Рішення № 122047955, 03.10.2024, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/803/24

номер провадження 2-а/546/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Решетилівка у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Яковенко Олександр Васильович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектор сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенант поліції Арендаренко Олександр Олександрович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

07.08.2024 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Яковенко Олександр Васильович, до Інспектора сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенанта поліції Арендаренка Олександра Олександровича та Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовна заява подана засобами поштового зв`язку 06.08.2024.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 07.08.2024 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою судді від 19.08.2024 адміністративний позов залишено без руху.

27.08.2024 до суду надійшла заява від 26.08.2024 на виконання вимог ухвали від 19.08.2024, представником позивача виконано вимоги ухвали від 19.08.2024 про залишення позовної заяви без руху. Подано адміністративний позов (у редакції з усуненими недоліками), у якому змінено процесуальний статус інспектора сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенант поліції Арендаренка Олександра Олександровича з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач просить:

- визнати постанову серії ЕНА №2710957 від 29.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП протиправною та скасувати її;

- справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 605,60 грн.

Позов обґрунтований тим, що 29.07.2024 року, керуючи трактором колісним CASE IH MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_1 був зупинений патрульним автомобілем.

Після перевірки документів, інспектором сектору поліцейської діяльності №1 (м. Решетилівка) відділу поліції №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, лейтенантом поліції Арендаренком Олександром Олександровичем було повідомлено водія про, нібито, порушення правил проїзду великогабаритних ТЗ дорогами.

Відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2710957 від 29.07.2024 ОСОБА_1 у м. Решетилівка, вул. Новосанжарська 56, керував трактором колісним CASE, порушуючи ПДР проїзд великогабаритних ТЗ дорогами, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Поліцейським Арендаренком Олександром Олександровичем прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

ОСОБА_1 правила проїзду великогабаритних ТЗ дорогами не порушував, тому оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що з оскаржуваної постанови не можливо встановити, у чому саме полягало порушення та які правила проїзду великогабаритних ТЗ були порушені позивачем, оскільки відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 132-1 КУпАП без зазначення конкретного пункту ПДР, який порушено.

Відповідно до п. 2.4.2 ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

У даному випадку, жодного акту складено не було, а позивач, отримавши оскаржувану постанову, продовжив свій рух.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Таким чином, проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки.

Тобто, до повноважень працівників підрозділів МВС не віднесено здійснення габаритно-вагового контролю. Натомість, такі повноваження надано виключно посадовим особам Укртрансінспекції.

Згідно п. 6. Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Проте, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача взагалі не проводився.

При цьому, як зазначено вище, належність транспортного засобу до великогабаритного визначається виключно за результатами габаритно - вагового контролю.

Відповідно до вищезазначених правових норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач, належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Однак, матеріали адміністративного провадження не містять жодного із викладених вище документів, більше того, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній позивачем постанові та не підтверджується жодними іншими доказами.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2019 у справі № 539/655/17.

Вказані висновки також підтримує Другий апеляційний адміністративний суд у постановах від 16 серпня 2023 по справі № 541/1195/23, від 13 червня 2023 р. по справі № 547/106/23, від 25 січня 2024 р. по справі № 636/937/22.

17.06.2022 року набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу», у тому числі й пункт 3 розділу 2 вказаного закону, відповідно до якого: «Рух (переміщення) сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст здійснюється без обмеження за габаритами таких транспортних засобів у супроводі автомобіля прикриття суб`єкта господарювання. Така сільськогосподарська техніка та автомобілі прикриття обладнуються проблисковими маячками оранжевого кольору без дозволу на їх встановлення».

Відповідно до ч. 1 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою КМУ від 08.07.2009 за №694 цей Порядок визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин.

Згідно з ч. 2 Порядку №694 Реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Так як свідоцтво про реєстрацію машини - трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 було видано ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, то вказаний ТЗ є сільськогосподарською технікою.

Представник наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили, що позивач дійсно порушив правила проїзду великогабаритних ТЗ дорогами.

Представник звертає увагу на те, що як вбачається із оскаржуваної постанови у графі «7. До постанови додаються» жодних відомостей не зазначено. Інших доказів в розумінні правил ст.251 КУпАП, у тому числі фото та відео зйомки, у постанові про притягнення до відповідальності відповідачем не наведено.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення за допомогою технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Таким чином, зважаючи на дії відповідача, ним не було дотримано вимог ст.ст.245, 251, 280, 283 КУпАП, що потягло за собою необґрунтоване притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою від 02.09.2024 відкрито провадження у справі, витребувано докази, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.09.2024 представником відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області - Паламарем Д.О., який діє на підставі довіреності №2183/115/01/26-2024 від 02.07.2024 подано відзив на позовну заяву, у якому представникповністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

29.07.2024 приблизно о 18:55 годині в м. Решетилівка по вул. Новосанжарській, 56, було зупинено транспортний засіб CASE д.н.з. НОМЕР_2 , так як водієм було порушено ПДР проїзд великогабаритних ТЗ дорогами. Після зупинки вищезазначеного ТЗ інспектором Арендаренком О.О. було встановлено, що за кермом перебуває громадянин ОСОБА_1 . З`ясувавши всі обставини на місці зупинки ТЗ та після роз`яснення позивачу його прав відповідно до Конституції України і КУпАП інспектором Арендаренком О.О. було складено постанову серії ЕНА №2710957 від 29.07.2024 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Представник зазначає, що постанову серії ЕНА №2710957 від 29.07.2024 винесено згідно ст. 258, 280 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують факт вчинення правопорушення є доведеним поза розумним сумнівом.

Представник відповідача вважає, що в даному випадку позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і не має жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та провести розгляд справи без участі представника ГУНП в Полтавській області.

Будь-які інші відзиви, відповіді на відзиви, пояснення та клопотання від сторін у справі до суду не надходили.

У судове засідання призначене на 03.10.2024 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

02.10.2024 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Яковенком О.В. через електронний кабінет Електронного суду надійшло клопотання про проведення розгляду без участі позивача та його представника, позов підтримує, просить задовольнити (а.с.70).

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області - Паламарем Д.О. у відзиві на позовну заяву викладено прохання проводити розгляд без участі представника відповідача (а.с. 61).

06.09.2024 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенанта поліції Арендаренка О.О. до суду надійшло клопотання про проведення розгляду без його участі, при вирішені справи покладається на розсуд суду (а.с.43)

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з положенням ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозапис, оцінюючи зібрані і надані докази як окремо так і в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що постановою інспектора СПД №1 (м. Решетилівка) ВП №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції Полтавській області лейтенанта поліції Арендаренка Олександра Олександровича від 29.07.2024 серії ЕНА №2710957 у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн, за те, що водій ОСОБА_1 , як зазначено у постанові, цього дня о 18:55:47 год в м. Решетилівка по вул. Новосанжарській, 56, керував трактором колісним «Кейс», порушуючи ПДР проїзд великогабаритних ТЗ дорогами, чим порушив КО3000400(а.с. 8, 63-64).

З копії свідоцтва про реєстрацію машини від 09.09.2019 серії НОМЕР_3 , вбачається, шо трактор колісний марки CASE IH MAGNUV 340, 2019 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_4 має об`єм двигуна 8700 см.куб., потужність двигуна 302,00 кВт, маса машини 15110 кг. Власник транспортного засобу СТОВ «Говтва» (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Відповідно до частини третьої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Так, у Рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху України).

Як вказано у пункті 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями статті 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами ч.ч. 1-2 ст. 73, ч. 1 ст. 75, ч.ч. 1-2 ст. 76 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У ч. 2 ст. 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

З дослідженої в судовому засіданні копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2710957 від 29.07.2024 року, судом встановлено, що 29.07.2024 о 18:55:47 ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , керував трактором колісним CASE, порушуючи ПДР проїзд великогабаритних ТЗ дорогами, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, полягає в порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Норма ч. 1 ст. 132-1 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів.

Суддя звертає увагу на те, що інспектором поліції Арендаренком О.О. в постанові серії ЕНА №2710957 від 29.07.2024 не конкретизовано суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки не зазначений конкретний пункт (підпункті) ПДР України, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , а саме перевищення якого саме з габаритів допустив позивач (зовнішніх габаритів; фактичної маси; навантаження на вісь).

Верховний Суд у справі № 537/2088/17 від 15.05.2019 зазначив, що при ухваленні постанови інспектор має вказати, який конкретно пункт ПДР порушила особа.

Вказаних вимог закону поліцейським при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано не було.

