Рішення № 122024292, 25.09.2024, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 686/15649/24

Номер провадження 2/722/374/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

судді: Ратушенка О.М.

секретаря: Кушнір І.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим від її імені адвокатом Щетинською Іриною Вікторівною до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Щетинська І.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в Сокирянський районний суд із вказаним вище позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позов вказувала, що з відповідачем ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) перебували в стосунках, протягом яких у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 з моменту народження доньки систематично не приймав участі у її житті у ролі батька, а після розірвання стосунків позивачки з відповідачем, перестав цікавитися життям своєї доньки.

13.07.2022 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Позивачка вказує на те, що фактично доньку виховує її чоловік - ОСОБА_5 .

Спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній. Відповідач не надає будь-яких коштів на утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_2 ухиляється від надання будь-якої матеріальної, педагогічної чи грошової допомоги, а також не бере будь-якої іншої участі у вихованні доньки та не має бажання виконувати батьківські функції по відношенню до доньки, про що склав нотаріально посвідчену заяву.

Із врахуванням викладеного, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, натомість представник позивачки - адвокат Щетинська І.В. направила до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки, вимоги викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, однак 19.09.2024 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовної заяви та позбавлення його батьківських прав не заперечував.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради будучи належним чином та завчасно повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання, до суду не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за відсутності представника третьої особи суду не подав.

У зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з вищевикладених положень процесуального закону суд, взявши до уваги, що позовні вимоги були визнані відповідачем в підготовчому судовому засіданні в повному обсязі, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Наддністрянської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 02.09.2016 року, ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Наддністрянське Мурованокуриловецького району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис №6. Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідно до заяви від 12.09.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованої в реєстрі за №645, ОСОБА_2 дає вільну і безумовну згоду на усиновлення його доньки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином ОСОБА_5 . Суть згоди на усиновлення, умови та наслідки її надання, право на відкликання згоди, передбачені ст. 232 СК України, нотаріусом роз`яснені.

Згідно висновку психолога директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги №07/01-06 від 03.01.2023 року вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_1 щодо визначення ступеню прихильності Єлизавети до кожного з батьків, спеціалістами центру було проведено індивідуальні бесіди та психодіагностичне обстеження дівчинки. Із розмови з дитиною було з`ясовано, що вона вважає своїм батьком ОСОБА_5 . За результатами психодіагностичних обстежень встановлено, що розвиток дитини відповідає віку, відхилень у психоемоційному стані та поведінці дитини не спостерігається, до кола власної родини дитина включає ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , сестру ОСОБА_9 та брата ОСОБА_10. А тому, з огляду на вищеописану ситуацію вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 не матиме негативного відображення на психоемоційному стані дівчинки, оскільки дитина його не знає та не потребує його уваги та піклування.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що з моменту народження дитини ОСОБА_7 відповідач не приймає участі в її житті, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує їй необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дитиною освіти.

Таким чином суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні доньки є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач ОСОБА_2 дав вільну та безумовну згоду на усиновлення його доньки, що свідчить про небажання відповідача брати участь в подальшому житті та вихованні дитини суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , слід задовольнити, адже це якнайкраще відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідачки, вік її дитини, яка потребує необхідного забезпечення, виходячи з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, а також з реальної можливості відповідача сплачувати щомісячно аліменти, не порушуючи прав останнього суд вважає, що з ОСОБА_2 слід щомісячно стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ст.142 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача, повернувши позивачці з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.150, 157, п.2 ч.1 ст.164, ч.ч. 2, 3 ст.166, ст.169, ст.ст. 180-184 СК України, ст.13, ст.142, ст.ст. 200, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 31.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області з рахунку UA528999980313161206000022490, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37971775, Банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач коштів ГУК у Хмел.обл/Хмельн.р-н/22030101, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду, в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: