Рішення № 122062278, 03.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуСправа №160/15209/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровської митниці від 30.05.2024 року № 22-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ не містить висновки щодо врахування характеру дисциплінарного проступку , попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання своїх посадових обов`язків.

В оспорюваному наказі відповідач не вказав про наявність будь-яких тяжких наслідків та в чому вони саме полягають, будь-які недобори митних платежі в Держбюджет відсутні. Окрім того, не взяті до уваги позитивні результати оцінювання позивачки службової діяльності, відсутність стягнень, багаторічний досвід діяльності та сумлінне ставлення до службових обов`язків в цілому.

Все вищевказане свідчить, на думку позивачки, що дисциплінарна справа була розглянута поверхнево без врахування всіх приписів та вимог, передбачених Законом України «Про державну службу» та Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, тому просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою від 13 червня 2024 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1,2ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із частинами 3, 4ст. 262 КАС Українипідготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

16.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що ОСОБА_1 при безпосередньому розміщенні товару на митний склад не було враховано інформацію з маркування, а саме: термін для споживання або використання якого закінчився.

Як наслідок нею не було відмовлено у митному оформленні ЕМД ІМ 74 № 23UA110090701936U0 від 28.07.2023 шляхом складання відповідної картки відмови, в результаті чого товари розміщено у режим митного складу з порушенням умов та винятків, передбачених частиною першою статті 122 Митного кодексу України.

У поясненнях, наданих ОСОБА_1 , не наведено поважних причин, які б свідчили, чому нею не було здійснено контроль строків придатності товарів.

Зміст наданих позивачем пояснень не спростовує факт вчинення нею дисциплінарного проступку.

На підставі матеріалів дисциплінарного провадження, керуючись пунктами 5 частини 2 статті 65 та пунктом 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, наказом Дніпровської митниці від 30 травня 2024 року № 22-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » оголошено догану ОСОБА_1 , старшому державному інспектору відділу митного оформлення № 3 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці за неналежне виконання службових обов`язків.

Відповідач вважає, що оскаржений наказ митниці видано у відповідності до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

На виконання наказу Дніпровської митниці від 27.11.2023 № 240 з 29.11.2023 по 05.04.2024 проведено тематичну перевірку з метою вивчення та оцінки стану організації роботи, повноти та ефективності виконання завдань та функцій посадовими особами Дніпровської митниці по контролю за дотриманням вимог законодавства України з питань митної справи при експлуатації митного складу ТОВ «ЮНАЙТЕД ТАБАКО»(M/0498/Z/01) та митного складу ТОВ «МЕТЕНЕРГОМАШ» (M/0218/V/02) за період з 01.10.2022 по 17.11.2023.

Комісією з проведення тематичної перевірки встановлено, що старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці ОСОБА_1 здійснено митне оформлення ЕМД ІМ 74 від 28.07.2023 № 23UA110090701936U0 з порушенням вимог митного законодавства.

За результатом розгляду матеріалів дисциплінарної справи № 7.5-08-26/9 дисциплінарна комісія встановила, що при розміщенні товарів на митний склад ТОВ «МЕТЕНЕРГОМАШ» за митною декларацією ЕМД ІМ 74 №23UA110090701936U0 подало сертифікат якості, у якому не зазначено строк, що підтверджує придатність товару, а також міжнародний фітосанітарний сертифікат без зазначення терміну придатності.

Термін придатності згідно із акту перевірки на момент розміщення на митний склад ТОВ «МЕТЕНЕРГОМАШ» було вичерпано, що підтверджується матеріалами справи.

Товар розміщено у режим митного складу з порушенням умов та винятків, передбачених частиною першою статті 122 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 при безпосередньому розміщенні товару на митний склад, не врахувала інформацію з маркування, а саме: термін для споживання або використання якого закінчився.

Як наслідок позивач не відмовила у митному оформленні ЕМД ІМ 74 № 23UA110090701936U0 від 28.07.2023 шляхом складання відповідної картки відмови, в результаті чого товари розміщено у режим митного складу з порушенням умов та винятків, передбачених частиною першою статті 122 Митного кодексу України.

В ході дисциплінарного провадження ОСОБА_2 надала пояснення від 22.05.2024 року, в яких зазначила, що підстав для заборони розміщення товарів в режимі митний склад та надання відмови не було.

В ЕМД №23UA110090701936U0 від 28.07.2023 в графі D/J зазначено строк 19.10.2023 з урахуванням попереднього розміщення на складі ТОВ «ЮНАЙТЕД ТОБАКО» відповідно до пункту 2 статті 125 Митного кодексу України «Строк зберігання в митному режимі митного складу підакцизних товарів не може перевищувати 365 днів від дня поміщення їх у митний режим митного складу». В документі обліку від 28.07.2023 №UA110090/2023/701936 визначено таку ж саму дату 19.10.2023.