Отже, судом приймаються доводи сторони позивача про те, що з фабули постанови серія ЕНА №2710957 від 29.07.2024 не можливо встановити, у чому саме полягало порушення та які правила проїзду великогабаритних ТЗ були порушені позивачем, оскільки відповідачем було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 132-1 КУпАП без зазначення порушених пунктів (підпунктів) ПДР України.

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області - Паламарем Д.О. до відзиву долучено конверт з компакт-диском, без зазначення, яка саме інформація міститься на даному диску.

З безпосередньо дослідженого в ході судового засідання вмісту вищевказаного компакт-диску (а.с.66), вбачається, що на диску міститься три фрагменти відеозапису, останні цифри яких: «0116С», «0117С», «0118С».

Суд позбавлений можливості дослідити фрагмент відеозапису, останні цифри якого: «0116С», у зв`язку з тим, що даний відеофайл не відкрився.

На фрагменті відеозапису, останні цифри якого «0117С» зафіксовано складання працівником поліції, перебуваючим в кабіні невстановленого транспортного засобу постанови за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, окрім того зафіксовано між собою розмову працівників поліції щодо транспортного засобу - колісного трактору.

На фрагменті відеозапису, останні цифри якого «0118С» зафіксовано продовження складання працівником поліції постанови про адміністративне правопорушення та пропонування невстановленій особі підписати дану постанову, з зазначенням того, де саме потрібно поставити підписи, та підписання вказаною невстановленою особою даної постанови.

Суд приходить до висновку, що з безпосередньо досліджених в судовому засіданні фрагментів відеозаписів останні цифри яких: «0117С», «0118С», не вбачається можливим встановити факт руху та зупинки транспортного засобу - колісного трактору під керуванням ОСОБА_1 , встановлення особи водія даного транспортного засобу та того, яким саме чином працівниками поліції встановлювалось належність колісного трактору CASE IH MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_2 до великогабаритного транспортного засобу, оскільки даний відеозапис не містить фіксації як самого транспортного засобу так і здійснення працівниками поліції будь-яких замірів та вимірювань вказаного транспортного засобу.

Окрім того, досліджені фрагменти відеозапису не містять фіксації самого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Таким чином зазначений відеозапис не може бути врахований судом як належний доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Отже, суд позбавлений можливості перевірити доводи сторони відповідача, про те, зупинку транспортного засобу було здійснено у відповідності до п. 3 ст. 35 «ЗУ «Про національну поліцію», працівниками поліції було дотримано порядок розгляду справи та винесено постанову у відповідності до ст.ст. 258, 280 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі ПДР України).

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені частиною першою статті 132-1 КУпАП тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, зокрема, частиною першою статті 132-1 КУпАП.

Окрім того, за вимогами пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 132-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відтак, як положеннями КУпАП, так і вимогами Інструкції № 1395 надано працівникам органів і підрозділів Національної поліції право на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КпАП України.

У відповідності з частиною першою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у штрафу за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

У свою чергу, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (надалі Порядок №879).

Так, пунктом 2 Розділу І Порядку №879 визначено терміни, що вживаються у цьому Порядку, зокрема:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

5) дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;

5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

У відповідності до пункту 3 Розділу І Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 6 Розділу І Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пунктуи 15-16 Розділу І Порядку №879).

З аналізу приведених положень Порядку №879 вбачається, що габаритно-ваговий контроль може бути як документальним, так і точним, а повноваження на його здійснення нарівні з органами Укртрансбезпеки мають також уповноважені підрозділи Національної поліції.

Отже, судом не приймаються доводи сторони позивача про те, що до повноважень підрозділів Національної поліції не відноситься здійснення габаритно-вагового контролю, а віднесено лише контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, згідно пункту 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 3, 4, 6 Порядку).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п.18 Порядку).

Відповідно до п.1.10 ПДР України, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Пунктом 2.4.1 ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Відповідно до п. 2.4.2 ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Відповідно до пп. 2 п. 5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом МВС та Міністерство інфраструктури України № 1007/1207 від 10.12.2013 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 215/24992, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.

Відповідно до п. п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку).

Відповідно до п. п. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно- вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Отже, відповідно до вищезазначених правих норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення; акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2019 у справі № 539/655/17, Другого апеляційного адміністративного суду у постановах від 16 серпня 2023 по справі № 541/1195/23, від 13 червня 2023 р. по справі № 547/106/23, від 25 січня 2024 р по справі № 636/937/22.

З дослідженої в судовому засіданні постанови серії ЕНА №2710957 від 29.07.2024. вбачається, що пункт 7 постанови «До постанови додаються» не містить зазначення того, що до постанови додаються будь-які документи.

Отже, суд приходить до висновку, що співробітниками поліції жодного акту складено не було, а позивач, отримавши оскаржувану постанову, продовжив свій рух.

Окрім того, в оскаржуваній постанові не вказано параметрівтранспортного засобу - колісного трактору, яким керував позивач, а саме: ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу.

Належність колісного трактору до великогабаритного визначається саме за результатами габаритно - вагового контролю.

За положеннями пункту 1.10 ПДР України сільськогосподарська техніка - це трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні, меліоративні машини та інші механізми.

Процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машини), здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру" визначає Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року № 694 (далі -Порядок № 694).

У відповідності до положень пункту 2 Порядку № 694 реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - територіальні органи Держпродспоживслужби).

З дослідженої в судовому засіданні копії свідоцтво про реєстрацію машини - трактор колісний CASE IH MAGNUM 340, реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 вбачається, що свідоцтво було видано ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, отже вказаний ТЗ є сільськогосподарською технікою.

Пункт п.22.5 «а» ПДР України містить зауваження щодо допустимої ширини транспортних засобів та їх составів, які відносяться до сільськогосподарської техніки, зокрема, ширина зовнішніх габаритів без винесення габариту на смугу зустрічного руху не більше 3,75 м.

Відтак, для сільськогосподарської техніки ПДР України окреслено допустиму ширину зовнішніх габаритів, яка складає не 2,6 м, а 3,75 м.

Таким чином, законодавство України дозволяє рух сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху з максимальним значенням зовнішніх габаритів 3,75 м.

Між тим, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем взагалі не було з`ясовано належність вказаного транспортного засобу до сільськогосподарської техніки, не встановлено його габарити.

Окрім того, до оскаржуваної постанови на підтвердження того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить до категорії великогабаритних не було долучено жодних доказів, а саме: довідки результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення; акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

В матеріалах справи відсутні фактичні дані, встановлені показаннями технічних приладів або технічних засобів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

На наданому відповідачем відеозаписі відсутні будь-які показники технічних приладів або технічних засобів, якими проводилися заміри.

Таким чином, інспектором поліції Арендаренком О.О. не було у визначений законом спосіб встановлено факт того, що ОСОБА_1 керував саме великогабаритним транспортним засобом, та факт того, що колісний трактор CASE IH MAGNUV 340, реєстраційний номер НОМЕР_4 , віднесено до категорії великогабаритних та/або великовагових транспортних засобів, окрім того не зазначено в постанові, які самі пункти (підпункти) Правил дорожнього руху було порушено позивачем.

Суд акцентує увагу на тому, що саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Суд приходить до висновку, що всупереч ч. 2 ст. 77 КАСУ, відповідачем не представлено суду жодних належних доказів на підтвердження викладених поліцейським у постанові обставин та спростування заперечень у позові ОСОБА_1 , не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, і які б дозволили вказати на достовірність порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючим в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено жодними належними, допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки№1 від 07.08.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с.1).

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову, то з Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.122,126, 222, 251, 252, 258, 268, 278-280, 283-285, 288 КУпАП України, ст.ст. 2, 13, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Яковенко Олександр Васильович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектор сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенант поліції Арендаренко Олександр Олександрович, про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №2710957 від 29.07.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути із Головного управління Національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_6 ;

представник позивача - адвокат Яковенко Олександр Васильович, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місцезнаходження: вул. Зінківська, буд. 6Б, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, пошт.індекс: 36014, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.: НОМЕР_8 , наявний електронний кабінет в ЄСІТС;

відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄРДПОУ 40108630, адреса місцезнаходження: вул. Матвійчука Юліана, буд. 83, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, пошт.індекс: 36039, тел.:+(0532)51-75-52, наявний електронний кабінет в ЄСІТС;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектор сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, лейтенант поліції Арендаренко Олександр Олександрович, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 26/2, м. Решетилівка, Полтавського району Полтавської області, пошт.індекс: 38400, тел.:+(05363)2-13-02.

Суддя О.О. Романенко