Ухвала суду № 122049809, 25.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37996/24-к

пр. 1-кс-33026/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю:

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Голови правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42020000000001387 від 29.07.2020,-

ВСТАНОВИВ:

23.08.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Голови правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42020000000001387 від 29.07.2020.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі 757/51414/20-к було накладено арешт на нерухоме майно.

Адвокат зазначає, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені ст. 170 КПК України, відсутні, оскільки товариство мирно та відкрито володіло своїм майном, сплачувало податки, та сплачує земельний податок на нерухомість, а даний арешт спричиняє збитки товариству.

Відтак, даний арешт є необгрунтованим та безпідставним, а тому є необхідність у його скасуванні.

Адвокат в судовому засіданні просив задовольнити клопотання та скасувати арешт.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо скасування арешту, оскільки нерухоме майно, на яке накладено арешт, є об`єктом протиправних дій службових осіб, а тому постановою слідчого визнано дане майно речовим доказом.

Відтак, клопотання про скасування арешту є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ГСУ Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001387 від 29.07.2020, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що майно розташоване на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення Федерації професійних спілок України, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ЗАТ «Укрпрофтур» тощо, перебувало у державній власності, та не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

Однак, з метою незаконного заволодіння державним майном службові особи Федерації професійних спілок України, акціонерних товариств «Укрпрофтур», « Укрпрофоздоровниця », та створених ними суб`єктів господарювання, за попередньою змовою з іншими особами організували подачу до відповідного структурного підрозділу міських державних адміністрацій заяв про оформлення права колективної власності та додатків до них для подальшого, незаконного отримання свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, що перебуває в їх (Федерації професійних спілок України, акціонерних товариств «Укрпрофтур», «Укрпрофоздоровниця», та створених ними суб`єктів господарювання, тощо) віданні, за відсутності правовстановлюючих документів на це майно.

Таким чином, дії осіб, причетних до реалізації вищезазначеної схеми осіб, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також на приховання і маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, а так само пов`язані із набуттям, володінням та використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

У своїх запереченнях прокурор зазначив, що зіібрані під час досудового слідства докази вказують на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості є об`єктом протиправного посягання службових осіб правоохоронних органів, працівників Федерації професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (код ЄДРПОУ 02605473) та інших фізичних та юридичних осіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2020 у справі №757/51414/20-к було накладено арешт на майно із забороною відчуження та розпорядження, на нерухоме майно власником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02583780, а саме: майновий комплекс - санаторій "Жовтень" (Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км.), загальна площа (кв.м): 22762.9, адреса: м. Київ, Столичне шосе, будинок Б\Н , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1574991480000, складові частини об`єкта нерухомого майна: Лікувальний корпус, А, Загальна площа (кв.м): 6577.6; Спальний корпус, 1, Д, Загальна площа (кв.м): 5366.2; Спальний корпус, 2, Е, Загальна площа (кв.м): 5389.7; Центральний вестибюль і підвал під ним, З, Загальна площа (кв.м): 1006.6; Спортзал, И, Загальна площа (кв.м): 2081.6; Їдальня, Ж, Загальна площа (кв.м): 1938.6; Медпункт (пляж), Т, Загальна площа (кв.м): 39.7; Кнс, Ь Загальна площа (кв.м): 56.2; Домик-люкс, Ф, Загальна площа (кв.м): 48.7; Магазин, 2, Н, Загальна площа (кв.м): 68.1; Магазин, 1, М, Загальна площа (кв.м): 78.7; Спелеокамера, О, Загальна площа (кв.м): 46.3; Побутова будівля (перукарня), Б, Загальна площа (кв.м): 63.9.

Так, вбачається, що службові особи правоохоронних органів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, діючи в супереч інтересів служби та за попередньою змовою групою осіб із керівництвом ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", ПрАТ «Укрпрофтур» у невстановленому законом порядку сприяють відчуженню майна, що перебуває на балансі у Федерації професійних спілок України, та яке перебуває у державній власності (правова позиція, щодо правового статусу майна загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №916/3171/15, від 22.01.2019 у справі №5024/1403/2011, від 23.05.2018 у справі № 5010/276/2012-П-3/10-9/61, від 10.05.2018 у справі №17/5007/98/11, від 21.03.2018 у справі №5002-22/3237-2011, від 21.03.2018 у справі №910/27026/14, від 07.02.2018 у справі № 32/5009/5385/11, від 20.02.2019 у справі №916/1689/17).

Відтак, слідчий суддя накладаючи арешт прийшов до висновку про накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які, посилається заявник, які на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Відтак, прокурором спростовано доводи сторони звернення, оскільки вбачається необхідність у збереженні арештованого майна, з метою досягнення всіх цілей кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Голови правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42020000000001387 від 29.07.2020 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1