Ухвала суду № 122030059, 01.10.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23515/24

Провадження № 2/761/8133/2024

У Х В А Л А

01 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Лишняк А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництві» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від позивача до суду надійшла заява в якій повідомлено суд про те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

В судове засідання, яке відбулось 01.10.2024 року, представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами.

В судове засідання, яке відбулось 01.10.2024 року, відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. Вказана позиція відображена у постанові ВС у справі №404/251/17 від 03.05.2018 та у постанові ВС у справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.

В судовому засіданні встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором. Одночасно в судовому засіданні встановлено, що відповідач заборгованість сплатив, а тому в подальшому в позовних вимогах відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, у зв`язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.

Тому, з врахуванням викладеного, наявні підстави передбачені п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження по справі.

Крім того, у зв`язку із тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, та у зв`язку із наявністю заяви позивача, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн., на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 13, 89, 142, 200, 222, 255, 256, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Закрити провадження у справі № 761/23515/24 (провадження №2/761/8133/2024) за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництві» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництві» (ЄДРПОУ: 20033504) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Суддя: