Рішення № 122073743, 30.09.2024, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1640/24

Провадження № 2/739/345/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лукаш Н.Я.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі позивач) звернулося до суду з позовом ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення безпідставно набутої пенсії у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 55000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії АВБ №068390 від 15 березня 2019 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 березня 2019 року по 31 березня 2020 року та призначено виплату пенсію. При цьому, враховуючи запроваджений на території України з 12 березня 2020 року карантин, дія якого неодноразово продовжувалася, та беручи до уваги положення пункту 14-6 Прикінцевих положень Закону України №1058, відповідачу з 01 квітня 2020 року було продовжено виплату пенсії по інвалідності. 25 квітня 2022 року відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення йому виплати пенсії, у зв`язку з чим, з 01 травня 2022 року виплату пенсії йому було припинено. Внаслідок цього за період 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2022 року утворилася перевиплата пенсії на суму 55 000 грн. 00 коп., яка підлягає поверненню. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону України №1058 застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміни даних та обставини, які спричиняють зміну статусу застрахованої особи в десятиденний строк з моменту їх виникнення. Дане зобов`язання також відображено в пам`ятці пенсіонера. Оскільки відповідач у визначений строк не повідомив позивача про обставини, що спричиняють зміну припинення виплати пенсії, то виникла переплата у розмірі 55 000 грн., яка на думку представника позивача підлягає стягнення з відповідача на підставі статей 1212, 1215 ЦК України.

Представником відповідача було подано відзив на позов в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю, вказує, що саме органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України у порядку, встановлено законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд, відповідно саме КМЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради не виконав свого обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 35 Закону №1058-IV. Також вказує, що зайво виплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише у разі зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних і цей перелік підстав для утримання перевиплати є вичерпним. Водночас, жодних доказів недоброчесності відповідача чи подання ним недостовірних даних матеріали справи не містять. Також представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6000 грн. 00 коп.

У судове засіданні представник позивача не з`явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав та висловився проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заяви та клопотання учасників справи

Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та визначено відповідачу строки для подання відповідні на відзив і заперечень, а позивачу строк для подання відповідні на відзив.

Ухвалами суду від 28 серпня 2024 року та 18 вересня 2024 року у справі було призначено судове засідання в режимі відеоконференції для забезпечення можливості представнику відповідача взяти участь у судовому розгляді.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Як встановлено, з 15 березня 2019 року відповідачу за результатами огляду, проведено МСЕК, було встановлено ІІІ групу інвалідності, загального захворювання з ураженням ОРА, на строк до 01 квітня 2020 року (а.с. 41).

У зв`язку з цим позивачем відповідачу було призначено щомісячну виплату пенсії у розмірі 1 497 грн., яка з 01 липня 2019 року була збільшена до 1564 грн. 00 коп., а з 01 грудня 2019 року до 1638 грн. 00 коп. (а.с. 18-19).

При цьому,02квітня 2020року набравчинності ЗаконУкраїни «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)№540-ІХ,яким РозділXV«Прикінцевіположення» ЗаконуУкраїни «Прозагальнообов`язкове державнепенсійне страхування»№1058доповнено пунктом14-6такогозмісту: у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю».

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року карантин на території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було скасовано з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року.

Отже, відповідач у зв`язку із запровадженням на території України карантину не пройшов повторного огляду МСЕК до 01 квітня 2020 року.

При цьому, на підставі наведених вище положень законодавства позивачем відповідачу правомірно було продовжено виплату пенсії по інвалідності після 01 квітня 2020 року, розмір якої було збільшено до 2300 грн. 00 коп. (а.с. 20-39).

25 квітня 2022 року відповідач подав позивачу заяву про припинення виплати йому пенсії по інвалідності ІІІ групи, вказавши, що не буде проходити огляд на комісії МСЕК (а.с.40).

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законом України №1058-ІV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Частиною першою статті 30 Закону України №1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України №1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно частини першої статті 50 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно допункту 4вказаної постановизі змінами,внесеними Постановоюправління Пенсійногофонду України№ 25-3 від25листопада 2014року, у разі припинення виплати пенсії відповідно дочастини першоїстатті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

При цьому статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1)заробітна платаі платежі,що прирівнюютьсядо неї,пенсії,допомоги,стипендії,відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертю,аліменти таінші грошовісуми,надані фізичнійособі якзасіб доіснування,якщо їхвиплата проведенафізичною абоюридичною особоюдобровільно,за відсутностірахункової помилкиз їїбоку інедобросовісності збоку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, у разі безпідставного набуття особою грошових коштів, виплачених їй у якості пенсії, такі кошти поверненню не підлягають, якщо вони були виплачені відповідною фізичною або юридичною особою добровільно, при цьому відсутня рахункова помилка з боку такої особи, а також недобросовісність з боку набувача коштів.

Викладене вище свідчить, що механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає можливість стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо мала місце рахункова помилка з боку платника пенсії, або ж надмірна виплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання, зокрема внаслідок подання ним недостовірних даних.

Вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 (справа №554/6495/17-ц), від 31 жовтня 2019 року (справа №607/657/17), та від 20 березня 2019 року (справа №345/1493/17-ц).

Такі ж висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Крім того, аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, (провадження № 6-151цс13), від 02 липня 2014 року, (провадження № 6-91цс14), у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 (справа № 536/487/17-ц).

Суд зазначає, що в силу положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Як з`ясовано у судовому засіданні жодної рахункової помилки позивачем, як платником пенсії, призначеної відповідачу, при її нарахуванні допущено не було, при цьому відповідач отримував пенсії по інвалідності і після 01 квітня 2020 року, тобто строку, визначеного випискою з акта огляду МСЕК серії АВБ №068390, за рішенням позивача з огляду на запровадження на території України карантину.

Судом не встановлено жодної вини відповідача в тому, що він не пройшов чергового огляду МСЕК під час дії карантину в Україні.

Жодних обставин, які б спричиняли припинення виплати відповідачу пенсії по інвалідності з 01 квітня 2020 року і про які відповідач повинен був би повідомити позивачу, не настало.

Також суд враховує, що відповідач, маючи законні підстави для подальшого отримання пенсії по інвалідності до припинення дії на території України карантину, добровільно подав 25 квітня 2022 року до Пенсійного фонду України заяву про припинення виплати йому пенсії, хоча не зобов`язаний був це робити, що свідчить про його сумлінність.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пенсії, призначеної у зв`язку з інвалідністю, виплата якої була здійснена у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2022 року на загальну суму 55 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп., при цьому відповідачем здійснено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову повністю, то відповідно до статті 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат відсутні.

Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розгляд справи віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Як вбачається, відповідачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу згідно договору від 26 липня 2024 року (а.с. 56-57), представником відповідача надано суду копії квитанції до прибуткового касового ордера від 26 липня 2024 року, з якої вбачається сплата відповідачем за вказаним договором 6000 грн. 00 коп. Також надано копію акту виконаних робіт з їх детальним описом від 08 серпня 2024 року, з якого вбачається, що представник відповідача знайомився з матеріалами справи протягом 30 хв., підготував відзив на позов протягом 4 год., планував брати участь у справі протягом 1 год. та планував витратити 30 хв. на отримання рішення і виконавчих документів у канцелярії суду. При цьому фактично представник відповідача брав участь у судового розгляді з використанням відеоконференції протягом 27 хв. і до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області для отримання рішення у справі та інших документів станом на час ухвалення судом рішення не з`являвся.

За таких обставин, враховуючи складність справи та обсяг виконаних представником робіт, час, витрачений на виконання цих робіт, а також ціну позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу 2 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування судових витрат 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 04 жовтня 2024 року.