Рішення № 122063010, 30.09.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3789/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника - адвоката Ляшенко-Гаркуша О.В.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його повторно розглянути заяву (клопотання) від 05.10.2023 року № 83 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем не прийнято рішення у встановлений законом строк щодо заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років.

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що шляхом вільного волевиявлення та поіменного голосування депутатами Новомиргородської міської ради рішення стосовно надання ТОВ «Прогрес» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 7 років земельної ділянки орієнтовною площею 2,5 га., яка розташована на території Новомиргородської міської ради (за межами населених пунктів) не прийнято у зв`язку тим, що не набрало потрібну кількість голосів від депутатського складу Новомиргородської міської ради (а.с.42-44).

Позивачем також подано відповідь на відзив. Вказує, що відповідачем не прийнято жодного рішення по суті заяви (задовольнити або відмовити), чим допустив протиправну бездіяльність (а.с.48-50).

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років (а.с.11).

Розпорядженням Новомиргордського міського голови Кіровоградської області від 14.05.2024 року №111-р скликано чергову тридцять сьому сесію на 27.05.2024 року, на яку було винесено, зокрема, земельні питання (а.с.30).

Листом від 22.05.2024 року відповідач повідомив позивача, що його заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років буде розглянута на черговій тридцять сьомій сесії 27 травня 2024 року (а.с.31).

Відповідно до поіменного голосування з питання «Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ «Прогрес», питання не набрало достатньої кількості голосів (рішення не прийнято) (а.с.28).

Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, приписами ЗК України чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у користування, розглядає клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк та приймає одне із рішень: або дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому у випадку відмови таке рішення має містити мотивовану відмову із конкретним зазначенням причин такої відмови, а також посиланням на норми закону.

Водночас варто врахувати й те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин зокрема й щодо одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності

При цьому за наслідком розгляду клопотання (заяви) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про надання такого дозволу або рішення про відмову у затвердженні такої документації, яке приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Водночас судом установлено, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років відповідачем не прийнято жодного із передбачених ЗК України рішень, що суперечить вимогам статті 123 ЗК України.

Окрім того, суд враховує й те, що Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок, згідно з яким протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування не містять чіткого та однозначного рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, що полягає у неприйнятті одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданої заяви позивача.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень.

Водночас рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена адміністративна процедура.

Зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Отже, недотримання усіх необхідних передумов для надання дозволу на розробку проекту землеустрою унеможливлює для прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача. При цьому надання дозволу в такому випадку призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років за результатами якого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2022 року у справі № 560/1651/20, від 25 травня 2022 року у справі № 520/11145/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21, а також Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 600/3514/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 120/1643/22 та ряду інших.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн.(а.с.32), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано суду акт виконаних робіт на суму 10 000 грн.

Суд зазначає, що справа є типовою та поширеною категорією справ, а підготовка позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики та нормативно-правових актів. Матеріалами даної справи не підтверджується участь адвоката у зборі додаткових доказів для підготовки позовної заяви, складення заяв з процесуальних питань тощо. Також слід зазначити те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а позовні вимоги задоволенні частково.

Відтак, враховуючи предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати, які підлягають відшкодуванню на користь позивача слід зменшити, а тому співмірною сумою відшкодування понесених витрат є 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради щодо не прийняття рішення за заявою (клопотанням) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» від 05 жовтня 2023 року № 83, згідно якої ТОВ «ПРОГРЕС» просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду на 7 років, згідно доданої схеми місця розташування, орієнтовною площею 2,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка була отримана Новомиргородською міською радою 05.10.2023 року.

Зобов`язати Новомиргородську міську раду на найближчій сесії розглянути заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» від 05 жовтня 2023 року № 83, згідно якої ТОВ «ПРОГРЕС» просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду на 7 років, згідно доданої схеми місця розташування, орієнтовною площею 2,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка була отримана Новомиргородською міською радою 05.10.2023 року, з урахуванням висновків суду,

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (ЄДРПОУ 03757241) сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (04055104).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (ЄДРПОУ 03757241) витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (04055104).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО