Ухвала суду № 122029028, 30.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15261/24

1-кс/308/5791/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об`єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших на даний час невстановлених осіб, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин мешканцям м. Ужгород Закарпатської області, із метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 за № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров`я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 за № 770, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, починаючи з грудня місяця 2023 року, діючи на території м. Ужгорода, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення, здійснювали заборонені операції в сфері обігу психотропних речовин.

При цьому, з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, останні застосовували заходи конспірації, яких дотримувались всі учасники даної групи, а саме у телефонних розмовах між собою, не називаючи дійсної назви психотропної речовини, сум грошових коштів, пакунків, у яких вони її зберігали та у подальшому збували заборонені речовини, використовували різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, їх об`єми, способи пакування, їх вартість, розуміючи, що мова йде про психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.

Зокрема, ОСОБА_4 на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу зазначеної групи осіб, у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших на даний час невстановлених осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, отримав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно зберігав у салоні автомобіля марки «Форд Фієста», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_4 , та на якому в подальшому дану психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, перевозив по місту Ужгород, до моменту коли 13.06.2024 о 12 год 15 хв співробітниками поліції, на підставі рішення апеляційного суду, в порядку ст. 267 КПК України проведено обстеження публічно недоступного іншого володіння особи, шляхом таємного проникнення до салону автомобіля марки «Форд Фієста», номерний знак НОМЕР_1 , де виявлено у відділі для речей під кермом з лівого боку сховану речовину кристалічного походження яка знаходилась у одному зіп-пакеті, загальною масою 12 грам, із якої вилучено зразок, яка відповідно до висновку експерта відноситься до психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,5240 г, що відповідно до Таблиці 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу Наказу № 188 від 01.08.2000 Міністерства охорони здоров`я України, відноситься до невеликих розмірів.

При цьому прокурор зазначає, що 16.09.2024, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 13.09.2024, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , гаражного приміщення за координатами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , було виявлено та вилучено: два предмети схожі на набої які поміщені до паперового конверту НПУ СУ.

У клопотанні містяться покликання на ч.ч.1,2,3,11 ст. 170, ч.5 ст. 173, 235, ч. 2 ст. 9, ч. 1 та ч. 2 ст. 64 - 2 КПК України.

Також прокурор зазначає, що 16.09.2024 старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167-168, 170-171 КПК України, прокурор просить: н акласти арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , гаражного приміщення за координатами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: два предмети схожі на набої які поміщені до паперового конверту НПУ СУ.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому зазначає, що ним повідомлено власників майна про дату та час розгляду клопотання.

Власник, володілець майна в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав, заперечень з приводу внесеного прокурором клопотання на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчий суддя,на підставіч.2ст.172КПК України,вважає заможливе розглянутиклопотання завідсутності належнимчим повідомленихсторін кримінальногопровадження,оскільки їхнеявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістомч.1ст.170КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешттимчасововилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об`єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно наявного в матеріалах клопотання протоколу обшуку,16.09.2024,проведеного напідставі ухвалислідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_8 від 13.09.2024,за адресою: АДРЕСА_1 , гаражного приміщення за координатами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , було виявлено та вилучено: два предмети схожі на набої які поміщені до паперового конверту НПУ СУ.

16.09.2024 старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.

Згідно ст.п.1ч.2ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, згідно протоколу обшуку від 16.09.2024, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 13.09.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , гаражного приміщення за координатами: 48.6074422, НОМЕР_3 , два предмети схожі на набої які поміщені до паперового конверту НПУ СУ, могли зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Власник майна в судове засідання з розгляду клопотання про арешт майна не з`явився, заперечень з даного приводу не подавав.

Відповідно до вимог ч.6 ст.236 КПК України, слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

При цьому, вказане в клопотанні майно на переконання слідчого судді, відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).

У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна .

Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В даному випадку звертаючись до суду із даним клопотанням прокурор керується п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно протоколу обшуку що міститься у клопотанні, такий проведено на підставі ухвали слідчого судді 16.09.2024, клопотання надійшло до суду поштовим зв`язком та зареєстровано 25.09.2024. Згідно відтиску поштового штемпелю було подано до поштового відділення для направлення 17.09.2024 року.

Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.

Слідчий суддя вважає, доведеним, що виявлені та вилучені речі, могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, а також, що накладення арешту на вилучене майно необхідне і з метою можливості проведення органом досудового розслідування необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні та судових експертиз.

При цьому, що під час розгляду клопотання, слідчий суддя приймає до уваги, що вилучені під час обшуку речі, є речами з обмеженим обігом.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно п.3 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом.

Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.170-173,175,309,394,395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна,- задовольнити.

Накласти арештна майно,яке вилучено16вересня 2024року вході проведенняобшуку заадресою: АДРЕСА_1 , гаражного приміщення за координатами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: два предмети схожі на набої які поміщені до паперового конверту НПУ СУ.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1