Рішення № 12203244, 28.10.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2010 р.Справа № 18/90 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 18/90

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар", с. Суботці Знам'янського району Кіровоградської області

до відповідача: державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Кіровоград

про стягнення 980 336,25 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Романяк М.Я., довіреність № 08/09 від 08.09.2010 р.;

від відповідача - Матковська О.С., довіреність № 04/697 від 01.09.2010 р.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" (надалі - ТОВ "Агрофірма "Хлібодар") в порядку господарського судочинства подано позов про стягнення з державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву 980 336,25 грн. збитків, завданих втратою пшениці 3-го класу, переданої на зберігання.

Поданий позов мотивовано неповерненням відповідачем витребуваної позивачем зі зберігання пшениці 3-го класу в кількості 632,475 тон, в результаті чого позивачу завдано збитки втратою (нестачею) названого зерна в розмірі 980 336,25 грн.

Відповідачем позов заперечено з тих підстав, що за зверненням позивача зерно було видано в більшій кількості ніж зазначено позивачем шляхом його часткового відвантаження позивачу та переоформленням на іншу юридичну особу; вина відповідача стосовно розтрати (нестачі) зерна не підтверджена (відзив від 27.09.2010 р., т. 2 а.с. 13-14; доповнення до відзиву від 30.09.2010 р., т. 2 а.с. 32).

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, наведені в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно до укладеного між сторонами 08.07.2009 р. договору зберігання № 09/217 державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2 Державного комітету України з державного матеріального резерву (Зберігач) прийняв на себе зобов'язання зберігати зернові культури (пшениця, ячмінь, соняшник), передані на зберігання ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" (Поклажодавець) (т. 1 а.с. 11-12).

За умовами пункту 1.2. договору докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість та місце зберігання визначаються в складських документах.

Додатковою угодою від 12.04.2010 р. до договору зберігання сторони встановили строк зберігання до 30.06.2010 р. (т. 1 а.с. 139).

Як передбачено ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарські договори та інші угоди є підставами виникнення господарського зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 956 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Окрім Цивільного кодексу України, відносини по зберіганню на товарних складах регулюються також іншими законодавчими актами України.

Так, Закон України "Про ринок зерна в Україні" визначає зберігання зерна як комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно п. 1.1. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. N 198, складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва

Складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання (п.п. 1.11, 3.1. Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до укладеного договору № 09/217 від 08.07.2009 р. позивачем передавалось на зберігання, а відповідачем за заявками позивача відпускалось та переоформлялось на інших юридичних осіб обумовлене договором зерно, у т.ч. зерно пшениці 3-го класу. Вказані господарські операції підтверджуються відповідними складськими квитанціями, товарно-транспортними накладними, встановлюються матеріалами перевірки Державного комітету України з державного матеріального резерву та поясненнями сторін (т. 1 а.с.30-138; т. 2 а.с. 11-21, 32-50, 68-138; т. 3 а.с. 1-18).

02.06.2010 р. позивач звернувся до державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву із заявкою відгрузити пшеницю 3-го класу у кількості 1000,000 тон (т. 1 а.с. 13).

Як зазначає позивач, згідно наданої заявки йому було відвантажено лише 175,85 тон пшениці 3-го класу (т. 2 а.с. 136). Про відвантаження позивачеві шляхом вивезення 03.06.2010 р. пшениці 3-го класу в кількості 175,85 тон зазначає також відповідач у доповненні до відзиву від 30.09.2010 р. та підтверджує дану операцію товарно-транспортними накладними № № 000059-000065 від 03.06.2010 р.(т. 2 а.с. 32, 41-47).

З урахуванням загальної кількості пшениці 3-го класу, яка перебувала на зберіганні відповідача на день звернення з вимогою про її відпуск, а також здійснених відповідачем переоформлень зерна на інших юридичних осіб (т. 2 а.с. 30-50), залишок невиданої позивачеві пшениці становить 632,475 тон.

Зазначений розмір невиданої позивачеві пшениці 3-го класу, прийнятої на зберігання за договором від 08.07.2009 р. № 09/217, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами перевірки Державного комітету з державного матеріального резерву (т. 2 а.с. 68-134) .

Крім того, на вказаний залишок державним підприємством "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву оформлено ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" складську квитанцію № 1255 від 10.06.2010 року (т. 1 а.с. 14).

Про обставини того, що вказана складська квитанція видавалась не на прийняття на зберігання нового зерна, а на залишок, свідчить примітка по тексту самої квитанції.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідні положення щодо обов'язку зберігача повернути зерно визначено і Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні", за статтею 35 якого зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов'язків щодо схову переданої речі встановлено статтею 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Вказаним нормам щодо зберігання зерна кореспондують положення статей 33-34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Поміж тим, відповідач заперечує факт втрати (нестачі) зерна та не видачі його позивачеві в кількості 632,475 тон, вказуючи на те, що за саме за заявкою ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" від 02.06.2010 року крім виданого позивачеві зерна в кількості 175850 кг., йому також було видано зерно шляхом вивезення в кількості 224760 кг. та шляхом переоформлення на ТОВ "НФГ "Агат" в кількості 400000 кг. (т. 2 а.с. 32).

Однак, наведені державним підприємством "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву твердження є такими, що суперечать встановленому порядку відпуску зерна та спростовуються матеріалами справи, в силу наступного.

Положення Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. N 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада2008 р. за N 1111/15802, розмежовують окремо порядок відпуску зерна та переоформлення зерна від одного власника іншому.

Зокрема, за розділом 1 графи 5 названої Інструкції власник складського документа на зерно має право вимагати від зернового складу повернення зерна повністю або частинами. У разі повернення зерна частинами зерновий склад повинен видати його власнику новий складський документ на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданого складського документа на зерно. При відпуску зерна та продукції оформляється товарно-транспортна накладна встановленої форми.

Відповідно до розділу 2 графи 5 Інструкції переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться згідно із заявою власника про переоформлення. На переоформлення видається наказ керівника зернового складу.

Як вбачається з матеріалів справи, переоформлення пшениці в кількості 400000 кг. від ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" на ТОВ "НВФ "Агат" здійснено за окремо поданою позивачем заявою від 02.06.2010 року, про що видано наказ керівника по підприємству відповідача та оформлено складську квитанцію на нового власника (т. 2 а.с. 49-50, т. 3 а.с. 7, 13).

Таким чином, здійснене переоформлення не можна віднести до виконання заявки позивача відгрузити пшеницю.

Щодо відвантаження позивачеві шляхом вивезення пшениці в кількості 224760 кг., то згідно наявних у справі документів вказана операція здійснена 02.06.2010 року (т. 2 а.с. 32-40), тоді як звернення позивача від 02.06.2010 р. отримано державним підприємством "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву та розписано керівником до виконання лише 03.06.2010 р., про що свідчать відповідні відмітки на аркуші вказаного звернення (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміється втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та не одержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Збитки підлягають відшкодуванню у разі наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), збитків, причинно-наслідкового зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.

19.10.2010 року позивачем повторно направлено відповідачеві вимогу відгрузити пшеницю в кількості 632,475 тон, яка отримана відповідачем 19.10.2010 року (т. 2 а.с. 140).

Докази відвантаження названого зерна в матеріалах справи відсутні.

Невиконання державним підприємством "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з державного матеріального резерву зобов'язання по поверненню за вимогою ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" отриманої на зберігання пшениці 3-го класу в кількості 632,475 тон, свідчить про протиправність поведінки відповідача, наявність його вини у допущеному порушенні, наслідком чого у позивача утворились збитки у вигляді вартості втраченого (нестачі) зерна.

Вартість пшениці 3-го класу в розмірі 1550,00 грн. за 1 тону підтверджується висновком експерта при Кіровоградській регіональній торгово-промисловій палаті (т. 1 а.с. 17) та не заперечується відповідачем в поясненні від 28.10.2010 року (т. 3 а.с.1).

Оскільки відповідач не повернув позивачеві передану на зберігання пшеницю 3-го класу в кількості 632,475 тон за вимогами останнього і не надав суду будь-яких доказів про її фактичну наявність, господарський суд дійшов до висновку про заподіяння позивачеві збитків внаслідок втрати (нестачі) переданого ним на зберігання майна у розмірі вартості цього майна, що становить 980 336, 25 грн. (632,475 тон х 1550,00 грн.).

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Кіровоград, просп. Інженерів, 2, ідентифікаційний код 00951862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібодар" (Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Суботці, вул. 60 років Жовтня, 46, ідентифікаційний код 32315956) - 980336,25 грн. збитків, а також 9803,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.В.Тимошевська

Повний текст рішення складено 02.11.2010 р.