Рішення № 122036592, 02.10.2024, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7205/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20 липня 2023 року № Ф-17-17.

1.2. Ухвалою суду від 10.11.2023 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

1.3. Ухвалою суду від 28.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Посадовою особою ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2023 року № Ф-17-17 по єдиному соціальному внеску.

2.2. Зазначену вимогу сформована відповідачем на підставі того, що в інтегрованій картці платника рахується заборгованість у сумі 46601,41 грн., в тому числі недоїмка 41155,57 грн., штрафи 331,73 грн. та сума несплаченої пені 5114,11 грн.

2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вона підлягають скасуванню.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. На думку позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2023 року № Ф-17-17 підлягає скасуванню виходячи з наступного.

3.2. Так зазначає, що він є застрахованою особою та платником єдиного податку починаючи з 09 грудня 2008 року, також є суб`єктом господарювання і здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД: 95.24 вид діяльності: «Ремонт меблів і домашнього начиння». Відповідно до абзацу 2 пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, він, як фізична особа-підприємець зі спрощеною системою оподаткування є платником єдиного страхового внеску. Через скрутне фінансове становище та інші заборгованості не мав змоги сплачувати даний внесок вчасно або взагалі.

3.3. Водночас, Законом України № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено п. п. 9-21, 9-22 такого змісту:

9-21. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону, не застосовуються.

9-22. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

3.4. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє правовий режим воєнного стану, позивач вважає, що штраф у сумі 331,73 грн. та пеня у сумі 5114,11 грн. нараховані йому незаконно.

3.5. Відповідно до цього вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20 липня 2023 року № Ф-17-17 є неправомірною, нарахованою незрозуміло з яких підстав та невідомо на чому базується, причому явно здійснено не на користь платника податків і зборів.

Аргументи відповідача

3.6. Згідно поданого до суду відзиву представник відповідача заперечує щодо задоволення позову.

3.7. Так, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області (Новодністровська ДПІ) як фізична особа-підприємець з 10.12.2008р. і по теперішній час на спрощеній системі оподаткування. Станом на 30.06.2023 року в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) (71040000) рахується заборгованість (в тому числі недоїмка, штраф та пеня) у сумі 46601,41 грн.

3.8. ФОП ОСОБА_1 на протязі 2013-2022 рр. подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску, де самостійно визначено суми єдиного внеску до сплати, однак протягом 2013-2022рр. платником не було виконано в повному обсязі зобов`язання зі сплати єдиного внеску (в ІКП проведено нарахування згідно податкових звітів) та не сплачено внески згідно поданого звіту, внаслідок чого виникає борг (недоїмка) у сумі 41155,57 грн.

3.9. В той же час, в результаті порушення термінів сплати по ЄСВ за період 23.04.2014 до 20.11.2018 рр. на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI контролюючим органом було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та було сформовано рішення №0133165406 від 10.12.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, в тому числі: штраф 331,73 грн. пеня 5114,11 грн., тому посилання позивача на п.п. 9-21. 9-22 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є хибним.

3.10. Позивачем, як платником єдиного внеску, було порушено правила нарахування і сплати (перерахування) ЄСВ та погашення заборгованості відбувалось із значною затримкою, тому відповідно до ст. 25 Закону №2464-VI на момент погашення боргу в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі розраховувалась штрафна (фінансова) санкція за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 20%. Зведені дані щодо погашених сум боргу та застосованих штрафних санкцій наведено у розрахунку штрафних санкцій, додано до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ від 10.12.2018 року №0133165406 у сумі 5445,84 грн. (штрафна санкція 331,73 грн. та пеня 5114,11 грн.). Пунктом 42.2. ст. 42 ПКУ передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вищезазначене рішення було направлено на податкову адресу платника, дата вручення відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПКУ 14.01.2019 року.

3.11. Таким чином, станом на дату формування вимоги в ІКП платника рахується заборгованість у сумі 46601,41 грн., в тому числі недоїмка 41155,57 грн., штрафи 331,73 грн. та сума несплаченої пені 5114,11 грн.

3.12. Звертає увагу, що платником були самостійно подані до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску. Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, (ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI). Відповідно до чинного законодавства ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

3.13. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2023 року №Ф-17-17 щодо сплати боргу (недоїмки) в сумі 46601,41 грн. (відповідно до ст. 25 Закону №2464-VI).

ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

4.1. Згідно наданих контролюючим органом ідентифікаційних та реєстраційних даних по ОСОБА_1 видно, що позивач зареєстрований за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області, дата взяття на облік 10.12.2008 р.

4.2. Відповідно до відомостей, що вказані у інтегрованій картці платника за позивачем (станом на 31.12.2022 року) рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 46601,41 грн.

4.2. У зв`язку із несплатою єдиного соціального внеску, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2023 року №Ф-17-17, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 46601,41 грн., в тому числі недоїмка 41155,57 грн., штрафи 331,73 грн. та сума несплаченої пені 5114,11 грн.

4.3. Судом також встановлено, що позивачем було подано до ДПС України скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2023 року №Ф-17-17, однак рішенням ДПС України від 25.08.2023 року №24785/6/99-00-06-02-01-06 вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього позову є вимога Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20.07.2023 року №Ф-17-17 про сплату боргу (недоїмки), а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.

5.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

5.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

5.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

5.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

5.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

5.9. У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

5.10. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

5.11. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

5.12. Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).

5.13. Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 5 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).

5.14. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

5.15. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 статті 9 Закону №2464-VI).

5.16. Згідно частин 2-4 статті 25 №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

5.17. Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

5.18. Суд зазначає, що пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пункт 42.5 статті 42 ПК України, серед іншого, передбачає, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

5.19. Так, судом у цій справі встановлено, що згідно ідентифікаційних та реєстраційних даних, наданих контролюючим органом, позивач зареєстрований за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, дата взяття на облік- 10.12.2008 року.

5.20. Однак, обґрунтовуючи свою позицію щодо протиправності вимоги про сплату боргу позивач зазначає, що через скрутне фінансове становище та інші заборгованості не мав змоги сплачувати даний внесок вчасно або взагалі. При цьому, Законом України №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктами 9-21, 9-22 такого змісту:

9-21. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону, не застосовуються.

9-22. Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

3.4. Таким чином, враховуючи те, що на даний час, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє правовий режим воєнного стану, позивач вважає, що штраф у сумі 331,73 грн. та пеня у сумі 5114,11 грн. нараховані йому незаконно, відповідно вимога підлягає скасуванню.

5.21. Оцінюючи доводи позивача у контексті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

5.22. Так, згідно доводів представника відповідача, ФОП ОСОБА_1 на протязі 2013-2022 рр. подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску, де самостійно визначено суми єдиного внеску до сплати, однак протягом 2013-2022рр. платником не було виконано в повному обсязі зобов`язання зі сплати єдиного внеску (в ІКП проведено нарахування згідно податкових звітів) та не сплачено внески згідно поданого звіту, внаслідок чого виникає борг (недоїмка) у сумі 41155,57 грн. Суд наголошує, що факт подання звітності позивачем на заперечується.

5.23. Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

5.24. Крім цього, відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.25. Відповідно, позивач, самостійно визначив податкові зобов`язання, а тому такі підлягали обов`язковій сплаті, однак сплачені не були. При цьому, доводи позивача про неможливість сплати ним єдиного соціального внеску, не є тими підставами, які в розумінні податкового законодавства передбачають звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

5.26. Також, згідно наданих відповідачем доказів судом встановлено, що в результаті порушення термінів сплати по ЄСВ за період з 23.04.2014 року по 20.11.2018 року, на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, контролюючим органом було винесено по відношенню до ФОП ОСОБА_1 рішення №0133165406 від 10.12.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у сумі 331,73 грн. та нараховано пеню у розмірі 5114,11 грн.

5.27. Вказані обставини свідчать про те, що нарахування штрафу у сумі 331,73 грн. та пені у сумі 5114,11 грн. мало місце за період з 23.04.2014 року по 20.11.2018 року на підставі рішення податкового органу №0133165406 від 10.12.2018 року, тобто до часу введення на території України воєнного стану (згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року).

5.28. Відповідно, суд вважає доречними доводи представника відповідача про те, що посилання позивача на пункти 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є хибним.

5.29. Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскаржуваного податкового вимога сформована податковим органом з дотриманням положень чинного законодавства, а отже є законною та скасуванню не підлягає.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

6.2. Відповідачем доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем вимоги, натомість останнім не доведено суду її протиправності, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

6.3. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

6.4. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

7.2. Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.В. Анісімов