Ухвала суду № 122059312, 03.10.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3868/24

Провадження № 1-кп/229/1401/2024

УХВАЛА

03 жовтня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції у приміщенні зали судових засідань Дружківського міського суду Донецької області кримінальне провадження № 12024052260000054 від 01 лютого 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, не працюючий, раніше судимий:

-18.10.2023 року Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки;

-14.05.2024 року Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5

25 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний є місцевим мешканцем та може дізнатись анкетні дані свідків.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 раніше судимий, а саме: 18.10.2023 Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки, 27.02.2024 до Дружківського міського суду направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024052260000047 від 29.01.2024 року за ч. 1 ст. 369 КК України, рішення по справі не прийнято, вчергове вчинив тяжкий злочин, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став. Також ОСОБА_5 постійного джерела доходів не має, у зв`язку з чим, може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення для отримання коштів, з метою задоволення своїх потреб.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації, що створить умови та змогу ОСОБА_5 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що м. Дружківка, де мешкає підозрюваний, знаходиться в безпосередній близькості до лінії розмежування з тимчасово непідконтрольною територією України, і підозрюваний має реальну можливість перетину вказаної лінії, що зробить неможливість його прибування до суду. Крім того, ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного заробітку, суспільно вагомою діяльністю не займається, отже стійких соціальних зв`язків не має, може легко залишити місце свого мешкання. Більше того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.

Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.

Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.

Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_5 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.

Крім того, бажання ОСОБА_5 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою ОСОБА_5 .

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_5 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Ухвалою Дружківського міського суду від 26.04.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

В зв`язку з вказаним, прокурор просить постановити ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій строком на 60 діб, без застосування застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник заперечував проти клопотання прокурора, вказав, що ризиків не має, просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

У судовому засіданні обвинувачений підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу(частина другастатті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина другастатті 177 КПК України).

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 176 КПК Українидо запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу(частина першастатті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3ст. 199 КПКоднією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26.04.2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено. Строк дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальні правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі та від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, може здійснювати вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом. Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченої від суду.

На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд надає оцінку особі обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційного місця роботи та постійного самостійного заробітку не має, раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, належних висновків для себе не зробив.

Крім того, суд вважає, що прокурором доведено також ризик можливого продовження незаконної діяльності обвинуваченого.

Зважаючи на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення тяжких злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпечність, суд вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинуваченого ОСОБА_5 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинуваченого, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо даного обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

Доводи обвинуваченого та захисника щодо зміни запобіжного заходу, суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Відтак, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст.183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.

На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,181,184,193-199,314-315,336, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 03.10.2024 до 01.12.2024, включно.

Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Донецькій області (отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, ЄДРПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, р/р UA828201720355259003000011792).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Дніпровської установи виконання покарань № 4».

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається такою, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» у разі внесення застави, при звільненні обвинуваченого, зобов`язана роз`яснити йому або заставодавцю обов`язки, покладенні на обвинуваченого, та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу відмовити.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 03 жовтня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1