Рішення № 122040005, 25.09.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3148/24

2/214/2758/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

25 вересня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Іванової О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнувши неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2022 по 01.02.2024 у сумі 70 380,00 грн., посилаючись на злісне ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов`язків по вихованню та утриманню їх спільної дитини. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вони з відповідачем є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Рішенням суду від 01 жовтня 2014 стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дитини, однак відповідач рішення суду не виконує, станом на 01.02.2024 сума боргу становить 313 451,85 грн., відносно відповідача відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 164 КК України. З 2012 року ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, відповідач жодного разу не виявляв бажання зустрітися з дитиною, не цікавився його фізичним та психологічним станом здоров`я, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов`язків, що свідчить про свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками та є підставою для позбавлення його батьківських прав, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 наполягала на задоволенні вимог з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи Іванова О.В. в частині вимоги про позбавлення батьківських прав покладалась на розсуд суду з підстав, викладених у висновку органу опіки та піклування.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14,15 - копії свідоцтв), який проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, що не спростовано відповідачем у справі.

Стосовно вимоги про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем на доведення зазначених в позові обставин ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом обов`язків надано письмові докази.

Згідно характеристики Криворізької гімназії № 72 криворізької міської ради від 20.02.2024, вихованням дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 займаються мати та вітчим ОСОБА_6 , які постійно відвідують гімназію, піклуються про хлопчика, цікавляться його успіхами навчальній та позашкільній діяльності. Біологічний батько ОСОБА_3 , зі слів матері, із сином не спілкується матеріальної допомоги не надає. З 1 по 7 клас ОСОБА_7 жодного разу не відвідав навчальний заклад, не зателефонував класному керівнику, щоб поцікавитися навчанням ОСОБА_8 (а.с. 24 - копія характеристики).

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , складеного 07.06.2024, Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, у вирішенні питання про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладається на розсуд суду (а.с. 57-58), викладена інформація у висновку виключно зі слів матері та наданих нею доказів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19 наголосив, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У судовому засіданні була заслухана думка малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (13 років), який пояснив, що біологічного батька ОСОБА_3 він ніколи не бачив, не спілкувався з ним, той не цікавився його життям та не проявляв себе зовсім у його житті.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

У судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_3 тривалий час не бере участі у вихованні сина, не піклується про нього, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складову частину виховання.

Установлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя. При цьому позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його сином, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дитиною (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21).

Стосовно вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Так, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року стягнуто зОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_9 , аліменти на утримання дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2014 року (а.с. 16 - копія рішення).

Згідно розрахунку державного виконавця, борг відповідача зі сплати аліментів станом на 01.02.2024 становить 313 451,85 грн., з них за період з 01.08.2022 по 01.02.2024 у сумі 70 380,00 грн. (а.с. 20 - копія розрахунку).

Згідно з частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22) від 02 жовтня 2023 року у справі № 705/2656/21 (провадження № 61-8878св23).

Судом установлено, що за період з 01.08.2022 по 01.02.2024 у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у сумі 70 380,00 грн.

Доказів виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з вини відповідача, останнім до суду не надано, розрахунок заборгованості по аліментам, проведений державним виконавцем, не спростовано.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність передбачених частиною першою статті 196 СК України підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі, що відповідає розміру заборгованості за аліментами (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 705/2656/21 (провадження № 61-8878св23).

Розрахунок пені, наведений позивачем у тексті позовної заяви відповідно до позиції, викладеної упостанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відповідачем не оспорюється.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в частині позбавлення батьківських прав, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статями 150, 164, 196 Сімейного кодексу України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення аліментів за період з 01.08.2022 по 01.02.2024 в сумі 70 380 (сімдесят тисяч триста вісімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34339916, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко