Рішення № 122025382, 01.10.2024, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1440/24

Провадження № 2/732/449/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

01 жовтня 2024 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді БойкоА.О., у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Городнянського районного суду Чернігівської області звернулася ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності №1207/24-01 від 12.07.2024 в інтересах ТОВ «Споживчий центр» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26.04.2023-100001590 від 26.04.2023 у розмірі 10427,92 грн. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором № 26.04.2023-100001590 від 26.04.2023 щодо порядку та строків погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 10427,92 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовної заяви міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (а. с. 8)

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за місцем її реєстрації. За інформацією, наданою ЦНАП Городнянської міської ради, відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 25), проте рекомендоване повідомлення повернулося до суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». (а. с. 30)

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у статті 43 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 , однак у судове засідання не з`явилася, про поважні причин неявки не повідомила, відзиву на позов та клопотань від неї про відкладення розгляду справи до суду не надійшло, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, а тому суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд встановив наступне.

26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець за умовами договору, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник за умовами договору, відповідач у справі) укладено кредитний договір (оферти) №26.04.2023-100001590, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до Заявки до кредитного договору, яка є невід`ємною його частиною, сторони погодили, що сума кредиту 6000,00 грн; строк, на який надається кредит 42 дні з дати його надання. Ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Ставка «Стандарт» стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі комісія) 15% від суми кредиту та дорівнює 900 грн 00 коп. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У пункті 3.1. договору визначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.

Відповідно до п. 10.1. цього договору визначено, що договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів). ОСОБА_1 26.04.2023 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на рахунок кошти у розмірі 6000,00 грн, а отже акцептовано умови договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини 1 статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору.

Факт виконання позивачем зобов`язань за умовами договору щодо перерахування грошових коштів у сумі 6000,00 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №2291144513 від 26.04.2023. (а.с. 21)

Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідач порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов`язання перед позивачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зазначено про виконання своїх зобов`язань за умовами договору у повному обсязі та надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №26.04.2023-100001590 від 26.04.2023 станом на 26.03.2024 становить 10427,92 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 3527,92 грн заборгованість за процентами та 900,00 грн комісія. (а. с. 14)

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другоюстатті 612 Цивільного кодексу Українивизначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №26.04.2023-100001590 від 26.04.2023 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу Українизазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором коштів (зокрема, квитанція про перерахунок коштів).

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.

У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №26.04.2023-100001590 від 26.04.2023, а тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 6000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 3527,92 грн заборгованість за процентами.

Натомість, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Позивач вказує, що комісія пов`язана з наданням кредиту.

Натомість, суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №26.04.2023-100001590 від 26.04.2023, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9527 грн 92 коп, яка складається з: 6000грн00 коп заборгованості по тілу кредиту та 3527 грн 92 коп заборгованості за процентами.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 900,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00012970 від 13.08.2024 керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2213грн 10 коп.

Керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 525, 530, 536, 549, 611, 625, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями10, 12, 77, 81, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул.Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №26.04.2023-100001590 від 26.04.2023 у розмірі 9527 грн 92 коп, яка складається з: 6000 грн 00 коп заборгованості по тілу кредиту, 3527 грн 92 коп заборгованості за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2213 грн 10 коп.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку позивачем безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 02.10.2024.

Суддя А. О. Бойко