Рішення № 122071420, 24.09.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1852/24

Провадження № 2/953/1908/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судових засідань Кузьменко Б.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Шовков Олег Сергійович,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»,

представник відповідача Бушуєв Олег Владиславович,

третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Шовков О.С., звернулась до суду із позовною заявою до ТОВ «AIA ФІНАНС ГРУП», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за №32316 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що в травні 2023 року позивачу стало відомо про те, що 03 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66693958 щодо примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №32316, вчиненого 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., щодо стягнення заборгованості у загальному розмірі 29900 грн з ОСОБА_1 25 квітня 2023 року приватним виконавцем Подолянко І.А. винесено постанову про передачу виконавчого провадження №66693958 приватному виконавцеві Нордіо В.В. 25 квітня 2023 року приватним виконавцем Нордіо В.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №66693958. Позивач заперечує наявність кредитних зобов`язань та вважає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням норм діючого в Україні законодавства, зокрема, з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та за відсутності підстав вважати, що заборгованість є безспірною, а також на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений.

Аргументи учасників справи.

Представник відповідача ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» - Бушуєв О.В. надав до суду заперечення на суму витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що представник позивача не надав повний комплект документів, що підтверджує витрати позивача про надання правової допомоги, у відповідності ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 30-05/2023 від 30.05.2023 взагалі не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції та вартість виконаних робіт, що є порушенням п. 2. ст. 9. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже цей акт не можна вважати первинним документом. В п. 4.1. договору № 30-05/2023 від 30.05.2023 вказано, що сума правничої допомоги становить 15000 грн, що протирічить сумі, вказаної в позовній заяві. Крім того, відсутні докази оплати правничої допомоги. Позовна заява, яка складена представником позивача, є шаблонною та не потребує поглиблених знань в юриспруденції, та такою, що має багато аналогів в українській судовій практиці. Сума стягнення за виконавчим написом нотаріуса, який оскаржувався у даній справі становить 29900 грн, відповідно, сума витрат на правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє позивач становить 20000 грн, що складає 66,88 % відсотків від суми стягнення. Представник позивача 29.03.2024 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі, очевидно не вважаючи справу достатньо складною, щоб давати особисті пояснення. Отже, на думку представника відповідача, сума витрат на правничу допомогу є такою, що навмисно штучно збільшена і не відповідає критерію розумного розміру, у зв`язку із чим, вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, недоказаними та таким, що порушуює права відповідача та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Рух справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», третя особа -приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюзалишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шовков О.С., про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 15 березня 2024 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 ,який дієв інтересахпозивача ОСОБА_1 ,про забезпеченняпозову задоволеноповністю,зупинено стягненняна підставівиконавчого документа виконавчогонапису №32316,вчиненого 18березня 2021року приватнимнотаріусом Обухівськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті простягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «АІАФІНАНС ГРУП»заборгованості закредитним договором№1981771від 19вересня 2019року урозмірі 29900гривень (виконавчепровадження №66693958,виконавець приватний виконавецьвиконавчого округуХарківської областіПодолянко І.А.).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову повернуто заявнику.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання повторно не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядкуст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З матеріалів справи слідує, що 19 вересня 2019 року між ТОВ «АІА «ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №1981771, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на наступних умовах: сума кредиту 10500 грн, граничний строк повернення кредиту і плати за користування кредитом 30 днів під 347 % річних (пункти 1.1., 2.6 договору; паспорт споживчого кредиту до договору; заявка № 1981771 на отримання кредиту), який нотаріально не завірений.

18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинений виконавчийнапис,зареєстрований вреєстрі за№32316, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором 1981771 від 19 вересня 2019 року, укладеним з ТОВ «АІА «ФІНАНС ГРУП». Строк платежу за кредитним договором 1981771 від 19 вересня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 19 жовтня 2019 року по 03 березня 2021 року. Сума заборгованості складає 29900 грн, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10500 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 19400 грн. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання - 3 роки.

03.09.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. відкрито виконавче провадження № 66693958 з виконання виконавчого напису № 32316, вчиненого 18.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА «ФІНАНС ГРУП» заборгованість у розмірі 29900 грн.

06.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 в межах вказаного виконавчого провадження № 66693958.

25.04.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 66693958.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Так, згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Згідно пункту 1 цього Переліку, виконавчі написи на договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, вчиняються лише тоді, коли такі договори посвідчені нотаріально.

Пункт 2 Переліку, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис на договорі кредиту, що не є нотаріально посвідченим, втратив свою силу згідно Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20.05.2015.

Разом з тим, ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» містить імперативну норму про те, що виконавчий напис нотаріуса видається лише якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у відносинах під юридичними особами - не більше року, або ж законом встановлений більший строк давності для певної конкретної вимоги.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні.Суд зазначає, що заперечень чи доказів на спростування викладених позивачем обставин, відповідачем не надано.Так, а ні відповідачем, а ні приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., не надано жодних належних та допустимих доказів безспірності оспорюваного виконавчого напису, в тому числі:належним чином завіреного договору, банківських виписок за період заборгованості, який зазначений в оспорюваному виконавчому написі, розрахунків суми заборгованості та відсотків за період заборгованості виконавчого напису, повідомлень про порушення основного зобов`язання, доказів про належне повідомлення боржника щодо заборгованості, довідки про відсутність спору на момент звернення з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріусом. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріус належним чином переконався у безспірності розміру сум, встановив, у якому розмірі виникла заборгованість, як по тілу кредиту,так і по відсоткам.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 6 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, виходячи з наведеного, враховуючи, що у суду відсутні будь-які відомості на підтвердження тієї обставини, що на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису у нотаріуса були наявні документи, які б свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а також те, що кредитний договір був нотаріально посвідчений, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Представником позивача - адвокатом Шовковим О.С. у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

До позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової допомоги № 30-05/2023 від 30.05.2023, який укладений між адвокатом Шовковим Олегом Сергійовичем та ОСОБА_1 .

Згідно п. 4.1. зазначеного договору вартість гонорару адвоката за підготування документів та представництво клієнта за цим договором у суді першої інстанції сторони визначили у фіксованому розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Розмір гонорару не залежить від кількості судових засідань, підготованих документів і т.ін.)

Від представника позивача судом також одержано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2024 до договору № 30-05/2023 від 30.05.2023.

Від представника відповідача - ОСОБА_3 судом одержано заперечення на суму витрат на правову допомогу, в якій зазначив, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є значно завищеними, зважаючи на предмет позову та неспівмірність з ціною позовних вимог, а тому просив в цій частині відмовити повністю.

За змістом ч. 1 ст.58ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1ЗУ «Проадвокатуру таадвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст.1вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст.30ЗУ «Проадвокатуру таадвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом статей 10,11,12,13ЦПК України при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1ст. 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд не знаходить підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 20000 гривень, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги № 30-05/2023. Договір містить відомості щодо визначення позивачем та його адвокатом розмір гонорару за надання правничої допомоги у цій справі у сумі 15000 грн, однак відповідно до переднього розрахунку суми судових витрат позивач зазначає суму 20000 грн, між тим зазначена розбіжність положень позовної заяви та договору про надання правової допомоги ніяким чином не обгрунтовується позивачем та її представником.

До суду надано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2024 до договору № 30-05/2023 від 30.05.2023, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв надані послуги, а саме: ознайомлення з матеріалами надами клієнтом, надання клієнту усних консультацій і роз`ясеень, усний правовий аналіз; здійснення адвокатських запитів; виготовлкення та подача позову до суду; представництво клієнта в суді. Однак в зазначеному акті не конкретизується кількість годин витрачених на послуги, вартість години роботи/послуги та вартість кожної конкретної послуги. Загальна вартість наданих послуг відповідно до зазначеного акту визначається у п. 4.1. договору про надання правової допомоги, тобто у розмірі 15000 грн, що суперечить попередньому розрахунку суми судових витрат викладених у позовній заяві, де вказано 20000 грн.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковійпостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від19лютого 2020року усправі №75/9215/15-цвказано,що прирозгляді справисудом учасникисправи викладаютьсвої вимоги,заперечення,аргументи,пояснення,міркування щодопроцесуальних питаньу заявахта клопотаннях,а такожзапереченнях протизаяв іклопотань (ч.1ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи наведене та положенняст. 141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача не є обґрунтованими. Однак, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач понесла, тому вважає таку суму безпідставно завищеною.

Зокрема, оплата наданої адвокатом правничої допомоги у розмірі 15000 грн, визначеної адвокатом, враховуючи такі критерії, як складність справи, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, є явно завищеною порівняно із ціною позову, оскільки його розмір складає 69% від розміру заявлених позовних вимог. Також суд звертає увагу, що акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не містить відомостей щодо витраченого адвокатом часу на виконання певних робіт, в акті ззазначено про представнимцтво клієнта в суді, хоча розгляд справи відбувався у відсутність сторін на підставі наданої представником позивача заяви про розгляд справи без його участі.

Суд доходить висновку, що складність спірних правовідносин (категорія справи), ціна позову, свідчить, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, який просить позивач є необ`єктивним та непропорційним з погляду на зазначені вище обставин.

Разом з цим, суд вважає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи, заяви відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення таких у розмірі 6000 грн.

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Згідно платіжних інструкцій №0.0.3517133418.1 від 09 березня 2024 року та №0.0.3517136404.1 від 09 березня 2024 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн, та 605,60 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1816,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 137, 141, 265, 272, 274-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «AIA ФІНАНС ГРУП», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №32316 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 29900,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «AIA ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ,

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 41184403, місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1-Б,

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, місцезнаходження: м. Дніпро, прт. Слобожанський 93, оф. 3.

Суддя Бобко Т.В.