Рішення № 122039544, 02.10.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17478/23

провадження № 2-а/753/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ломакіної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7746390 від 16.09.2023 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначає, що 16.09.2023 року, позивач, керуючи належним йому автомобілем марки OPEL OMEGA CARAVAN д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Фанерна,50-А у м. Києві, був зупинений інспектором поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 2 батальону 3 роти Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції за рух по крайній лівій смузі без наміру здійснення повороту чи розвороту ліворуч, в той час коли права смуга була вільна.

Позивач надав пояснення, що був вимушений перелаштуватись на крайню ліву смугу руху, оскільки дорожнє покриття на правій смузі руху має пошкодження, а саме - ями, вибоїни, земляний насип, що є обставинами, які передбачені Правилами дорожнього руху, але це не було враховане інспектором.

Постановою вищевказаного інспектора патрульної поліції серії ЕАТ № 7746390 від 16.09.2023 року позивача визнано винним у порушенні п.11.5 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Просить суд скасувати оскаржену постанову, закрити провадження по справі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в сумі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1 200,00 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.

12.02.2024 року представник відповідача ДПП у м. Києві Бобошко Олександр Павлович подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що 16.09.2023 року за адресою: м. Київ, вул. Фанерна, 50А, екіпажем поліції зупинено автомобіль під керуванням позивача, котрий рухався в крайній лівій смузі на дорозі, яка має три смуги в одному напрямку без наміру здійснити поворот чи розворот ліворуч, чим порушив п.11.5 ПДР. Вважає, що позивачем не надані докази, що підтверджують наявність недоліків дорожнього покриття, відсутні фото та відео стану дорожнього покриття. Зазначає, що позивач на момент вчинення адміністративного правопорушення, повідомити інспектору намір виїзду на крайню ліву смугу для руху, при вільних правих смугах, надати не міг, крім того є винесена у встановленому порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи у інспектора були всі фактичні дані, які вказували на те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення. Оскаржену постанову було винесено в електронному вигляді, де адреса визначається планшетним пристроєм автоматично, у зв`язку з чим можуть бути деякі погрішності в визначенні координат, внаслідок чого пристрій помилково зазначив адресу розгляду справи - вул. Петра Радзіня м. Київ.

19.02.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставною та незаконною, просить суд її скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити (а.с. 52-56).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування, відповідач не допустив, а тому вважає, що постанова є законною і не підлягає скасуванню (а.с. 43-50).

Позивач, його представник та представник відповідача у судовому засіданні присутніми не були, від позивача до суду надійшла заява, в якій він підтримав позовні вимоги та просив суд розглядати справу без його участі (а.с. 57, 58).

Представник відповідача скористався своїм правом на подання відзиву, інших заяв та клопотань до суду не надходило (а.с. 43-51).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

16.09.2023 року, інспектором 2 батальону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Соколовою Хохлею Юлією Валеріївною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7746390 від 16.09.2023 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.. Згідно з обставинами, зазначеними у постанові, 16.09.2023 року у 10.20 годин позивач, рухаючись по крайній лівій смузі для руху при вільній правій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч або разворот, чим порушив п.11.5 Правил дорожнього руху (а.с. 8).

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про Національну поліцію", Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частиною першою статті 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 11.5 ПДР України, на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

При цьому, згідно з об`єктивного стороною ч. 2 ст. 122 КУпАП, передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач не погоджується з постановою відповідача та зазначає, що він вимушено здійснив виїзд на крайню ліву смугу руху, здійснюючи об`їзд перешкоди - пошкодження дорожнього покриття на правій смузі руху. Доказів на спростування твердження позивача про те, що він об`їжджав перешкоду - пошкодження дорожнього покриття на правій смузі для руху, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що відповідна до вимог пункту 1.10 ПДР України перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. А пунктом 11.5 ПДР передбачено те, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі N 524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова ЕАТ №7746390 від 16.09.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами.

Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів порушення позивачем вимог ПДР України.

Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду справи оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Щодо судових витрат понесених позивачем - витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1200,00 грн. та судового збору в сумі 536, 80 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частині першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 3 статті 134 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування позовних вимог про понесені витрати на правничу допомогу долучено договір № А-092223/1 від 22.09.2023 року про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським Бюро «Цалованської-Луференко Яни» та ОСОБА_1 , додаткової угоди № 1 від 22.09.2023 року до вказаного договору, акт прийому - передачі наданих послуг № 1 від 22.09.2023 року, згідно з яким вартість наданих послуг склала 1200,00 грн. (а.с. 10-21).

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 536,80 грн. на відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору та 1200, 00 грн. на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову серії ЕАТ № 7746390 від 16.09.2023 року, винесену інспектором 2 батальону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Соколовою-Хохлею Юлією Валеріївною, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., - скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, судові витрати: витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1200, 00 грн., а всього 1 736, 80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять шість грн. 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осіпенко Л.М.