Вирок № 122060663, 02.10.2024, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1848/24

Провадження № 1-кп/455/220/2024

ВИРОК

Іменем України

02 жовтня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Старий Самбір кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141320000380 від 18.07.2024 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка Криничанського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з загальною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», введеного Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», із подальшими змінами, внесеними згідно з Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», востаннє № 271/2024 від 06.05.2024, та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року, №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила перетинання державного кордону), військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України заборонено, 17.07.2024 незаконно переправив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 через державний кордон України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску, на території Хирівської об`єднаної громади Самбірського району Львівської області, шляхом подолання загорожі інженерно-технічних та контролюючих споруд ДПС України. Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, 16.07.2024 року, маючи інформацію про те, що військовозобов`язані громадяни України віком від 18 до 60 років, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мають намір потрапити на територію Республіки Польща, попросив свого знайомого ОСОБА_8 , забрати останніх автомобілем з м. Львів, та привезти їх в АДРЕСА_3 , на що ОСОБА_8 погодився. В подальшому, ОСОБА_4 , 17.07.2024 близько 08:00 год., надаючи поради та вказівки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , разом з ними, здійснив незаконний перетин державного кордону України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 407 прикордонного знаку України в Республіку Польща, на території Хирівської об`єднаної громади, Самбірського району, шляхом подолання загорожі інженерно-технічних та контролюючих споруд ДПС України. Однак, 17.07.2024, близько 13:20 год. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було виявлено та затримано представниками Прикордонної варти Республіки Польща на відстані 1500 метрів від 407 прикордонного знаку України в Республіку Польща та 17.07.2024 близько 19:00 год. згідно протоколу реадмісії, передано представникам відділу прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння порадами та вказівками, вчинене щодо кількох осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 332 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що він, знаючи, що є можливість перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску, запропонував своїм знайомим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно перетнути державний кордон України в Республіку Польща. 16.07.2024 попросив свого знайомого ОСОБА_8 підвезти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з м.Львів до с.Терло, звідки вони, на наступний день, 17.07.2024 разом з ним, перетнули державний кордон, проте були виявлені працівниками прикордонної варти Республіки Польща та повернуті в Україну. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує про вчинене ним, розуміє неправомірність свого вчинку, просить суд суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів та запобіжного заходу, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння порадами та вказівками, вчинене щодо кількох осіб.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Санкцією ч. 2 ст.332 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема те, що він раніше не судимий, є особою молодого віку, враховується його сімейний та матеріальний стан.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), та відсутність обставини які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

Також, суд враховує позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк 5 (п`ять) років в межах санкції ч.2 ст.332 КК України.

Разом із цим, враховуючи особу винного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, є особою молодого віку, обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який буде достатній для того, щоб він довів своє виправлення, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.

На думку суду, застосування в даному випадку до обвинуваченого ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов`язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Що стосується додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке передбачене санкцією ч.2 ст.332 КК України, то з даного приводу слід зазначити наступне.

В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003. за №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що відповідно до ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що вчинення обвинуваченим злочину не було пов`язане з його посадою або із заняттям ним певною діяльністю, тому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до нього не слід застосовувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Накладені ухвалами слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.07.2024 арешт на майно відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.07.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 16 вересня 2024 року включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , рахувати з моменту фактичного взяття під варту 19 липня 2024 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання). Одночасно, ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840,00гривень.

Згідно довідки про звільнення серія ЛЬВ №23545 та листа ДУ «Львівська УВП №19» від 22.07.2024, ОСОБА_4 перебував в ДУ «Львівська УВП №19» згідно ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.07.2024 з 19.07.2024 по 22.07.2024, звідки звільнений у зв`язку із сплатою застави в розмірі 90840гривень заставодавцем ОСОБА_10 .

Згідно ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави у дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не вбачається, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений, тому внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили.

Крім того, на наведене, на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного ОСОБА_4 покарання необхідно зарахувати попереднє ув`язнення з 19.07.2024 року по 22.07.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді застави до набрання вироку законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати попереднє ув`язнення з 19.07.2024 року по 22.07.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.07.2024 на: мобільний термінал марки «Xiaomi Realmi C55» моделі RXM3710 з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 з абонентними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , корпусі чорного кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.07.2024 на: мобільний термінал марки «iPhone» модель «8» з ІМЕІ НОМЕР_5 без абонентного номера в корпусі чорного кольору та чохлі фіолетового кольору; мобільний термінал марки «iPhone» модель «6s» з ІМЕІ НОМЕР_6 з абонентним номером НОМЕР_7 в корпусі сірого кольору та чохлі синього кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 22.07.2024 на мобільний термінал марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro» модель M1906G7G з ІМЕІ НОМЕР_8 та ІМЕІ НОМЕР_9 з абонентним номером НОМЕР_10 корпусі зеленого кольору та чохлі чорного кольору.

Речові докази:

- мобільний термінал марки «Хіаоmі Redmi Note 8 Pro» модель M1906G7G з ІМЕІ НОМЕР_8 та ІМЕІ НОМЕР_9 з абонентним номером НОМЕР_10 корпусі зеленого кольору та чохлі чорного кольору який згідно квитанції №1381 зданий у камеру зберігання речових доказів (спецпакет №3454891) Відділення поліції № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою АДРЕСА_4 - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- мобільний термінал марки «iPhone» модель «8» з ІМЕІ НОМЕР_5 без абонентного номера в корпусі чорного кольору та чохлі фіолетового кольору, який згідно квитанції №1381 зданий у камеру зберігання речових доказів (спецпакет №4486848) Відділення поліції № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою АДРЕСА_4 - повернути власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- мобільний термінал марки «iPhone» модель «6s» з ІМЕІ НОМЕР_6 з абонентним номером НОМЕР_7 в корпусі сірого кольору та чохлі синього кольору, який згідно квитанції №1381 зданий у камеру зберігання речових доказів (спецпакет №4486848) Відділення поліції № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою АДРЕСА_4 - повернути власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- мобільний термінал марки «Хіаоmі Realmi С55» модель RXM3710 з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 з абонентними номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , корпусі чорного кольору, який згідно квитанції №1381 зданий у камеру зберігання речових доказів (спецпакет №3454890) Відділення поліції № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою АДРЕСА_4 - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- диск DVD-R «Verbatim», 4.7gb, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження №12024141320000380 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12024141320000380.

Запобіжний захід у вигляді застави застосований до ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.04.2024 року у справі № 455/1744/24 (провадження №1-кс/455/271/2024) у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, внесену за ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_10 на рахунок ТУ ДСА України в Львівській області (отримувач - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області; ЄДРПОУ: 26306742; Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок: UA598201720355219002000000757), - після набрання вироком суду законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_10 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1