Вирок № 122078758, 04.10.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/4611/24

пр. № 1-кп/759/995/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за № 12024100080000594 від 13.02.2024, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бугумбай, Актюбинської області, Республіки Казахстан, громадянина України, який здобув середню-спеціальну освітою, не працює, розлучений, має на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 24, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 12.02.2024, о 15 год. 25 хв., знаходячись неподалік магазину «Епіцентр», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-В, вирішив таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Епіцентр К» ідентифікаційний код 32490244.

З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан, 12.01.2024, о 15 год. 28 хв., зайшов до магазину «Епіцентр», який розташований за вищевказаною адресою, де почав оглядати полиці з товаром, з метою відшукання предмету посягання.

В подальшому ОСОБА_3 , обрав товар, який бажав таємно викрасти, а саме: кліщі переставні, арт. 20622625, у кількості 7 шт., загальною вартістю 2 533 грн. 13 коп. (без урахування ПДВ); пилу по дереву, арт. 20632819, у кількості 1 шт., вартістю 302 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ); струбцину-зажим, арт. 20648375, у кількості 3 шт., загальною вартістю 245 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ); струбцину-зажим, арт. 20648628, у кількості 1 шт., вартістю 37 грн. 48 коп. (без урахування ПДВ), а всього майна на загальну суму 3 118 грн. 10 коп. (без урахування ПДВ), після чого сховав вищевказані товари під власну куртку.

В подальшому ОСОБА_3 направився до лінії кас та не розрахувавшись за товар вийшов із магазину «Епіцентр», виконавши тим самим всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак не довів злочин до кінця, оскільки був затриманий працівниками охорони разом з викраденим при ньому чужим майном.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважаєвважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, за ознак повторності, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому в обвинувальному акті зазначено та в судовому засіданні прокурор посилається на те, що 17.10.2019 вироком Новокаховського міського суду Херсонської області ОСОБА_3 був засуджений за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, а з 14.09.2020 по 15.02.2024 перебував у розшуку в іншому кримінальному провадженні, а відтак сторона обвинувачення вважає ці обставини дають підставу для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за кваліфікуючою ознакою «повторно».

Водночас, єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні. У ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні (висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 (справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що матеріали даного кримінального провадження № 12024100080000594 від 13.02.2024 (за одним епізодом закінченого замаху на крадіжку) не містять будь-якого документального підтвердження щодо засудження ОСОБА_3 за раніше вчинений тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні до 12.02.2024 та на момент вчинення 12.02.2024 кримінального правопорушення ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України не мав судимості, оскільки відсутні відомості про скасування покарання з випробуванням, яке було призначене ОСОБА_3 17.10.2019 вироком Новокаховського міського суду Херсонської області, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення ОСОБА_3 таку кваліфікуючу ознаку як «повторність».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Відповідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця; обставину, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він розлучений, неофіційно працює, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами є призначення покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, а саме відсутність настання тяжких наслідків, з огляду на особу винного, який неофіційно працює, має на утриманні малолітню дитину, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, приймаючі до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив надати йому шанс стати на шлях виправлення без позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, встановлених ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся та судові витрати відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст.ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- DVD-диск з відео з камер спостереження, які зберігаються в матеріалах справи - залишити при матеріалах справи;

- кліщі переставні, 7 шт.; пилу по дереву, 1 шт.; струбцину-зажим, 3 шт.; струбцину-зажим, 1 шт., поміщені до спецпакету та передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №150978 - повернути власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1