Рішення № 12203080, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/23801.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп"

про стягнення 157736,57 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Губаненко Ю.П. –представник за довіреністю № 13-ю від 28.09.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 19/7-М від 23.07.2007 p. у загальній сумі 157736,57 грн., з яких: 88200,00 грн. основного боргу, 60091,24 грн. інфляційних нарахувань та 9445,33 грн. 3% річних за період з 24.10.2007 р. по 20.09.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи, про що сторонами підписані акти приймання виконаних робіт, проте, відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/238 та призначено справу до розгляду на 01.11.2010 р. о 11:00 год.

20.10.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про надіслання апеляційної скарги TOB "Компанія "Будлайн Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 р. № 05-5-39/11969 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 39/238 разом зі справою до Київського апеляційного господарського суду, а також про зупинення провадження у справі № 39/238 до повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва.

22.10.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю бути присутніми в судовому засіданні повноважного представника відповідача, юриста Загорняк Наталії Борисівни та керівника підприємства Юдовського Михайла Ізраілевича у зв'язку з їх перебуванням з 23.10.2010 р. по 02.11.2010 p. у відрядженні в м. Париж (Франція) з метою участі в урочистій церемонії вручення представникам TOB "Компанія "Будлайн Груп" міжнародної нагороди Convention Internationale а la Qualitй WQC Paris 2010 за досягнення в галузі забезпечення якості будівництва протягом 2005-2008 p.p. При цьому, неможливість участі в судовому засіданні іншого представника відповідача пояснюється значним обсягом заборгованості перед відповідачем його контрагентів (більш, ніж 5,50 млн. грн.), знаходженням підприємства відповідача у стані простою та максимальним скороченням персоналу підприємства відповідача, наявністю тільки у юриста Загорняк Н.Б. відповідних професійних знань та обізнаності стосовно обставин справи № 39/238 тощо.

22.10.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву від 01.10.2010 р. про стягнення заборгованості у розмірі 157736,57 грн., відповідно до якого повністю не погоджується з позовними вимогами з огляду на їх необґрунтованість та незаконність.

Відповідно до наведеного відзиву на позовну заяву:

відповідач не погоджується з тим, що залишок коштів до сплати позивачу за виконані роботи по Договору № 19/7-М від 23.07.2007 р. становить 88200,00 грн.

Зокрема, відповідач вказує, що за своєю правовою природою наведений договір є договором будівельного підряду, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватись норми загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668. Посилаючись на норми ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 875 ЦК України відповідач зазначає, що прийняттю та оплаті підлягає не будь - яка робота, а лише та, яка виконана відповідно до положень договору підряду.

На думку відповідача, оскільки у жодному з положень спірного договору немає застережень, що кошторис не є твердим, то сторонами даного договору у п. 2.1 узгоджено, що виконавець (позивач) зобов'язався виконати у повному обсязі саме ті роботи, які погоджені сторонами у Додатках № 1-11 арк., № 2-11 арк., що є невід'ємною частиною договору, а замовник (відповідач) має сплатити виконавцеві (позивачеві) обумовлену твердим кошторисом суму у розмірі 396682,80 грн.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 2.1, 9.1, 9.5 Договору № 19/7-М від 23.07.2007 p., п. 2.1 Додаткової угоди, вартість робіт за цим договором у розмірі 405818,40 грн. повинна встановлюватись шляхом підписання повноважними представниками сторін кошторисної документації (Додатки № 3-11 арк., № 4-11 арк.), що є невід'ємною частиною договору, тоді як жодний кошторис на збільшену вартість робіт у розмірі 405818,40 грн., повноважними представниками сторін не підписувався.

З огляду на зміст умов спірного договору відповідач не вважає щомісячні Акти виконаних робіт належними доказами по справі, а рівно їх підписання сторонами не є підставою для пред'явлення вимог щодо оплати робіт понад узгоджений розмір договірної їх вартості у розмірі 396682,80 грн.;

- відповідач не погоджується з тим, що датою виникнення заборгованості за Договором № 19/7-М від 23.07.2007 р. слід вважати 24.10.2007 р.

Зокрема, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутній Акт (Акти) прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації, загальна вартість монтажно -пусконалагоджуваних робіт, пред'явлених за яким (якими) до вводу в експлуатацію, становить 405818,40 грн. Згідно наявного в матеріалах справи Акту прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації, оформленого згідно додатку П до ДБН В.2.5-13-98, підписаного 26.10.2007 р. представниками комісії у складі представників відповідача, позивача та державного пожежного нагляду, позитивний висновок комісії отримала не вся замовлена позивачу система, а лише монтажно-налагоджувальні роботи загальною вартістю 12954,00 грн. А тому наведений акт не є належним доказом виконання та передачі позивачем відповідачу монтажно-налагоджувальних робіт на суму 405810,00 грн., у зв»язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача залишку коштів у розмірі 88 200,00 грн., яка розрахована позивачем виходячи з того, що йому до сплати належить 405810,00 грн., не є підставною. Наведене взагалі виключає існування заборгованості з боку відповідача, оскільки останнім позивачеві вже було

сплачено набагато більшу суму - 317610,00 грн., тоді як робіт, належно переданих у повному обсязі, фактично відповідачем отримано не було.

22.10.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до п.7 ст. 81і ГПК України визначено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи подане відповідачем клопотання та приписи п.7 ст. 81і ГПК України розгляд справи по суті в судовому засіданні 01.11.2010 р. здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2010 р. не з»явився з огляду на подане ним суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні 01.11.2010 р. наведене клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Відповідно до ч. З ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зі змісту ч. 2 ст. 22 ГПК України вбачається, що сторони мають право, зокрема, брати участь в господарських засіданнях.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Ухвала Господарського суду від 04.10.2010 р. про порушення провадження у справі № 39/238 та призначення її розгляду на 25.10.2010 р. була відправлена відповідачу 05.10.2010 р., про що є відмітка на зворотньому боці ухвали, саме клопотання свідчить про отримання відповідачем наведеної ухвали, т.т. відповідач мав можливість підготуватись до судового засідання та направити свого повноважного представника для участі в даному судовому засіданні.

Наведені позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи обставини, за яких відповідач не може направити в судове засідання 01.11.2010 р. свого повноважного представника, який має відповідні професійні знання та обізнаний стосовно обставин справи № 39/238, суд вважає формальними, маючим на увазі лише свідоме та безпричинне затягування розгляду справи, оскільки ґрунтовний відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2010 р. відповідачем поданий через відділ діловодства суду та залучений до матеріалів справи, а отже правова позиція відповідача стосовно даного господарського спору доведена останнім до відома суду. Крім того, наведені позивачем у клопотанні обставини мають суперечливий характер, зокрема, щодо складного фінансового та виробничого становища підприємства, в той час як підприємство здійснює направлення у відрядження в м. Париж (Франція) двох своїх представників.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні 01.11.2010 р. судом також розглянуте подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 39/238 до повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва, яке підлягає відхиленню як необгрунтоване з огляду на наступне:

Підстави зупинення провадження у справі визначені статтею 79 ГПК України.

Відповідно до ч. З ст. 91 ГПК України місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.

Згідно ч. 4 ст. 106 ГПК України подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає провадженню розгляду справи цим судом.

З урахуванням наведеного, подані відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження у справі розцінюються судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу. А тому справа розглядається по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2010 р. залучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2010 р. Також представник позивача надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс", визначеним як Виконавець, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп", визначеним як Замовник, було укладено Договір № 19/7-М (надалі - Договір), згідно з п.п. 1.1 якого позивач прийняв на себе зобов»язання з виконання замовлених відповідачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт щодо обладнання автоматичною пожежною сигналізацією житлового будинку Секцій А, Б, за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Єреванська 28 Б, при цьому позивач зобов»язався здійснити приймання, змонтованих ним систем в експлуатацію за участю органів Державної пожежної безпеки МНС України.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт за Договором визначається кошторисною документацією (Додатки № 1-11 арк., № 2-11 арк.), що є невід»ємною частиною цього Договору, і становить 396682,80 грн.

Згідно п. 2.2 Договору сторони узгодили, що вартість робіт за цим Договором може коригуватися у випадку виникнення додаткових обставин, які не передбачені цим Договором. Перегляд вартості виконання робіт за цим Договором обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод.

Пунктом 2.3 Договору встановлений обов»язок Замовника (відповідача) оплатити надання послуг за цим Договором у два етапи, а саме:

аванс в розмірі 50% вартості Договору, який складає 198341,40 грн.

залишок 50 % вартості Договору в сумі 198341,40 грн. протягом 5-ти днів після

підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт.

У відповідності до п. 3.4 Договору Виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботи за цим Договором протягом 2-х календарних місяців з моменту отримання коштів на свій розрахунковий рахунок, при умові наявності необхідної проектної та технічної документації, своєчасного фінансування та будівельної готовності об'єкту для виконання монтажних робіт, що оформлюється відповідним актом.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Замовник (відповідач) приймає виконані роботи протягом трьох робочих днів з моменту подання Виконавцем (позивачем) актів виконаних робіт. У випадку наявності у Замовника претензій щодо якості виконаних робіт, він надсилає на адресу виконавця мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт з вказівкою терміну для усунення недоліків, дефектів і т.д. У цьому випадку строк оплати за виконані роботи продовжується на строк усунення Виконавцем недоліків, дефектів і т.д.

Відповідно до п. 3.7 Договору Виконавець (позивач) зобов»язався завершити виконання робіт за цим договором підписанням акту про прийняття в експлуатацію змонтованих ним систем за участю представників Державної пожежної безпеки МНС України.

03.09.2007 р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №1 9/7-М, відповідно до п. 1 якої пункти 2.1, 2.3 розділу 2 Договору були викладені в іншій редакції та фактично збільшено загальну вартість робіт за Договором до 405818, 40 грн. (надалі -Додаткова угода № 1).

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 внесено зміни в порядок розрахунків та зазначено, що оплата послуг проводиться в два етапи:

аванс в розмірі 50% вартості Договору, який складає 202909,20 грн.

залишок 50 % вартості Договору в сумі 202909,20 грн. протягом 5-ти днів після

підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт. Інші пункти Договору Додатковою угодою № 1 залишено без змін.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору 26.07.2007 р. відповідач перерахував на користь позивача аванс в розмірі 170000, 00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 405810,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а саме:

Актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 р. від 30.09.2007 р. на суму 169905,60 грн.; Актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. від 19.10.2007 р. на суму 203236,80 грн.; Актом приймання виконаних підрядних робіт № 3 та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. від 19.10.2007 р. на суму 32667,60 грн.; Позивач також зазначив, 26.10.2007р. Актом прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації, складеним комісією за участю представників позивача, відповідача та Державної пожежної безпеки МНС України, погоджено факт належного виконання позивачем усіх договірних робіт.

Проте, відповідачем не було здійснено розрахунків в повному обсязі на умовах, визначених Договором та Додатковою угодою № 1 {на протязі 5-ти днів після підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт).

Позивач вважає, що оскільки останній Акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 за жовтень 2007 року було підписано 19.10.2007 року, то обов'язок відповідача стосовно повної оплати вартості робіт за Договором виник у відповідача станом на 24.10.2007 року (19.10.2007 р. + 5 днів).

Як свідчать додані до позовної заяви документи, зокрема відповідні банківські виписки, відповідач фактично здійснив лише часткову оплату вартості робіт за Договором, а саме: 11.02.2008 р. на користь позивача було сплачено грошові кошти в сумі 115810,00 грн., 06.06.2008 р. - 10000,00 грн., 19.06.2008 р. - 10000,00 грн., 12.09.2008 р. - 11800,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Всього відповідачем на користь позивача було сплачено 317610,00 грн.