Підпунктом 2 пункту 9 ст.12 Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" встановлено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених, зокрема статтею 125 Митного кодексу України.

Відповідно до цього позивач вважає, що порушення строків розміщення підакцизних товарів відсутні та це не призвело до жодних негативних наслідків митного оформлення та недоборів до Держбюджету.

Дисциплінарна комісія встановила у діях позивача наявність дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

На підставі матеріалах дисциплінарної справи та наявності дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» , наказом № 22-дс від 30.05.2024 оголошено догану ОСОБА_1 , на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Дніпровської митниці від 20.05.2024 року № 7.5 -08-27/3 «Про результати розгляду» дисциплінарної справи № 7.5-08-26/3 ОСОБА_1 , пояснення від 22.05.2024 року.

Позивач, не погоджуючись з наказом № 22-дс від 30.05.2024 про оголошення їй догани, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі- Закону № 889-VIII ), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 64 цього Закону № 889-VIII встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Як видно з вказаної статті Закону України № 889-VIII, перелік дисциплінарних проступків є вичерпаний та не належить розширеному тлумаченню.

Відповідно до ст. 66 цього Закону, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Також у частині 2-5 ст. 66 Закону України № 889-VIII чітко зазначено у разі допущення якого проступку, яке застосовується стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

З оскаржуваного наказу про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та подання Дисциплінарної комісії слідує, що дисциплінарне провадження було порушено за фактом виявлення ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», тому, виходячи із змісту подання, суд робить висновок, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за допущення дисциплінарного проступку невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно із частинами 1, 9-11 статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Дисциплінарної комісії або подання Дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Дисциплінарної комісії або подання Дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Частиною першою статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII).

Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням), (частини перша, друга та третя статті 77 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 77 Закону № 889-VIII пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи Дніпровської митниці стосовно позивача складено 20.05.2024 року подання № 7.5-08-27/9 на ім`я начальника Дніпровської митниці Сергію Буяльському, в якому зазначено, що за результатами дисциплінарного провадження підтверджено наявність діях старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митної поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: неналежне виконання посадові обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Стосовно тверджень позивача про не доведення за наслідками дисциплінарного провадження відповідачем факту вчинення нею правовпорушення вчиненого, оскільки ЕМД ІМ 74 від 28.07.2024 року № 23UA110090701936U0 не існує, адже місяць липень 2024 року станом на момент прийняття наказу, як і на момент оскарження наказу до суду не наступив, то суд вважає, що така обставина свідчить лише про допущення митним органом технічної помилки в році складення ЕМД і жодним чином не спростовує у діях старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці ОСОБА_1 наявності дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України 889-VIII.

Про існування та розмитнення позивачкою належної ЕМД ІМ 74 №23UA110090701936U0 від 28.07.2023 вказують як матеріали службового розслідування митного органу, так і пояснення самої позивачки від 22.05.2024 року.

Стосовно застосування до позивача неналежного покарання у вигляді догани, суд зазначає про таке.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21.

За загальними правилами трудового законодавства, які не суперечать нормам спіціального закону, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати: ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду; обставини, за яких вчинено проступок; попередню роботу працівника.

Ці правилазастосовні і до спірних правовідносин.

При визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку особливе значення має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, яка, пов`язується з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. У зв`язку з цим, працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу (не забезпечив виконання), зокрема, внаслідок захворювання або відсутності відповідних умов для її виконання. В разі виникнення трудового спору наявність чи відсутність поважних причин, а отже, наявність чи відсутність вини працівника, встановлює орган, що розглядає спір.

Враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що суд не повинен втручатись в дискрецію митного органу в питаннях застосування покарання, а лише перевіряє чи діяв останній у межах та відповідно до норм закону та чи обрав відповідач співмірний вид дисципланарного стягнення відносно вчиненого правопорушення.

З матіріалів страви видно, що відповідач довів факт вчинення позивачкою правопорушення (при безпосередньому розміщенні товару на митний склад позивачка не врахувала інформацію з маркування, а саме: термін для споживання або використання якого закінчився, і не відмовила у митному оформленні ЕМД ІМ 74 № 23UA110090701936U0 від 28.07.2023) та наявність її вини у вчиненні цього дисциплінарного поступку; при обрані виду стягнення врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, що полягала в розміщені товарі у режим митного складу з порушенням умов та винятків, передбачених частиною першою статті 122 Митного кодексу України, а також обставини, за яких вчинено проступок, та попередню роботу працівника.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України та застосував до позивача прийнятний вид стягнення, який не є найсуворішим.

Частиною 1статті 9 КАС Українивизначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписівстатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову, окрім допущення технічної помилки відповідача щодо дати ЕМД, не надав, натомість відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук