Рішення № 122034680, 02.10.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Справа № 280/6071/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 форми «Ф», яким ОСОБА_1 визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1210,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником квартири загальною площею 78,07 кв.м, розташованої у місті Запоріжжі. Відповідачем визначено податкове зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за даним об`єктом, проте, не враховано, що органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень, визначено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м для квартир. Оскільки загальна площа належної позивачу квартири є меншою, вважає, що підстави для визначення податкового зобов`язання відсутні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 03.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що податкове зобов`язання визначено на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням встановленої законом пільги 60 кв.м та у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування щодо ставки податку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати. Вказує, що листом від 11.08.2021 вих. № 5849/0/20-21 Державної регуляторної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення ) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики. На думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення сформоване та винесено з дотриманням вимог податкового законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

15.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звернув увагу, що Запорізькою міською радою не зменшувалась база оподаткування відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, а встановлювалась спеціальна пільга відповідно до повноважень, які делеговані за пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України. Крім того, на момент розгляду справи в суді, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 та від 26.02.2016 №30 скасовані з підстав їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України, а відтак - є діючими нормативно-правовими актами та повинні застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі. Зазначає, що лист Державної регуляторної служби України носить лише роз`яснювальний характер.

19.07.2024 до суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

29.07.2024 відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником об`єкта житлової нерухомості, а саме: квартири, загальною площею 78,07 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Запорізький області прийнято податкове повідомлення-рішення №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 від 04.06.2024, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від змеленої ділянки, за даним об`єктом нерухомості за 2023 рік, на суму 1210,69 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно з пункт 10.1 статті 10 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

На період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

За приписами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать, крім іншого:

12.4.1.встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.3.прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені статтею 266 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що повноваження щодо встановлення ставок місцевих податків, зокрема, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільг зі сплати наведеного податку, належать сільським, селищним, міським радам, військовим та військово-цивільним адміністраціям.

Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" (далі - Положення).

До вказаного Положення вносились зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за №5, від 26 лютого 2016 року за №30, від 25 серпня 2016 року за №50, від 21 грудня 2016 року за №49, від 26 квітня 2017 року за №51, від 27 травня 2020 за №49.

Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30: абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів за 1 кв. метр бази оподаткування доповнений словами за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.

Отже, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв.

Згідно розрахунку податкового зобов`язання, визначеного відповідно до податкового повідомлення-рішення форми Ф від 04.06.2024 №0349044-2410-0831- UА23060070000082704 на суму 1210,69 гривень за 2023 рік (квартира за адресою: АДРЕСА_2 ):

(78,07 м2 - 60 м.кв) * 67,00 грн = 1210,69 грн.

де: 67,00 грн = 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування; 78,07 м2 - загальна площа квартири; 60 м2 - пільгова площа на яку зменшується об`єкт оподаткування.

Водночас, оскільки належний позивачу об`єкт житлової нерухомості квартира за адресою: АДРЕСА_2 , має загальну площу 78,07 м.кв, що не перевищує 120 м.кв, до такого об`єкта нерухомого майна застосовується нульова ставка податку у 2023 році, а тому відповідач безпідставно визначив позивачу податкове зобов`язання з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік за вказаним об`єктом нерухомості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області всупереч приписів підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, абзацу 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 (зі змінами), у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем заявлено до відшкодування з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

29.07.2024 представником ГУ ДПС у Запорізькій області надано заперечення на заяву, в якій зазначено, що така категорія справ є поширеною та не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги, а тому вартість послуг 3000,00 грн є неспівмірною з фактично виконаними послугами та роботами, заявником документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо понесення судових витрат. Крім того, відповідача вважає, що вимоги стосовно відшкодування гонорару є передчасними, оскільки ці вимоги позивач може заявити лише після ухвалення судом свого рішення на користь позивача та при наявності документального підтвердження сплати позивачем таких послуг. Також, відповідач звертає увагу суду, що відповідно до рекомендацій щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару за справами по КАСУ вартість складання позовної заяви починається від 2000 грн., з урахуванням складності. Таким чином, відповідач вважає що вартість складання позовної заяви підлягає зменшенню до 2000 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз положень статті 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:

- Договір про надання правової допомоги №22/06 від 22.06.2024 (далі Договір №22/06 від 22.06.2024), відповідно до умов якого Клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а Адвокат (Яма Дмитро Миколайович) бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Дорученням, під час строку дії цього Договору здійснювати представництво Клієнта в усіх необхідних судах (Запорізькому окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді) по справі за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 форми «Ф», яким Клієнту визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1210,69 грн., а також надати Клієнту інші види правової допомоги (послуг), пов`язані з поданням до адміністративного суду відповідного адміністративного позову та з розглядом цієї справи в усіх судах. Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Договору №22/06 від 22.06.2024 загальний розмір гонорару складається з суми вартості всіх послуг (всієї правової допомоги), які надаються Адвокатом Клієнту в межах цього Договору та за всіма Додатками до нього. Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 Договору №22/06 від 22.06.2024 розміри гонорару (його частини)/вартість послуг визначаються та узгоджуються Сторонами в Додатках до цього Договору в залежності від конкретного змісту/переліку/обсягу правової допомоги та послуг, які надаються Адвокатом Клієнту за цим Договором;

- Додаток №1 до Договору №22/06 від 22.06.2024, в якому зазначено, що відповідно до пунктів 1.3 та 3.3 Договору сторони погодили надання Адвокатом Клієнту наступної правової допомоги (наступних послуг), а також наступний розмір гонорару/його частини за надання такої допомоги у фіксованій сумі в межах виконання Адвокатом Доручення, визначеного в п. 1.2 Договору №22/06 від 22.06.2024: зустріч з Клієнтом, ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання Клієнту відповідей на запитання та відповідної консультації; підготовка адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду (позов Клієнта до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 форми «Ф», яким Клієнту визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1210,69 грн.) - розмір гонорару 3000,00 грн; підготовка та подання до суду відповіді на відзив ГУ ДПС у Запорізькій області на адміністративний позов, якщо такий буде поданий ним до суду - розмір гонорару 1000,00 грн; участь у судових та/або підготовчих засіданнях в Запорізькому окружному адміністративному суді 1500,00 грн; підготовка клопотань, заяв, пояснень та/або інших документів, в тому числі з процесуальних питань розмір гонорару 500,00 грн (за кожне клопотання/заяву/пояснення/інший документ);

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 05.07.2024, відповідно до якого Адвокат надав за плату та передав, а Клієнт прийняв наступні послуги: зустріч з Клієнтом, ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання Клієнту відповідей на запитання та відповідної консультації; підготовка адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду (позов Клієнта до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 форми «Ф», яким Клієнту визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1210,69 грн.). Загальна вартість послуг за цим Актом складає 3000,00 грн.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №461 від 09.07.2024 відповідно до якої Адвокат Яма Д.М. прийняв від ОСОБА_1 суму у розмірі 3000,00 грн.;

- детальний опис наданих послуг від 17.07.2024 за Договором №22/06 від 22.06.2024, відповідно до якого Адвокатом було надано Клієнту наступну правову допомогу: зустріч з позивачем, ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання Клієнту відповідей на запитання та відповідної консультації; підготовка адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду (позов Клієнта до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704 форми «Ф», яким Клієнту визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1210,69 грн.). (витрачений для надання цієї послуги час 14 год.:50 хв., вартість даної послуги становить 3000,00 грн.) Загальна вартість всіх вищезазначених послуг становить 3000,00 грн. Вказана сума сплачена Клієнтом Адвокату готівковими коштами, на підтвердження отримання яких Адвокатом надано Клієнту відповідну квитанцію до прибуткового касового ордеру №461 від 09.07.2024.

Проаналізувавши зміст наданих доказів, слід зазначити, що предмет укладеного Договору №22/06 від 22.06.2024 узгоджується з предметом спору в даній справі, інші надані докази кореспондуються між собою та містять посилання за зміст спірних правовідносин, у яких надана правова допомога, заявлений розмір понесених витрат відповідає фіксованому розміру, узгодженому сторонами, що доводить надання відповідних послуг адвокатом саме у даній справі.

Так, у пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що правова допомога не обов`язково має включати в себе представництво в суді, а може полягати у наданні консультацій, роз`яснень з правових питань, складанні відповідних процесуальних заяв тощо.

Суд звертає увагу, що позовну заяву подано до суду та підписано позивачем, водночас, за умовами Договору №22/06 від 22.06.2024 та у відповідності до його Додатку щодо конкретного змісту наданих послуг, адвокатом здійснено підготовку адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду, отже, той факт, що позов не був підписаний та поданий до суду саме адвокатом, не впливає на висновок суду щодо доведеності надання відповідних послуг у зв`язку з розглядом даної справи.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 13.12.2023 у справі №160/17139/20 тощо, враховуючи приписи частини 7 статті 139 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, що узгоджується із рішенням ЄСПЛ «Бєлоусов проти України», за яким навіть несплата адвокатського гонорару, обумовленого договірними зобов`язаннями, свідчить про те, що витрати за таким гонораром є «фактично понесеними».

Наведене вище спростовує доводи відповідача про те, що вимоги щодо відшкодування гонорару можуть бути заявлені лише після ухвалення судом свого рішення на користь позивача та при наявності документального підтвердження сплати позивачем таких послуг.

Крім того, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 540/2505/19, від 27.11.2023 у справі №826/7778/17 тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі № 380/4759/21, від 27 листопада 2023 року у справі №826/7778/17 тощо.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в тому, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Не заважаючи на те, що відповідач подав до суду заяву заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявив про неспівмірність їх розміру та просив зменшити відповідні витрати до 2000 грн, поряд з цим, вказане заперечення не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо неспівмірності або необґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу позивача у цій справі, як і жодних посилань на обставини справи та докази на підтвердження завищеного, на думку відповідача, розміру цих витрат та підстав для їх зменшення.

Враховуючи, що позивачем доведено понесення судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн у зв`язку з розглядом даної справи, а відповідачем не надано доказів їх неспівмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення відповідного клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідач на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Ф від 04.06.2024 №0349044-2410-0831-UА23060070000082704, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізький області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Повне судове рішення складено 02.10.2024.

Суддя М.О. Семененко