Таким чином, станом на час подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 88200,00 грн. (основний борг): 4058810,00 грн. -317610,00 грн. = 88200,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 88200,00 грн. основного боргу, а також 60091,24 грн. інфляційних нарахувань та 9445,33 грн. 3% річних за період з 24.10.2007 р. по 20.09.2010 р.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду (Договір № 19/7-М від 23.07.2007 р.), який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений Договір та відповідні положення статей параграфів 1 та З глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. З ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов»язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі (ч. 1), який може бути приблизним або твердим, кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз умов Договору свідчить, що сторони останнього передбачили можливість корегування вартості робіт за цим Договором у випадку виникнення додаткових обставин, які не передбачені цим Договором. Перегляд вартості виконання робіт за цим Договором обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п. 2.2 Договору).

Порядок укладення додаткових угод за Договором визначений пунктами 9.1, 9.5 Договору, а саме:

усі зміни та доповнення до цього Договору дійсні при складанні їх в письмовому вигляді за підписами уповноважених представників сторін;

всі додатки, зміни та доповнення до цього договору, оформлені належним чином, є його невід'ємною частиною.

Суд звертає увагу, що саме відповідно до п. 2.2 Договору сторони передбачили, що вартість робіт за цим Договором, визначена кошторисною документацією, може змінюватись, а отже, передбачили, що кошторис не є твердим. Наведеним спростовується заперечення відповідача про те, що у жодному з положень спірного договору немає застережень, що кошторис не є твердим.

За наведених обставин суд вважає, що підписання уповноваженими представниками сторін Додаткової угоди № 1 до Договору №1 9/7-М, відповідно до якої фактично було збільшено загальну вартість робіт за Договором до 405818, 40 грн., не протирічить наведеним умовам Договору, а рівно дана додаткова угода до Договору є його невід»ємною частиною.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача, що виконавець (позивач) зобов'язався виконати у повному обсязі саме ті роботи, які були погоджені сторонами у кошторисній документації (Додатках № 1-11 арк., № 2-11 арк.), а замовник (відповідач) повинен сплатити виконавцеві (позивачеві) тільки обумовлену твердим кошторисом суму у розмірі 396682,80 грн.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що факт підписання уповноваженими представниками сторін Додаткової угоди № 1 до Договору №1 9/7-М свідчить про те, що сторони дійшли згоди про зміну умови Договору щодо збільшення вартості робіт за ним, яка була визначена .у розмірі 405818, 40 грн.

Зі змісту умов спірного Договору також вбачається, що відповідач зобов»язався оплатити надання йому позивачем послуг за цим Договором згідно передбаченого у Договорі порядку, зокрема, кінцевий розрахунок за надані послуги повинен бути здійснений протягом 5 днів після підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт (п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зібрані у справі докази, а саме: Акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2007 р., № 2 за жовтень 2007 року, № 3 за жовтень 2007 року (форми № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 р. та жовтень 2007 р. (форми № КБ-3), підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, та Акт прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації від 26.07.2007 р., складений комісією за участю представників позивача, відповідача та Державної пожежної безпеки МНС України, свідчать про те, що позивач належним чином виконав умови спірного Договору та виконав замовлені відповідачем монтажні та пусконалагоджувальні роботи щодо обладнання автоматичною пожежною сигналізацією житлового будинку Секцій А, Б, за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Єреванська 28 Б на загальну суму 405810,00 грн., а рівно, наведені докази свідчать про те, що відповідач прийняв зазначені роботи на загальну суму 405810,00 грн. без будь - яких заперечень стосовно якості та обсягів спірних робіт. Докази протилежного відповідачем суду не надані.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»такими типовими формами є № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в і № КБ-3.

Таким чином, вищенаведені акти приймаються судом у якості належних доказів по справі, оскільки факт та порядок їх складання передбачені умовами Договору (п. 2.3 Договору -щомісячні Акти виконаних робіт), не суперечить нормам чинного законодавства, а також з огляду на їх підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін.

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт, не є підставою для пред'явлення вимог щодо оплати робіт понад розмір договірної їх вартості у сумі 396682,80 грн.

Також, суд не приймає до уваги і твердження відповідача про те, що тільки Акт прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації від 26.10.2007 р. на суму 12954,00 грн. є належним доказом по справі, оскільки тільки він складений за участю органів Державної пожежної безпеки МНС України та містить позитивний висновок тільки щодо виконаних робіт у наведеній сумі. При цьому суд зазначає, що умовами укладеного сторонами Договору не передбачено здійснення приймання - передачі змонтованих позивачем систем в експлуатацію за участю органів Державної пожежної безпеки МНС України за кожним етапом цих робіт та/або за кожним з щомісячних Актів виконаних робіт. Навпаки, умови Договору, свідчать саме кінцевий характер приймання - передачі, змонтованих позивачем систем в експлуатацію за участю органів Державної пожежної безпеки МНС України, що безпосередньо і підтверджується підписаним представниками позивача, відповідача та органів Державної пожежної безпеки МНС України Актом прийняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації від 26.10.2007 р., сума якого є складовою частиною загальної суми підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2007 р., № 2 за жовтень 2007 року, № 3 за жовтень 2007 року (форми № КБ-2в), Довідок про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 р. та жовтень 2007 р. (форми № КБ-3).

Отже, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем належними засобами доказування не спростовано факт виконання позивачем за Договором № 19/7-М від 23.07.2007 р. спірних робіт на загальну суму 405810,00 грн., а рівно, наявність у відповідача за цим Договором заборгованості перед позивачем у розмірі 88200,00 грн., розрахунок якої вірно здійснений позивачем з огляду на вищенаведені часткові розрахунки відповідача на виконання умов Договору у загальній сумі 317610,00 грн., а саме: 4058810,00 грн. - 317610,00 грн. = 88200,00 грн. (основний борг).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу у сумі 88200,00 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 60091,24 грн. інфляційних нарахувань та 9445,33 грн. 3% річних за період з 24.10.2007 р. по 20.09.2010 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було встановлено, відповідачем не було здійснено розрахунків за Договором в повному обсязі на умовах, визначених Договором та Додатковою угодою № 1 (на протязі 5-ти днів після підписання сторонами щомісячних Актів виконаних робіт) та відповідно до загальної вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт у розмірі 405810,00 грн.

А тому, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки останній Акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 за жовтень 2007 року було підписано 19.10.2007 року, то обов'язок відповідача стосовно повної оплати вартості робіт за Договором виник у відповідача станом на 24.10.2007 року (19.10.2007 р. + 5 днів).

Отже, датою виникнення заборгованості за Договором № 19/7-М від 23.07.2007 р. слід вважати 24.10.2007 р.

Враховуючи вищенаведене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних нарахувань та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60091,24 грн. інфляційних нарахувань та 9445,33 грн. 3% річних за період з 24.10.2007 р. по 20.09.2010 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1578,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 843, 844, 853, 875 ЦК України, ст.ст. 22, 25, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 79, 811 82-85, 91, 106, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (03150, 04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4; ідентифікаційний код 33544164, р/р № 26006094142601 в Банку „Фінанси і Кредит" м. Києва, МФО 300937, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35, к. 505; ідентифікаційний код 31200821; рахунок № 26007111763 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 380805) 88200,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 коп.) основного боргу, 60091,24 грн. (шістдесят тисяч дев»яносто одну гривню 24 коп.) інфляційних нарахувань, 9445,33 грн. (дев»ять тисяч чотириста сорок п»ять гривень 33 коп.) 3 % річних, 1578,00 грн. (одну тисячу п»ятсот сімдесят вісім гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

Повного тексту рішення: 04.11.2010 р.