Рішення № 12202938, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - Менеджмент Груп»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральне реєстраційне

агентство»

про стягнення 292891,18 грн.                                                                                                                                                                           Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Штогрін С.П.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум - Менеджмент Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральне реєстраційне агентство»про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, сервісних послуг та штрафних санкцій по Договору від 21.05.09р. № б/н, всього в сумі 292891,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2010р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у всі судові засідання не з’являлися, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум - Менеджмент Груп»(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральне реєстраційне агентство»(далі - Відповідач) було укладено договір суборенди б/н (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався передати, а Відповідач - прийняти в оперативну суборенду нежитлове Приміщення –офіс 6А/17, план наведений в Додатку №1 до Договору, розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 6 (далі - Приміщення).

Про те, що Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування (суборенду) Приміщення, зазначене в Договорі, свідчить Акт прийому - передачі Приміщення від 21.05.2009р. (далі - Акт).

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В силу ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до п. 16.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку суборенди, визначеного цим Договором. Сторони заявляють і підтверджують, що цей Договір укладено при повному розумінні Сторонами предмету, умов та термінології цього Договору і що на момент його підписання Сторонами досягнута згода щодо всіх умов, які є істотними для цього Договору.

Строк суборенди відповідно до п 1.2. Договору - з 21.05.09 р. (дата початку строку суборенди) до 21.05.2010р. (дата закінчення строку суборенди).

Повернення Приміщення Відповідачем із суборенди відбулося 28 травня 2010 року, про що свідчить:

- Акт прийому-передачі Приміщення, підписаний Позивачем 28 травня 2010 року з усіма зауваженнями, та з вх. № 607 від 28.05.10р. Позивача –дата, коли цей акт був Позивачу повернутий;

- копія витягу з Книги обліку та реєстрації ключів Позивача, де вказано, що ключі від Приміщення були повернути Відповідачем лише 28.05.10р.

Відповідно до п. 1.4. Договору, Відповідач сплачує Позивачу орендну плату, яка становить 15 965,60 грн. за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 2094,83 доларів СЩА по офіційному курсу НБУ. Наступні за першим платежі сплачуються авансом щомісячно, в термін з 1 (Першого) по 5 (П'яте) число поточного (розрахункового) місяця.

Фактичне отримання в користування Приміщення Відповідачем 21.05.09 р. підтверджується Акт прийому - передачі Приміщення від 21.05.2009р., сплатою Позивачем Відповідачу платежів по Договору за оренду (травень-грудень 2009р.) та за сервісні послуги (травень-листопад 2009р.), та підписанням між сторонами актів здачі-прийняття робіт (послуг) по Договору (перелік наведено в позові, копії долучено до матеріалів справи). Суми та порядок сплати по Договору Відповідачем за оренду (травень-грудень 2009р.) та за сервісні послуги (травень-листопад 2009р.) наведений в позовній заяві та підтверджується наданими Позивачем на вимогу суду банківськими виписками (долучені до справи).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що платежі по орендній платі за цим Договором підлягають перерахунку за ініціативи Орендаря та на його розсуд при зростанні офіційно встановленого НБУ, курсу долару СЩА.

За умовами п. 2.1. Договору Відповідач сплачує Позивачу орендну плату, плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього договору. Оплата здійснюється в українських гривнях, у зазначений Договором строк, безпосередньо на банківський рахунок Позивача (п. 2.2. Договору).

Відповідач оплачує вартість сервісних послуг (вартість спожитих послуг) щомісячно з 1 (Першого) по 5 (П'яте) число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем (п. 3.1. Договору).

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати та за надані сервісні послуги по Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача по орендній платі з січня 2010 року по травень 2010 року становить 81 789, 99 грн., та по оплаті на надані сервісні послуги за період з грудня 2009 року по березень 2010 року становить 26778,20 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості з орендної плати та за надані сервісні послуги по Договору, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі по Договору з січня 2010 року по травень 2010 року в сумі 81 789, 99 грн., та по оплаті на надані сервісні послуги по Договору за період з грудня 2009 року по березень 2010 року в сумі 26778,20 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд не погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем, оскільки Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу (орендної плати), за кожний день такого прострочення (п. 12.2 Договору), натомість положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Натомість суд погоджується з періодами прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору, які наведені Позивачем в позовній заяві та в доданому до позову розрахунку позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд робить власний розрахунок пені за зазначені Позивачем періоди прострочення сплати орендної плати по Договору, та у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», і на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 12.2 Договору. Обрахований судом розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить 6 934,21 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 12.3. пп. в) Договору, у випадку неналежної або несвоєчасної сплати Відповідачем плати за сервісне обслуговування Приміщення, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 30% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг - за прострочення більше десяти банківських днів від встановленого строку.

Суд погоджується з розрахунком штрафу, наданим Позивачем, за неналежну та несвоєчасну сплату Відповідачем плати за сервісне обслуговування, відповідно до якого штраф становить 13 879, 82 грн., який розрахований на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати штрафу відповідно до п. 12.3. пп. в) Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем штрафу за порушення умов Договору в частині належної та своєчасної сплати сервісних послуг, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за порушення умов Договору в цій частині в розмірі 13 879, 82 грн.

Відповідно до п. 12.5 Договору, у разі порушення строку та умов повернення Приміщення, зазначених у пунктах 1.2.1, 7.3 Договору або іншого строку, обумовленого Сторонами та з урахуванням п. 6.1.1 Договору, Суборендар зобов'язаний сплатити Орендарю штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати, яка діє в момент припинення цього Договору.

Як встановлено судом, Приміщення було повернуто Суборендарем 28 травня 2010 року, тим самим Суборендар порушив строк повернення Приміщення, за що Позивач просить стягнути з нього передбачений п. 12.5. Договору штраф.

Суд погоджується з розрахунком штрафу за несвоєчасне повернення приміщення наданим Позивачем, у розмірі 44990,08 грн., який розрахований на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати штрафу відповідно до п. 12.5. Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем штрафу за порушення умов Договору щодо своєчасного повернення приміщення з оренди (суборенди), а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за порушення умов Договору в цій частині в розмірі 44990,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, Відповідач порушував умови Договору та несвоєчасно проводив оплату орендної плати та сервісних послуг по Договору.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу: сума на яку збільшився борг по орендній платі внаслідок інфляції - 2080, 31 грн.; сума, на яку збільшився борг по сервісним послугам внаслідок інфляції - 523, 74 грн.; три проценти річних з простроченої суми по орендній платі - 999, 33 грн., три проценти річних з простроченої суми по сервісним послугам - 266, 40 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум інфляційних та 3% річних, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача наступних сум заборгованостей: сума на яку збільшився борг по орендній платі внаслідок інфляції - 2080, 31 грн.; сума, на яку збільшився борг по сервісним послугам внаслідок інфляції - 523, 74 грн.; три проценти річних з простроченої суми по орендній платі - 999, 33 грн., три проценти річних з простроченої суми по сервісним послугам - 266, 40 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме з врахуванням зробленого судом перерахунку суми пені.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду пропорційно до суми задоволених позовних вимог. В іншій частині, в якій суд відмовив в задоволенні позову, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральне реєстраційне агентство»(м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корпус 6, 1-й поверх; ідентифікаційний код 30674004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп»(м. Київ, Московський пр., 9; ідентифікаційний код 35847749) 81789 (вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 99 коп. боргу по орендній платі, 6 934 (шість тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 21 коп. пені за прострочення сплати орендної плати, 999 (дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 33 коп. 3% річних за прострочення сплати орендної плати, 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 31 коп. інфляційних за прострочення сплати орендної плати, 26778 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. боргу по оплаті сервісних послуг, 13879 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 82 коп. штрафу за несплату сервісних послуг, 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 74 коп. інфляційних за несплату сервісних послуг, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 40 коп. три відсотки річних за несплату сервісних послуг, 44990 (сорок чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 08 коп. штрафу за порушення строків повернення приміщення, 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 42 коп. державного мита та 143 (сто сорок три) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 01.11.10р.