Рішення № 122062460, 03.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуСправа №160/6268/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у відшкодуванні недоотриманої ОСОБА_1 з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суми пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період з 06.04.1985 по 25.08.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації пенсії, відповідно до Закону;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 частину недоотриманої пенсії за період з 20.09.2021 по 08.11.2023 в розмірі 27300,72 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 20.09.2021. Позивач отримував пенсію як особа з інвалідністю 3 групи, внаслідок загального захворювання, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). При розгляді заяви щодо зміни страхового стажу, набутого станом на 01.01.2004, позивачем виявлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано його трудовий стаж з 06.04.1985 по 25.08.1992. Позивач зауважує, що незарахування до загального трудового стажу вказаних 7 років 4 місці суттєво вплинули на розмір суми призначеної позивачу пенсії. Після здійснення перерахунку пенсії за заявою позивача з`ясувалося, що розмір пенсії ОСОБА_1 мав складати 4914,85 грн. Тобто, позивач впродовж двох років щомісячно недоотримував пенсію у розмірі 1137,53 грн. Таким чином, сума недоотриманої пенсії за період з 20.09.2021 по 08.11.2023 розрахунково становить: 1137,53 грн. х 24 міс. = 27300 грн.72 коп., що є для позивача значною матеріальною шкодою. Також позивач наголошує, що пенсія позивача у 2024 році має бути проіндексована з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі Постанова №185), якою встановлено коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,0796. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач, навіть після з`ясування того, що ОСОБА_1 з вини відповідача щомісячно недоотримував суми пенсії, добровільно відмовляється сплатити різницю недоплачених коштів за період з 20.09.2021 по 08.11.2023 у сумі 27 300,72 грн. За викладених обставин, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з відповідача моральну шкоду.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалою суду від 18.06.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано витребувані докази.

Ухвалою суду від 14.08.2024 зобов`язано ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії 4 та 5 сторінок трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

На виконання вказаної ухвали сторонами надано витребувані докази.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

З 20.09.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

09.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зміни страхового стажу, набутого станом на 01.01.2004.

09.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

На підставі вказаної заяви позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не відшкодування недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 20.09.2021 по 08.11.2023, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 06.04.1985 по 25.08.1992, суд зазначає таке.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XII) та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 міститься наступні записи, зокрема (мовою оригіналу):

Днепропетровский радиозавод

№2: 20.02.1984 принят в цех №14 учеником слесаря-сборщика радиоаппаратуры;

№3: 25.04.1949 переведен слесарем-сборщиком радиоаппаратуры первого разряда;

№4: 06.04.1985 уволен по ст. 38 КЗоТ УССР по собственному желанию.

Нижнеднепровский труботракторный завод

№5: 26.04.1985 принят в трубный цех №2 электросварщиком листов и лент 3 разряда;

№6: 13.10.1989 уволен по ст. 38 КЗоТ УССР, собственное желание;

№7: 23.10.1989 принят на должность учителя физического воспитания, в неполную среднюю школу №41;

№8: 17.08.1992 уволен по ст. 38 КЗоТ УССР по собственному желанию;

Среднее профтехучилище №58

№9: 25.08.1992 принят преподавателем физвоспитания;

№10: 25.08.1993 уволен с занимаемой должности по ст. 38 КЗоТ Украины.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за формою РС-право, з якої випливає, що до страхового стажу позивача, серед іншого, зараховані періоди:

-з 20.02.1984 по 06.04.1985 1 рік 1 місяць 14 днів;

-з 26.04.1985 по 13.10.1989 4 роки 5 місяців 18 днів;

-з 23.10.1989 по 17.08.1992 2 роки 9 місяців 25 днів;

-з 25.08.1992 по 25.08.1993 1 рік 0 місяців 1 день.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.01.2024 №499-54260/Н-01/8-0400/24, яким повідомлено, що по заяві від 09.11.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004. З 01.11.2023 до загального страхового стажу зараховано періоди роботи з 26.04.1985 по 13.10.1989, з 23.10.1989 по 17.08.1992 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 . Розмір пенсії з 01.11.2023 складає 4 914,85 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховані періоди роботи з 26.04.1985 по 13.10.1989, з 23.10.1989 по 17.08.1992, з 25.08.1992 по 25.08.1993 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Разом з цим, позивач просить зарахувати цілісно період з 06.04.1985 по 25.08.1992.

Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача не містять доказів його роботи у періоди з 07.04.1985 по 25.04.1985, з 14.10.1989 по 22.10.1989, з 18.08.1992 по 24.08.1992.

Втім, спірні періоди роботи позивача, що відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (записи №4-№9), зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

За викладених обставин, вимога щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 06.04.1985 по 25.08.1992 задоволенню не підлягає.

В частині вимог про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням індексації у відповідності до положень Постанови №185, суд зазначає таке.

Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 Закону № 1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії, зокрема військовослужбовцям.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Підстави для проведення індексації визначено статтею 4 Закону № 1282-XII, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за правилами пункту 4 якого частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У свою чергу, у зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон № 2040-IX), яким, зокрема статтю 64 Закону № 2262-XII та частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII було викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII в редакції Закону №2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) в редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 01.03.2022, визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп (2)х100% - 100%

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Таким чином, повноваження щодо визначення розміру та порядку проведення індексації пенсії шляхом її перерахунку через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у межах бюджету Пенсійного фонду надано Кабінету Міністрів України на виконання вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, у зв`язку із чим з 2019 року Порядком №124, з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески впроваджено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

При цьому, згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З метою забезпечення проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України визначав розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема у 2021 році цей показник становив 1,11 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою № 118, у 2023 році - 1,197 згідно з Постановою № 168.

Пунктом 1 Постанови №185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Пунктом 6 Постанови №185 установлено, що з 01.03.2024 до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679), пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

На підставі пункту 3 Постанови №185 у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2024 на виконання вимог Постанови №185.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 з урахуванням індексації відповідно до вимог Постанови №185.

В частині вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в частині відмови у відшкодуванні недоотриманої ОСОБА_1 сум пенсії та стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 частину недоотриманої пенсії за період з 20.09.2021 по 08.11.2023 в розмірі 27300,72 грн, суд зазначає таке.

Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Судом встановлено, що з 20.09.2021 ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

09.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зміни страхового стажу, набутого станом на 01.01.2004.

09.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

На підставі вказаної заяви позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.

Втім, при призначенні позивачу пенсії з 20.09.2021 відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано періоди роботи з 26.04.1985 по 13.10.1989, з 23.10.1989 по 17.08.1992.

Як було зазначено вище, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.01.2024 №499-54260/Н-01/8-0400/24 повідомлено, що по заяві від 09.11.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004. З 01.11.2023 до загального страхового стажу зараховано періоди роботи з 26.04.1985 по 13.10.1989, з 23.10.1989 по 17.08.1992 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 . Розмір пенсії з 01.11.2023 складає 4 914,85 грн.

Згідно з пунктом 1.8. Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 87 №1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Оскільки при призначення пенсії незарахування до трудового стажу періодів роботи позивача з 26.04.1985 по 13.10.1989, з 23.10.1989 по 17.08.1992 відбулося з вини відповідача, що призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , слід зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з дати призначення йому пенсії по дату проведення перерахунку з урахуванням зарахованих вище періодів, а саме, з 20.09.2021 по 31.10.2023.

В частині вимог щодо стягнення конкретних сум пенсії, суд зазначає про передчасність таких вимог, оскільки суми пенсії лише на виконання цього рішення будуть нараховані. Поки спірні суми не є нарахованими, відсутні правові підстави для задоволення вимог про їх стягнення.

За викладених обставин, в цій частині вимог суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача з 20.09.2021 по 30.10.2023 та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 20.09.2021 по 31.10.2023.

В частині вимог про стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоду у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2939-VI особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З роз`яснень, які викладено в пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - Постанова) від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,80 грн, які підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції №131401881 від 11.04.2024, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 605,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 20.09.2021 по 31.10.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за період з 20.09.2021 по 31.10.2023, з урахуванням індексації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар