чоловіком та дружиною. З часом відносини позивача та відповідача стали псуватися, вони почали менше спілкуватися, почали вести окремі бюджети та проживати окремо. Позивач наголошував, що відповідачка більшість свого часу проводила у себе на дачі, повертаючись додому до нього використовувала його помешкання як місце для задоволення власних потреб. Будь-яких обов`язків, як подружжя не виконувала, що за переконанням позивача свідчить про те, що метою укладання шлюбу з боку відповідача була лише матеріальна зацікавленість та необхідність отримання реєстрації з метою влаштуватися на роботу в м.Києві та отримання інших пільг, як мешканця столиці.

Та обставина, що на початку сімейного життя сторони проживали разом, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки як подружжя, що підтверджено позивачем у суді свідчить про намір сторін на створення сім`ї.

У той же час, та обставина, що позивач помилився щодо характеру шлюбно-сімейних відносин, які хотів та мав на меті отримати від відповідача за спливом часу, жодним чином не свідчить про фіктивність укладено шлюбу, а є підставою для розірвання шлюбу.

Доводи позивача щодо мотивів укладання шлюбу відповідача з метою працевлаштуватися та отримати реєстрацію у м.Києві, спростовуються його ж поясненнями у суді щодо наявності взаємних прав та обов`язків, як подружжя після реєстрації шлюбу.

Фактично доводи позивача про визнання шлюбу недійсним мають на меті вирішення інших спірних питань, що пов`язані з реєстрацією шлюбі сторін.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що у сторін не було наміру на створення сім`ї та набуття взаємних прав та обов`язків,як подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі досліджених доказів, судом встановлено, що на момент укладення шлюбу між позивачем та відповідачем, шлюб був зареєстрований з наміром створити сім`ю, а тому підстави для визнання його недійсним, відповідно до положень Сімейного кодексу України відсутні.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, як необґрунтованого.

Керуючись ст.ст. 21-25, 38-41 СК України, ст.ст. 5, 13, 77, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача,поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року

Суддя: О.М. Букіна